61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
22.01.2019р. Справа №905/2225/18
за позовом Приватного підприємства “Інженерна Компанія “Політех”, м.Біла Церква,
Київська область
до відповідача ОСОБА_1 комерційного підприємства Маріупольської міської ради
“Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення заборгованості в сумі 196260,42 грн.
Суддя Левшина Г.В.
при секретарі судового засідання Хохуля М.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Приватне підприємство "Інженерна Компанія "Політех", м.Біла Церква, Київська область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 196260,42 грн., у тому числі основний борг в сумі 186768,00 грн., три проценти річних в сумі 1013,15 грн., інфляція в сумі 3548,59 грн., пеня в сумі 4930,68 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.11.2018р. відкрите провадження у справі №905/2225/18, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач 18.12.2018р. надав відзив на позовну заяву від 12.12.2018р. №613.5-69350-61.4.2, в якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема, як вказує відповідач, договір №МТМ110-П/Пр/1, на який міститься посилання у позові, між сторонами не укладався. Одночасно, відповідач у вказаному відзиві зазначив, що постачання позивачем та отримання відповідачем товару - сальникової набивки, про яку позивач говорить у позові, здійснювалось на підставі договору №МТМ108-П/Пр/1 від 12.06.2018р. Таким чином, за твердженням відповідача, за даними бухгалтерського обліку станом на 23.11.2018р. наявна його заборгованість перед позивачем за договором МТМ108-П/Пр/1 від 12.06.2018р. в сумі 186768,00 грн.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
15.01.2019р. позивач на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України подав клопотання про зміну підстави позову. Згідно вказаної заяви позивач просить суд замість невірно вказану у позовній заяві підставу позову - невиконання зобов'язань за договором №МТМ 110-П/Пр/1 від 12.06.2018р., на вірну - невиконання зобов'язань за договором №МТМ108-П/Пр/1 від 12.06.2018р., у зв'язку з допущенням технічної помилки у позовній заяві при визначенні реквізитів договору, за яким між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, та який доданий до позову.
Одночасно, 15.01.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням клопотання щодо зміни підстави позову.
Згідно правових висновків, викладених у постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
За висновками суду, фактично обставинами позову, на яких ґрунтується позовна вимога позивача, є невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати вартості поставленої сальникової набивки. При цьому, обґрунтовуючи дані вимоги позивачем до позову було додано, зокрема, договір №МТМ108-П/Пр/1 від 12.06.2018р. Проте, у самому позові позивачем помилково було зазначено інші реквізити договору.
Таким чином, з огляду на те, що фактично позивачем було припущено технічну помилку у визначенні реквізитів договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги, обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, не змінювалися, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивача. Одночасно, суд зазначає, що викладені позивачем пояснення щодо припущеної технічної помилки у позовній заяві враховуються судом при вирішенні справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
12.06.2018р. між сторонами був підписаний договір №МТМ108-П/Пр/1, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити Сальникову набивку АПР-31 за ДК 021:2015-39560000-5 - текстильні вироби різні (далі - «товари») на умовах, що передбачені даним договором.
Згідно п.2.1 договору кількість, номенклатура товарів вказується в специфікації до даного договору, що є його невід ємною частиною (далі - специфікація).
Відповідно до п.3.1 договору поставка товарів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в специфікації і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі (а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з постачанням товарів).
Відповідно до п.3.3 договору загальна сума договору складає 220464,00 грн. в тому числі ПДВ - 36744,00 грн.
Цей договір набуває чинності з дати реєстрації і діє до 29 грудня 2018р., а в частині фінансових зобов'язань до повного їх виконання (п.11.1 договору).
Сторонами було підписано специфікацію №1 (додаток №1) до договору №МТМ108-П/Пр/1 від 12.06.2018р., згідно якої визначено найменування товару, кількість, суму поставки, умови поставки, оплати, строки поставки. Зокрема, постачанню позивачем відповідачу підлягала набивка сальникова на суму 220464,00 грн.
Доказів наявності інших правовідносин між сторонами з постачання даного товару матеріали справи не містять.
На виконання договору та специфікації №1 позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №П-0816/02 від 16.08.2018р. (товарно-транспортна накладна №0816/02 від 16.08.2018р.) на суму 186768,00 грн.
Факт отримання від позивача товару на вказану суму за договором №МТМ108-П/Пр/1 від 12.06.2018р. з боку відповідача підтверджено.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з п.4.1 договору №МТМ108-П/Пр/1 від 12.06.2018р. оплата покупцем товарів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі з відстрочкою платежу до 10 робочих днів з дати прийняття товару на центральний склад постачальника.
Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача за видатковою накладною №П-0816/02 від 16.08.2018р. в строк до 29.08.2018р.
За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.526, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості товару в сумі 186768,00 грн. не виконані.
Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив наявність заборгованості перед позивачем договором №МТМ108-П/Пр/1 від 12.06.2018р. в сумі 186768,00 грн.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору №МТМ108-П/Пр/1 від 12.06.2018р. встановлено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати товарів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоду.
Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 01.09.2018р. по 05.11.2018р. в розмірі 4930,68 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім суми основного боргу та пені, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 1013,15 грн. за період з 01.09.2018р. по 05.11.2018р.та інфляцію в сумі 3548,59 грн. за вересень 2018р.
Розрахунок пені та трьох процентів річних та інфляційних, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову спростовуються наданими поясненнями позивача, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 196260,42 грн., у тому числі основний борг в сумі 186768,00 грн., три проценти річних в сумі 1013,15 грн., інфляція в сумі 3548,59 грн., пеня в сумі 4930,68 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 46, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Приватного підприємства “Інженерна Компанія “Політех”, м.Біла Церква, Київська область до ОСОБА_1 комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 196260,42 грн., у тому числі основний борг в сумі 186768,00 грн., три проценти річних в сумі 1013,15 грн., інфляція в сумі 3548,59 грн. та пеня в сумі 4930,68 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” (87534, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Гризодубової, буд.1, п/р 26006962486738 в ПАТ “ПУМБ”, МФО 334851, ЄДРПОУ 33760279) на користь Приватного підприємства “Інженерна Компанія “Політех” (09113, АДРЕСА_1, п/р 26005132681 в АТ “ОСОБА_2 Аваль” у м. Києві, МФО 380805, ЄДРПОУ 35046384) основний борг в сумі 186768,00 грн., три проценти річних в сумі 1013,15 грн., інфляцію в сумі 3548,59 грн. та пеню в сумі 4930,68 грн., всього заборгованість в сумі 196260,42 грн., судовий збір в сумі 2943,91 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 22.01.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 23.01.2019р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина