Єдиний унікальний номер справи 185/7432/16-к
Провадження № 1-кп/185/23/19
22 січня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040370000583 від 02 березня 2016 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівки Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не одруженого, із вищою освітою, працюючого директором в ТОВ «ДБУ Автобан», РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
За даними зміненого обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 01 березня 2016 року о 12.10 годині в світлий час доби, він, керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «BMW-523», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Р-51 «Павлоград-Лозова-Мерефа» з боку м. Павлограда в напрямку смт. Юр'ївка Дніпропетровської області зі швидкістю 80 км/год. на 154 км + 400 м, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху вліво та виїхав на зустрічну смугу руху, по якій став виконувати маневр обгону невстановленого автомобіля марки «ВАЗ-21099», та, виявивши небезпеку для руху, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою лівою частиною автомобіля марки «ВАЗ-21063», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався по переду невстановленого автомобіля марки «ВАЗ-21099», в попутному йому напрямку та виконував поворот ліворуч в напрямку стихійного з'їзду, що примикає зліва, виїхавши на зустрічну смугу руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ-21063» ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді - закритого уламкового перелому основи першої п'ясної кістки 1 пальця правої кисті та садна лобної області, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад три тижні (більше ніж як 21 день). Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, який свідчить:
п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Як зазначено в обвинувальному акті, дані порушення Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди та з наслідками, що настали.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, за ознакою порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення сторона обвинувачення в судовому засіданні посилається на такі докази.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 01 березня 2016 року приблизно о 12.00-12.30 годині на власному справному автомобілі марки «ВАЗ 2106» рухався по автодорозі з м. Павлограда в сторону с. Юр'ївки. Йому було треба повернути з головної дороги на другорядну, за 100 метрів до повороту він увімкнув сигнал лівого повороту, перестроївся на середину дороги, позаду їхав автомобіль марки ВАЗ 2109, в зустрічному напрямку нікого не було, будь-яких перешкод для повороту не було. Коли виконував маневр повороту,відчув удар позаду. Вийшовши з власного автомобіля, побачив розбитий автомобіль марки «БМВ», який за 15-20 метрів стояв від нього на проїзній частині. В його автомобілі була розбита задня ліва частина. Він подзвонив дружині та побачив неподалік ОСОБА_8 . Будь-яких порушень Правил дорожнього руху, які б призвели до дорожньо-транспортної пригоди, не допускав.
За клопотанням потерпілого ОСОБА_6 був допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який на досудовому слідстві не допитувався. ОСОБА_8 розповів, що весною 2016 року приблизно в квітні о 13.00 годині на автодорозі на зупинці чекав на маршрутку до с. Юр'ївки. На відстані приблизно 150 метрів побачив, як автомобіль марки «Жигули» білого кольору увімкнув лівий сигнал повороту та намагався повернути вліво, за ним їхав автомобіль марки «ВАЗ 2109» та ще якісь транспортні засоби, в цей момент він відвернувся та став розмовляти по мобільному телефону і почув удар. Автомобіль «Жигули» покотився вперед, на дорозі посередині він побачив розвернутий автомобіль марки «БМВ» темного кольору . Коли водій автомобіля «Жигули» вийшов, то він побачив потерпілого, який мешкає з ним в одному селі. В подальшому він відвіз потерпілого до лікарні.
За клопотанням сторони захисту був допитаний свідок ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що 01.03.2016 року разом з обвинуваченим ОСОБА_3 на його автомобілі марки «БМВ» сірого кольору виїхали з м. Павлограда в напрямку с. Юр'ївки. Приблизно о 12.00-13.00 годині вони разом рухались зі швидкістю 80 км/год. по автошляху в своїй смузі руху та наздоганяли автомобіль марки «ВАЗ 21099», який їхав попереду, обвинувачений став обганяти цей автомобіль. Коли вони порівнялись з цим автомобілем, він побачив автомобіль марки «ВАЗ 2106» білого кольору, який до цього не бачив. Цей автомобіль раптово виїхав на зустрічну смугу попереду них для в'їзду на стихійний з'їзд, будь-яких показників повороту на автомобілі потерпілого він в цей час не побачив. Обвинувачений намагався зупинити власний автомобіль, проте зіткнення відбулось з задньою лівою частиною автомобіля марки «ВАЗ 2106». Він та обвинувачений вийшли з автомобіля та зателефонували до швидкої. Він добре розгледів місцевість дорожньо-транспортної пригоди: в цьому місці будь-яких дорожніх знаків, які б вказували на наявність повороту немає, з'їзд стихійний та оброслий травою. В момент удару автомобіль марки «ВАЗ 2106» був на проїзній частині, але після удару його викинуло на узбіччя.
Згідно копії витягу з ЄРДР 02.03.2016 року слідчим СВ Павлоградського ВП до реєстру були внесені відомості про злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України. У витязі зазначено, що 01.03.2016 року приблизно о 12.10 годині по автодорозі «Павлоград-Лозова-Мерефа» в Павлоградському районі зі сторони м. Павлограда в напрямку с. Вербоватівка Юр'ївського району рухався автомобіль марки «BMW-523», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в наслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ-21063» ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до КЗ «Павлоградська міська лікарня №4» /т.2 а.п.1/
Відповідно до копії довідки КЗ «Павлоградська міська лікарня №4» ДОР» потерпілий ОСОБА_6 був оглянутий лікарем, який встановив діагноз: закритий уламковий перелому основи першої п'ясної кістки 1 пальця правої кисті, садна лобної області /т.2 а.п. 20/.
Вказаний діагноз був в подальшому підтверджений висновком судово-медичної експертизи №104 від 11.04.2016 року. Вказані тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_6 утворились від дії тупих твердих предметів, які діяли за ударним механізмом та по дотичній з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області або при ударі об такі, такими предметами могли бути виступаючі частини всередині салону автомобіля. Давність утворення зазначених тілесних ушкоджень потерпілого може відповідати даті: 01.03.2016 року, що вказана в медичних документах. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_6 відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад три тижні (більш ніж як 21 день) /т.2 а.п.39-40/.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.03.2016 року та схеми з фототаблицею до нього, де оперативно-слідчою групою Павлоградського ВП зафіксовані наслідки дорожньо-транспортної події.
Протокол проведення слідчого експерименту від 16.03.2016 року за участі потерпілого ОСОБА_6 зі схемою до нього /т.2 а.п.25-28/, згідно якого потерпілий на місці пригоди за допомогою автомобіля-статиста намагався відтворити механізм здійснення ним маневру повороту ліворуч, за наслідками якого сталась дорожньо-транспортна пригода .
Протокол проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_3 від 16.03.2016 року зі схемою до нього /т.2 а.п.29-32/, згідно змісту якого обвинувачений на місці пригоди за допомогою автомобіля статиста намагався відтворити обставини дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно висновку експерта № 5/10.1-276 від 31 березня 2016 року, варіант № 1 (згідно показів водія ОСОБА_3 ): в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Варіант № 2 (згідно показів водія ОСОБА_6 ): в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Варіант № 1 (згідно показів водія ОСОБА_3 ): технічна можливість запобігти ДТП в даній дорожній обстановці для водія автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху та для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати. При заданих вихідних даних водій автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти даної ДТП своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення. Варіант № 2 (згідно показів водія ОСОБА_6 ): при заданих вихідних даних водій автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 не мав технічної можливості запобігти даної ДТП. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21063» для водія автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 встановлювалася виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України та для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати. Варіант № 1 (згідно показів водія ОСОБА_3 ): при заданому механізмові події, дії водія автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмі події, дії водія автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Варіант № 2 (згідно показів водія ОСОБА_6 ): при заданому механізмові події, в діях водія автомобіля «ВАЗ -21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 не вбачається невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли б знаходитися в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. У даній дорожній обстановці в діях водія невстановленого автомобіля марки «ВАЗ-21099» не вбачається невідповідностей п. 1.5 ПДР України, та його дії не знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП за участі водія автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 та водія автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 /т.2, а.с. 34-37 /.
Згідно висновку № 3597-16 судової автотехнічної експертизи від 21 липня 2016 року, по питанню № 1 за показами ОСОБА_6 , водій автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_6 в даному варіанті дорожньої обстановки, перед початком зміни напрямку руху ліворуч, повинен був переконатись у відсутності зустрічних транспортних засобів, а також транспортних засобів, що виконують обгін, тобто діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 в даному варіанті дорожньої обстановки, перед початком здійснення маневру обгону повинен був переконатись у відсутності транспортних засобів, водії яких здійснювали (або мали намір) маневр лівого повороту, тобто діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 та 14.2 (б) Правил дорожнього руху України. По питанню № 2 за показами ОСОБА_6 , в даному варіанті дорожньої обстановки, при заданому механізму ДТП та взаємному розташуванні транспортних засобів водій автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_6 міг здійснювати маневр повороту ліворуч, і своїми діями він не створював для інших учасників дорожнього руху будь-якої небезпеки. В даному варіанті дорожньої обстановки у водія ОСОБА_6 була відсутня технічна можливість запобігти зіткнення. В даному варіанті дорожньої обстановки технічна можливість запобігти ДТП визначалась однобічними діями водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем «BMW 523», а саме - дотриманням вимог п. 10.1 та 14.2 (б) Правил дорожнього руху України. Будь-яких перешкод технічного характеру, які б завадили ОСОБА_3 діяти відповідно до вимог п. 10.1 та 14.2 (б) Правил дорожнього руху України, постановою слідчого не наведено. По питанню № 3 за показами водія ОСОБА_6 , оскільки зміна дорожньої обстановки у варіанті № 1 відбулась після початку виконання ОСОБА_6 маневру повороту ліворуч і він не мав технічної можливості запобігти ДТП, слід дійти висновку про відсутність в його діях невідповідностей вимогам п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору, могли б знаходитись у причинному зв'язку із зіткненням автомобілів «ВАЗ-21063», та «BMW 523». В даному варіанті дорожньої обстановки в діях водія ОСОБА_3 , який мав технічну можливість запобігти ДТП, вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 та 14.2 (б) Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з ДТП. По питанню № 4 за показами ОСОБА_6 згідно постанови слідчого, невстановлений автомобіль «ВАЗ-21099» здійснював рух позаду автомобіля «ВАЗ-21063», в межах однієї смуги руху, і до моменту зіткнення автомобілів «ВАЗ-21063» та «BMW 523» будь-яких маневрувань чи зменшення швидкості не здійснював. За вказаних обставин питання «Чи знаходиться у причинному зв'язку дії водія невстановленого автомобіля марки «ВАЗ-21099» з настанням дорожньо-транспортної пригоди, за участю водія автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_6 та водія автомобіля «BMW 523» ОСОБА_3 .?» позбавлене технічного смислу, оскільки дії водія невстановленого автомобіля «ВАЗ- 21099» не впливали на загальний механізм ДТП, та не змушували інших учасників дорожнього руху вживати будь-яких екстрених операцій по керуванню транспортними засобами. По питанню № 1 за показами ОСОБА_3 , в дорожній обстановці, заданій постановою по показам ОСОБА_3 , водій автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_6 повинен був переконатись у відсутності зустрічних транспортних засобів, а також транспортних засобів, що виконують обгін, тобто діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , здійснюючи маневр обгону, після того, як мав об'єктивну можливість виявити автомобіль «ВАЗ-21063», який розпочав здійснювати маневр лівого повороту повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. По питанню № 2 за показами ОСОБА_3 при заданих постановою вихідних даних по показам ОСОБА_3 , водій автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування гальмування запобігти зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21063». Оскільки при заданих постановою вихідних даних по показам ОСОБА_3 , водій автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування гальмування запобігти зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21063», слід дійти висновку щодо відсутності в діях водія ОСОБА_3 невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даному варіанті дорожньої обстановки, при комплексі вихідних даних за показами ОСОБА_3 , технічна можливість запобігти зіткнення визначалась однобічними діями водія автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_6 . По питанню № 3 за показами ОСОБА_3 , оскільки зміна дорожньої обстановки (початок виконання водієм автомобіля «ВАЗ-21063» маневру повороту ліворуч у варіанті № 2) відбулась в момент, коли водій автомобіля «BMW 523» ОСОБА_3 вже виконував маневр обгону і знаходився в межах зустрічної смуги, і ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти ДТП, слід дійти висновку про відсутність в його діях невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які б, з технічної точки зору, могли б знаходитись у причинному зв'язку із зіткненням автомобілів «ВАЗ-21063» та «BMW 523». В даному варіанті дорожньої обстановки в діях водія ОСОБА_6 , який мав технічну можливість запобігти ДТП, вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з ДТП. По питанню № 4 по показам ОСОБА_3 , згідно постанови слідчого, невстановлений автомобіль «ВАЗ-21099» здійснював рух позаду автомобіля «ВАЗ-21063», в межах однієї смуги руху, і до моменту зіткнення автомобілів «ВАЗ-21063» та «BMW 523» будь-яких маневрувань чи зменшення швидкості не здійснював. За вказаних обставин питання «Чи знаходиться у причинному зв'язку дії водія невстановленого автомобіля марки «ВАЗ-21099» з настанням дорожньо-транспортної пригоди, за участю водія автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_6 та водія автомобіля «BMW 523» ОСОБА_3 .?» позбавлене технічного смислу, оскільки дії водія невстановленого автомобіля «ВАЗ- 21099» не впливали на загальний механізм ДТП, та не змушували інших учасників дорожнього руху вживати будь-яких екстрених операцій по керуванню транспортними засобами /т.2, а.с. 53-65/
Згідно висновку експерта № 23/10.1/10.4-14/15 від 22 серпня 2016 року, місце зіткнення автомобілів «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 та «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 знаходиться в повздовжньому напрямку на відстані 13, 5 м. від початку сліду гальмування лівого переднього колеса та на відстані 413,5 м. від дорожнього знаку 5.60 «кілометровий знак» ПДР 153 км даної дороги, в поперечному напрямку з причин зазначених в дослідницькій частині на відстані близько 1,3-1,5 м від дорожньої розмітки 1.5 ПДР України. Варіант № 1 (згідно показів водія ОСОБА_6 ): в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Варіант № 2,3 (згідно показів ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9 ): в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Варіант № 1 (згідно показів водія ОСОБА_6 ): при заданих вихідних даних водій автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 не мав технічної можливості запобігти даної ДТП. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21063» для водія автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 встановлювалася виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України та для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати. Варіант № 2,3 (згідно показів ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9 ): технічна можливість запобігти ДТП в даній дорожній обстановці для водія автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху та для нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати. При заданих вихідних даних водій автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти даної ДТП. Варіант № 1 (згідно показів водія ОСОБА_6 ): при заданому механізмові події, в діях водія автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 не вбачається невідповідностей вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли б знаходитися в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. При заданому механізмі події, дії водія автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, як з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Варіант № 2, 3 (згідно показів ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9 ): при заданому механізмові події, дії водія автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 не вбачається не відповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія невстановленого автомобіля марки «ВАЗ-21099» не вбачається невідповідностей п. 1.5 ПДР України, та його дії не знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП за участі водія автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 та водія автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 /т.2, а.с. 77-84 /
Згідно висновку експерта № 5/10.1-502 від 16 червня 2016 року, по варіанту № 1 (із показів водія ОСОБА_6 ) по мотивам викладеним в дослідницькій частині, надати висновок, по даному варіанту обставин пригоди, не є можливим. По варіанту № 2 (із показів водія ОСОБА_3 ), при даному варіанті обставин ДТП, водії ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , з технічної точки зору, повинні були діяти: - водій ОСОБА_6 - відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху; - водій ОСОБА_3 - відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. В заданій дорожній ситуації, водій автомобіля «ВАЗ-21063» мав технічну можливість не допустити даної пригоди. Водій автомобіля «BMW 523», в дорожній ситуації, що склалася, не мав технічної можливості запобігти зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21063». При заданих на дослідження обставин пригоди, дії водія автомобіля «ВАЗ-21063», з технічної точки зору, не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з даною пригодою. В діях водія автомобіля «BMW 523», з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які знаходились би у причинному зв'язку з даною ДТП. Незалежно від варіантів № 1 і № 2 обставин ДТП. З технічної точки зору, незалежно від варіантів обставин ДТП, в діях водія невстановленого автомобіля «ВАЗ-21099», не вбачається невідповідностей ПДР, які б знаходились в причинному зв'язку із зіткненням автомобілів «BMW 523» і «ВАЗ-21063». Покази водія автомобіля «BMW 523» про обставини механізму даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, спроможні /т.2, а.с. 120-122/
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не визнав та пояснив,що 01 березня 2016 року він разом зі свідком ОСОБА_9 рухався на власному автомобілі марки «BMW» в сторону смт. Юр'ївка через Павлоград. Проїхавши населений пункт с. Морозівське, попереду рухався автомобіль марки «ВАЗ 21099» та автомобіль білого кольору марки «ВАЗ 2106». Впевнившись, що на смузі зустрічного напрямку руху та позаду його автомобіля немає інших транспортних засобів, будь-яких дорожніх знаків чи розмітки, які б не дозволяли обгін транспортних засобів на цій ділянці руху, він виїхав на полосу зустрічного руху та розпочав маневр обгону автомобіля марки «ВАЗ-21099», що їхав попереду. Порівнявшись з цим автомобілем, вони разом стали наближатись до автомобіля марки «ВАЗ-2106», що їхав попереду. Раптово для нього автомобіль марки «ВАЗ-2106» виїхав на смугу зустрічного руху, він застосував екстрене гальмування, оскільки справа рухався автомобіль марки «ВАЗ 21099». Йому не вистачило місця для зупинки, внаслідок чого керований ним автомобіль передньою правою стороною зіткнувся з задньою лівою стороною автомобіля марки «ВАЗ-2106». Він не міг передбачити напрямок руху автомобіля марки «ВАЗ-2106», тому будь-яких порушень правил дорожнього руху, які б призвели до дорожньо-транспортної пригоди, не допускав. Цивільний позов, заявлений потерпілим, не визнає в повному обсязі. Просить його виправдати.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом було ретельно досліджено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і схему з фототаблицею до нього, де зафіксовані наслідки дорожньо-транспортної події, протоколи слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_10 , чотири висновки судової автотехнічної експертизи, висновок судово-медичної експертизи, що були надані стороною обвинувачення.
