про залишення позовної заяви без руху
23 січня 2019 року м. Київ 320/327/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
21 січня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) з позовом до Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.160 КАС України не зазначив у позовній заяві реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти сторін.
Крім того, п. 4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Отже, позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.
Суддя зазначає, що в даному адміністративному позові не конкретизовано відповідно до яких норм чинного законодавства України ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України.
Крім того, відповідно до вимог п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, як слідує з позовної заяви, позивачем не надано суду власне письмове підтвердження про те, що ним не подано до суду іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача (ч. 2 ст. 25 КАС України).
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначено місце проживання: АДРЕСА_1. Проте, в матеріалах, доданих до позовної заяви відсутня інформація на підтвердження місця проживання або перебування позивача, що позбавляє суд можливості визначити територіальну підсудність цієї справи.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV (далі-Закон № 1382-IV) довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Пунктом 1.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 № 1077 (далі - Порядок), передбачено, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до вимог п. 2.9 цього Порядку працівник територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи), зокрема, вносить відомості про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи шляхом проставлення в них штампа реєстрації місця проживання особи (далі - штамп реєстрації місця проживання), зразок якого наведено в додатку 3 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 р. № 320, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 р. за № 1089/21401.
Крім того, згідно з вимогами ч. 4 ст. 6 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII за зверненням громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, за місцем їх перебування оформляються і видаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, довідки, що підтверджують місце їх перебування. Такі довідки видаються громадянам у день звернення на підставі паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого згідно із Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, та письмової заяви, в якій зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офіційна кореспонденція. При цьому відомості (відмітка) про місце перебування такої особи не вносяться до її паспорта.
Таким чином, надання ОСОБА_1 додаткових документів на підтвердження зареєстрованого місця проживання/перебування особи є визначальним для встановлення територіальної підсудності цієї адміністративної справи.
Крім того, згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як убачається з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, ОСОБА_1 просить суд скасувати скасувати наказ МВС України від 13 січня 2014 р . за № 8 о/с в частині позбавлення ОСОБА_1 спеціального звання «майор міліції», зобов'язавши МВС України поновити його у вказаному званні.
Як убачається з позовної заяви та доданих до неї документів, у період із 1 лютого 2000 р. по 30 вересня 2013 р. ОСОБА_1 проходив службу в МВС України на посадах дільничного інспектора міліції Ірпінського МВ ГУМВС України в Київській області та начальника сектору дільничних інспекторів міліції Бородянського РВ ГУМВС України в Київській області. Під час служби ОВС позивач набув захворювання, що призвели до ускладнень, внаслідок чого в 2016 р. переніс складну операцію на серці по заміні аортального клапану, та отримав 3-тю групу інвалідності, пов'язану з несенням служби в ОВС.
8 листопада 2013 р. вироком Бородянського районного суду ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 308 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців із позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та посади, пов'язані із здійсненням функцій представника влади строком на 3 роки; за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та посади, пов'язані із здійсненням функцій представника влади, строком на 3 роки; за ч. 3 ст. 364 КК України до позбавлення волі строком 5 років України з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та посади, пов'язані із здійсненням функцій представника влади строком на 3 роки, на підставі ст. 54 КК України з позбавленням спеціального звання - майор міліції.
У подальшому на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 було звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Наказом МВС України від 13 січня 2014 р. за № 8 о/с позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання «майор міліції».
28 лютого 2014 р. набув законної сили Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст.19 Конвенції ООН проти корупції», за якими ч. 3 ст.364 КК України виключено із норм кримінального законодавства.
У зв'язку з цим за поданням начальника КВІ м. Ірпеня Павлишиної Н.В. 18 березня 2014 р. Ірпінським міським судом Київської області винесено ухвалу, якою вирок Бородянського районного суду від 8 листопада 2013 р. щодо ОСОБА_1 приведено у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст. 19 Конвенції ООН проти корупції». Остаточну міру покарання визначено відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та посади, пов'язані із здійсненням функцій представника влади строком 3 роки. Про додаткову міру покарання у виді позбавлення ОСОБА_1 спеціального звання «майор міліції» у вказаній ухвалі не йдеться.
ОСОБА_1 в січні 2017 року на адресу Міністерства внутрішніх справ України подав заяву з проханням про скасування наказу МВС України від 13 січня 2014 р. за № 8 о/с в частині позбавлення його спеціального звання. За наслідками її розгляду МВС України не задовольнило прохання ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду за роз'ясненням постанови суду від 18 березня 2014 р. і отримав ухвалу Ірпінського міського суду від 21 травня 2018 р. №367/1363/14-к, згідно з якою покарання за скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, як основне, так і додаткове у виді позбавлення спеціального звання «майор міліції» скасовані. У зв'язку з цим ОСОБА_1 було направлено повторне звернення до Міністерства внутрішніх справ України про скасування вищезазначеного наказу МВС України та призначення пенсії за інвалідністю, у задоволенні якого також відмовлено.
Оскільки судові рішення було прийнято ще в січні 2014 р., то ОСОБА_1 було відомо про них ще з часу їх прийняття. Крім того, суд зазначає, що з останнього рішення Ірпінського міського суду від 21 травня 2018 р. у справі № 367/1363/14-к ОСОБА_1 також було відомо про порушення його прав.
До суду з цим адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся 21 січня 2019 р., тобто більше ніж через 5 років з часу прийняття спірних рішень, а також через 8 місяців з моменту винесення рішення Ірпінського міського суду від 21 травня 2018 р. в справ № 367/1363/14-к, тобто з пропуском 6-ти місячного строку звернення до суду.
Суддя зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суддя також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому, ОСОБА_1 не обґрунтовує у позовній заяві підстав пропущення строку, не зазначає підстав для їх поновлення та не надає жодного доказу на підтвердження наведених обставин.
У зв'язку з чим, суддя зазначає, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 було пропущено 6-ти місячний строк звернення до суду.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Як убачається з ч. 4 ст. 94 КАС України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Однак, всупереч вимог вказаних норм КАС України, ОСОБА_1 до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені, як це встановлено Національним стандартом України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації". Зокрема, згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.
Крім того, згідно з вимогами ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Закону № 3674-VI. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (станом на 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 гривень.).
Як убачається з позовної заяви, вона містить 4 вимоги немайнового характеру, а саме: "1) Визнати протиправними та незаконними бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, що виразилися у відмові скасування пункту наказу МВС України від 13 січня 2014 р. за № 8 ос що стосується ОСОБА_1, з подальшим поверненням йому спеціального звання «майор міліції» та призначенням пенсії по інвалідності; 2) Скасувати наказ МВС України від 13 січня 2014 р . за № 8 о/с в частині позбавлення ОСОБА_1, спеціального звання «майор міліції»; 3) Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України поновити ОСОБА_1 у вказаному званні; 4) У зв'язку з отриманням 3-ї групи інвалідності , пов'язаної з проходженням служби в ОВС України зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності".
Згідно з вимогами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
На підтвердження сплати судового збору ОСОБА_1 не було долучено до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату судового збору. Так, за подання даної адміністративної справи ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3073 грн. 60 коп. (768 грн. 40 коп. х 4 вимоги немайнового характеру).
Зазначена вище обставина вказує на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160-161 КАС України.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 з наданням часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом надання суду:
- належним чином оформленої позовної заяви відповідно до вимог ст. 160 КАС України, із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти сторін;
- належним чином оформленої позовної заяви із конкретизацією відповідно до яких норм чинного законодавства України ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, а також копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи;
- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- копій всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України або довідки про зареєстроване у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) ОСОБА_1;
- клопотання про поновлення строку звернення до суду, документів на підтвердження та обґрунтування поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду;
- копії документів, що додані до позовної заяви, які мають бути засвідчені, відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації", для суду та відповідача;
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у сумі 3073 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Журавель В.О.