про відмову в забезпеченні позову
23 січня 2019 року 320/366/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Михайлівсько-Рубежівського сільського голови Помазана Андрія Сергійовича та Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправною бездіяльність та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Михайлівсько-Рубежівського сільського голови Помазана Андрія Сергійовича та Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідачів при підготовці та проведенні громадських обговорень та громадських слухань з питань добровільного приєднання Михайлівсько-Рубежівської сільської територіальної громади до Ірпінської міської територіальної громади Київської області;
визнати протиправним та скасувати рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району від 04.08.2016 № 4 "Про надання згоди на добровільне приєднання до територіальної громади міста обласного значення від 06.12.2018 № 3/47".
Разом із позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити дію рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району від 04.08.2016 № 4 "Про надання згоди на добровільне приєднання до територіальної громади міста обласного значення від 06.12.2018 № 3/47".
В обґрунтування наведеної вище заяви позивач посилається на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та для відновлення прав, свобод та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд зауважує, що принцип рівності сторін - один із складників концепції справедливого судового розгляду та передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивач не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття саме таких заявлених заходів забезпечення позову, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.
До того ж, суд зазначає, що вимога про зупинення дії рішення від 04.08.2016 № 4 "Про надання згоди на добровільне приєднання до територіальної громади міста обласного значення від 06.12.2018 № 3/47" не може бути задоволена, оскільки у разі забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення суб'єкта владних повноважень суд повинен в ухвалі вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності оспорюваного рішення у відповідності до вищенаведеної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008.
Проте, у межах розгляду даної заяви судом не може вирішуватися питання очевидності протиправності оспорюваного рішення, оскільки встановлення очевидності ознак протиправності оспорюваного рішення без розгляду справи по суті є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні будь які правові підстави для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.