За змістом рішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частина 1 ст.92 КПК України передбачає, що обов'язок доказування вказаних обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Статтями 7, 22 КПК України передбачено, що однією із засад кримінального судочинства є змагальність сторін та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
В статті 87 КПК України зазначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Коституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; порушення права особи на захист.
Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року №7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», наголошено на тому, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.
Відповідно до роз'яснень п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Згідно наданого протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.03.2016 року та схеми з фототаблицею до нього, оперативно-слідчою групою Павлоградського ВП зафіксовані наслідки дорожньо-транспортної події. Судом було встановлено, що під час огляду місця ДТП приймали участь в огляді окрім двох понятих: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , - ще спеціаліст ОСОБА_13 , інспектор ОСОБА_14 , водій ОСОБА_6 , який в подальшому був визнаний потерпілим, проте протокол огляду не містить підписів спеціаліста ОСОБА_15 , інспектора ОСОБА_14 , водія ОСОБА_6 , що суперечить вимогам ч.5 ст. 104 КПК України.
Крім того, 01.03.2016 року під час огляду місця ДТП були присутні обвинувачений ОСОБА_3 , свідок ОСОБА_9 , проте вказані особи не були залучені до огляду місця події. В пункті 17 вказаного протоколу слідчий зазначає наявність водія ОСОБА_3 , який надає згоду на огляд автомобіля марки «БМВ», проте підпис цієї особи відсутній. Присутність обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9 була встановлена в судовому засіданні на підставі показів вказаних осіб та потерпілого ОСОБА_6 , навіть на фотографіях доданих до протоколу зафіксована присутність обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_16 /т.2 а.п. 3-14/.
У відповідності вимог ст. 223 КПК України, слідчий вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії (зокрема огляду) осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом. У порушення цих вимог слідчий не забезпечив присутність обвинуваченого ОСОБА_3 під час проведення огляду місця події, відповідно не роз'яснив йому його права та обов'язки.
Протокол огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди від 01.03.2016 року разом зі схемою та фототаблицею до нього суд, керуючись положенням ст. 87 КПК України, визнає недопустимим доказом, оскільки цей доказ, отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
Протокол проведення слідчого експерименту від 16.03.2016 року за участі потерпілого ОСОБА_6 зі схемою до нього /т.2 а.п.25-28/, згідно якого потерпілий на місці пригоди за допомогою автомобіля-статиста намагався відтворити механізм здійснення ним маневру повороту ліворуч, за наслідками якого сталась дорожньо-транспортна пригода, судом також визнано недопустимим доказом оскільки ОСОБА_6 набув статусу потерпілого лише 11.04.2016 року: з моменту подання заяви про залучення його до провадження як потерпілого /т.2 а.п.104/, до цього моменту будь-яких письмових підтверджень наявності статусу «потерпілого» чи «свідка» у ОСОБА_6 не було. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР про вчинений злочин стало саме повідомлення медичної сестри швидкої допомоги /т.2 а.п.92/. Частина 3 статті 240 КПК України визнає, що до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені тільки підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Тому залучення для проведення слідчого експерименту особи, процесуальний статус якої не визначений, не допускається, у зв'язку з чим наданий стороною обвинувачення протокол слідчого експерименту від 16.03.2016 року визнаний недопустимим доказом.
В підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину стороною обвинувачення був наданий протокол проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_3 від 16.03.2016 року зі схемою до нього /т.2 а.п.29-32/, згідно змісту якого обвинувачений на місці пригоди за допомогою автомобіля статиста намагався відтворити обставини дорожньо-транспортної пригоди. Вказаний протокол слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_3 суд у відповідності вимог ст. 87 КПК України визнає недопустимим доказом, оскільки отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. В матеріалах кримінального провадження наявне повідомлення про підозру /т.2 а.п.46/: обвинувачений ОСОБА_3 набув процесуального статусу підозрюваного лише 26.05.2016 року. До цієї процесуальної події обвинувачений ОСОБА_3 взагалі не мав будь-якого процесуального статусу. Незважаючи на обов'язковість залучення до проведення слідчого експерименту особи, яка має процесуальний статус підозрюваного відповідно до ч.3 ст. 240 КПК України, слідчий 16.03.2016 року залучив обвинуваченого ОСОБА_3 , зазначивши його статус як «водій».
В рішеннях Європейського суду з прав людини по справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року, «Яременко проти України» від 30.04.2015 року викладена концепція,сенс якої зводиться до того, що якщо джерело доказів («дерево»)є недопустимим,то всі докази,отримані за його допомогою(«плоди»)будуть такими ж.
В подальшому на підставі протоколів слідчих експериментів за участі потерпілого ОСОБА_6 від 16.03.2016 року та обвинуваченого ОСОБА_3 від 16.03.2016 року було проведено експертне дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, висновок якої від 31.03.2016 року був наданий стороною обвинувачення для дослідження. Керуючись концепцією, що викладена в вищезазначених рішеннях Європейського суду з прав людини та положеннями ч.1 ст. 87 КПК України висновок експерта №5/10.1-276 від 31.03.2016 року суд визнає недопустимим доказом/т.2 а.п.34-37/.
В рамках кримінального провадження стороною обвинувачення була проведена повторна судова автотехнічна експертиза. Експертне дослідження 16.06.2016 року відбувалось з використанням показів потерпілого ОСОБА_6 , здобутих з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а саме: при призначені експертизи слідчий СВ Павлоградського ВП посилався на покази потерпілого ОСОБА_6 , які були ним надані під час проведення з ним слідчого експерименту від 16.03.2016 року, коли процесуальний статус останнього не було визначено. Таким чином, використовуючи практику Європейського суду з прав людини, яка викладена по справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року, «Яременко проти України» від 30.04.2015 року, положення ч.1 ст.87 КПК України, суд визнає недопустимим доказом висновок експерта повторної судової авто технічної експертизи №5/10.1-502 від 16.06.2016 року. /т.2 а.п.120-122/
З аналогічних підстав, а саме використання недопустимого доказу (протоколу слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_6 від 16.03.2016 року) під час експертного дослідження, суд визнає недопустимим доказом висновок судової автотехнічної експертизи №3597-16 від 21.07.2016 року, наданий стороною обвинувачення /т.2 а.п.53-65/.
22 серпня 2016 року експертом Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України було проведено судову автотехнічну експертизу. При проведенні дослідження та наданні відповіді на запитання щодо розташування транспортних засобів обвинуваченого та потерпілого відносно меж проїзної частини під час первинного контакту та встановлення місця їх зіткнення, експертом були використані дані, встановлені під час огляду місця події, а саме протокол огляду місця події від 01.03.2016 року та схема з фототаблицею до нього. Вказаний доказ був здобутий в порушення вимог КПК України та визнаний судом як недопустимий доказ. Використовуючи концепцію практики Європейського суду з прав людини за справами про «плоди отруйного дерева» та вимоги ст. 87 КПК України, суд визнає висновок експерта №23/10.1/10.4-14/15 від 22.08.2016 року в частині відповідей на запитання щодо встановлення місця зіткнення транспортних засобів обвинуваченого та потерпілого, їх місця розташування в цей момент - як недопустимий доказ. В іншій частині висновок експерта є допустимим та належним доказом за кримінальним провадженням. Згідно висновків експерта, останній, проаналізувавши покази обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_9 та використовуючи спеціальні знання, не надав категоричних відповідей - хто в даній дорожній ситуації, що відбулась 01.03.2016 року, з водіїв допустив порушення Правил дорожнього руху України, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди. У висновку зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 , виходячи з показів потерпілого ОСОБА_6 , повинен був діяти відповідно вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, невиконання цих вимог з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Виходячи з показів обвинуваченого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_9 , експерт дійшов висновку, що обвинувачений не мав технічної можливості запобігти даної дорожньо-транспортної пригоди, а в діях потерпілого ОСОБА_6 навпроти вбачається невідповідність вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. /т.2 а.п.77-84/
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 пояснив, що стосовно розбіжностей у двох висновках щодо технічної можливості ОСОБА_3 запобігти ДТП, у двох експертизах був зазначений різний час, бо час зменшився та зменшилась відстань, на якій водію виникає небезпека. На автомобілі «БМВ» було пошкодження передньої частини по всій площині. На автомобілі «ВАЗ» була деформація в лівій задній частині, деформовано панель кузова. На автомобілі «ВАЗ» пошкодження мають різкий характер деформації, на автомобілі «БМВ» характер дії сили більш пологий, розтягнутий. Характер утворення свідчить, що автомобіль «БМВ» прикладав силу до лівої задньої частини. Сила, яка спричинила деформацію на обох транспортних засобах, була створена масою та швидкістю автомобіля «БМВ». У комплексній експертизі він встановлював місце зіткнення, а саме припинення слідів гальмування, але це можливо встановити, якщо в наявності є автомобілі. Це було перехресне зіткнення під кутом 60-70 градусів, тому що відповідно до фотографій ліва задня частина зміщена зліва направо. Він встановлював розташування автомобіля «БМВ» безпосередньо в момент зіткнення. Розташування транспортних засобів відносно один одного та відносно проїзної частини можливо встановити лише на підставі фактичних даних без прийняття суб'єктивних даних, а саме показів водія. Йому не вдалося визначити кут зіткнення транспортних засобів, оскільки йому не були надані на дослідження транспортні засоби. Траєкторію руху транспортних засобів можна встановити лише на підставі фактичних даних, авто-технічна експертиза не встановлює швидкість руху. Можливо встановити швидкість руху транспортного засобу виходячи із зміни вектору даного руху, але для цього необхідно встановити, як були розташовані автомобілі в момент зіткнення. Якщо встановити кут, то можливо встановити різницю сил, яка була прикладена, та через сукупність вирахувати швидкість. Лише за умови даних розташування автомобіля «ВАЗ». Місце зіткнення знаходиться на відстані 13,5 м. від слідів гальмування, від початку лівого сліду крайнього лівого колеса автомобіля «БМВ» до дорожнього знаку 5.6. Трасологічна експертиза не проводилась, оскільки не було надано транспортні засоби. Він був присутнім на місці ДТП. Перед місцем ДТП був стихійний з'їзд, крутий уклін. Якщо автомобіль буде їхати зі швидкістю 75 км/год, то гальмівний шлях буде 59 м. Те що при дослідженні схеми є багато деталей не зафіксованих на місці ДТП скло, сліди юзу автомобіля «ВАЗ», вплинуло на той факт, що не вдалось провести трасологічну експертизу. Не були зафіксовані сліди бокового юзу. Хто змінив напрямок руху можливо встановити лише слідчими діями. При проведенні експертного дослідження він використовував схему, яка була складена під час огляду місця події.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_3 від 03.06.2016 року, слідчий СВ Павлоградського ВП для призначення повторної судової автотехнічної експертизи разом з обвинуваченим, захисником, понятими виїхали на місце пригоди, де обвинувачений ОСОБА_3 показав - як рухався його автомобіль марки «БМВ» відносно елементів дороги по зустрічній смузі, в той час, коли його автомобіль порівнявся передньою частиною з невстановленим легковим автомобілем марки «ВАЗ 21099», побачив автомобіль потерпілого марки «ВАЗ 21063», який став виконувати маневр повороту ліворуч до зіткнення з його автомобілем. Під час експерименту робились виміри та була складена схема. /т.2 а.п.114-116/
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 від 11.08.2016 року з метою визначення механізму дорожньо-транспортної пригоди було здійснено виїзд на місце пригоди, де свідок ОСОБА_10 надав аналогічні покази, які були безпосередньо сприйняті судом під час його допиту в судовому засіданні /т.2 а.п.66-70/.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_6 від 11.08.2016 року, останній на місці дорожньо-транспортної пригоди за допомогою автомобіля статиста відтворив механізм ДТП, момент виникнення небезпеки для водіїв пошкоджених транспортних засобів щодо один одного в момент виникнення цієї небезпеки, на підставі чого була складена схема до протоколу /т.2 а.п.71-75/.
Експерт ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що лише після того, як буде проведено транспортне трасологічне дослідження і встановлено фактичний об'єктивний кут між транспортними засобами, можна встановити, чи є спроможними покази ОСОБА_3 на слідчому експерименті з технічної точки зору. На схемі були зафіксовані гальмівні сліди автомобіля «БМВ». За умови, якщо буде визначено кут, то можливо буде експертним шляхом встановити, яке фактичне положення мали транспортні засоби на момент зіткнення. При тих вихідних даних, які були встановлені під час слідчого експерименту відстань між місцем початку маневрування автомобіля марки «ВАЗ 2106» та місцем зіткнення - 9 м., а по дузі - 9,3 м. При цьому не можливо встановити, яку відстань мав би подолати автомобіль марки «ВАЗ 2106» з урахуванням швидкості. Проаналізувавши пошкодження, які були зафіксовані та дані, які були отримані під час слідчого експерименту, було встановлено приблизне розташування й воно не співпадає з тими пошкодженнями транспортних засобів, що були зображені на фотознімках. Це може суттєво вплинути на висновки, оскільки чим довше траєкторія, тим більше час, з урахуванням швидкості та відстані. Він зазначив основні положення. Даних не достатньо для належного об'єктивного висновку, авто-технічного дослідження, бо автомобілі відремонтовано. Транспортно-трасологічне дослідження можливо провести за фотознімками за умови, якщо вони кольорові, виконані у відповідних ракурсах. За тими фотознімками, що були надані йому, не можливо провести транспортно-трасологічне дослідження.
Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, вивчивши матеріали кримінального провадження, аналізуючи зібрані в ході досудового слідства та перевірені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що інкриміноване ОСОБА_3 обвинувачення за ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, не знайшло свого підтвердження та обвинувачений підлягає виправданню у зв'язку із недоведеністю вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення з наступних підстав.
Основним безпосереднім об'єктом даного злочину є безпека дорожнього руху та експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я особи.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, включає сукупність таких обов'язкових ознак як: а) порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту; б) суспільно небезпечні наслідки; в) причинний зв'язок між порушенням і суспільно небезпечними наслідками. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог ПДР України або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом, при цьому необхідно встановити причинний зв'язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, що настали. Якщо такого зв'язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали.
Надані стороною обвинувачення докази ніяк не викривають обвинуваченого у причетності до порушення Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Адже аналіз вказаних вище доказів наданих стороною обвинувачення свідчить про те, що даною стороною грубо порушено кримінально-процесуальне законодавство під час їх збору.
З урахуванням викладеного, отриманих безпосередньо в суді показань потерпілого, свідка ОСОБА_8 , які не надали об'єктивних, конкретних і неоспорюваних показань про вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також у зв'язку з відсутністю підстав для спростування виправдовувальних показань обвинуваченого, суд відповідно до ст.62 Конституції України тлумачить ці обставини на користь обвинуваченого.
Покази потерпілого ОСОБА_6 були оцінені судом у сукупності з іншими доказами наданими сторонами. Жодна з проведених криміналістичних експертиз не вказала на їх спроможність.
До показів свідка ОСОБА_8 суд відноситься критично, оскільки останній в своїх показах зазначав, що момент зіткнення автомобілів обвинуваченого та потерпілого не бачив, лише вказував на положення транспортного засобу потерпілого на проїзній частині до моменту зіткнення, при цьому автомобіль обвинуваченого вказаний свідок зміг розгледіти лише після зіткнення, проте, під час допиту, не міг правильно вказати колір автомобіля БМВ. Крім того, ОСОБА_8 зазначав, що в момент ДТП телефонував зі свого мобільного телефону № НОМЕР_4 . Ухвалою суду від 30 березня 2017 року , з метою перевірки показів самого свідка ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_6 , щодо присутності даного свідка у місці пригоди, відповідно до вимог ст.ст.159-166 КПК України, судом надано тимчасовий доступ до інформації, яка містить охоронювану законом таємницю, з можливістю її вилучення шляхом зняття копії, у оператора мобільного зв'язку ПрАТ "МТС Україна" , щодо абонента № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_8 за 01 березня 2016 року у період з 11.00 год. до 12.30 год. з інформацією про вхідні-вихідні дзвінки з зазначенням ретрансляційних антен у зоні покриття яких виходив на зв'язок абонент та їх прив'язки до даних антен. Відповідно до отриманої відповіді ПрАТ "МТС Україна", зазначеного абонента у місті відповідної дорожньо-транспортної пригоди не зареєстровано.
При проведенні 22.08.2016 року криміналістичного дослідження № 23/10.1/10.4-14/15 експерт категорично не встановив порушення обвинуваченим ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, тому вказаний висновок експерта приймається судом при ухваленні вироку як такий, що містить в собі сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого.
Висновок судово-медичної експертизи лише встановлює факт наявності у потерпілого ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які могли утворитись в результаті дорожньо-транспортної пригоди, проте цей висновок не встановлює причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до виникнення цих тілесних ушкоджень.
Протоколи проведених слідчих експериментів за участі обвинуваченого ОСОБА_3 від 03.06.2016 року, за участі потерпілого ОСОБА_6 від 11.08.2016 року, за участі свідка ОСОБА_9 також не містять в собі доказів порушення обвинуваченим ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої потерпілому було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Згідно вимог ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах отриманих незаконним шляхом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Вимогами ст. 370 КПК України, передбачено, що судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом.
В статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
В статті 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, відповідно до приписів ч. 1 ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Аналіз всіх даних, покладених в обґрунтування обвинувального акту, не дозволяє суду дійти висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочинного діяння, а вищевказані докази суд вважає не достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Виправдувальний вирок згідно ч. 1 ст. 373 КПК України ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, на підставі ретельного дослідження наданих в ході судового слідства доказів, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним порушення Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження - не доведена, у зв'язку з чим обвинувачений підлягає виправданню у зв'язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , страхова компанія «ТАС», третя особа: ОСОБА_19 про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування, та відшкодування шкоди, завданої засобом підвищення небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до 129 КПК України суд залишає без розгляду.
Понесені процесуальні витрати, пов'язані з проведення експертиз, підлягають відшкодуванню за рахунок держави.
Доля речових доказів повинна бути вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , страхова компанія «ТАС», третя особа: ОСОБА_19 про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування, та відшкодування шкоди, завданої засобом підвищення небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до 129 КПК України залишити без розгляду.
Речові докази:
1)автомобіль марки «BMW-523», реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданий на відповідальне збереження ОСОБА_3 , - після набрання вироком законної сили залишити останньому по приналежності;
2)автомобіль марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , переданий на відповідальне збереження ОСОБА_6 , - після набрання вироком законної сили залишити останньому по приналежності.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а за відсутності апеляційної скарги вирок набуває законної сили.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1