61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
22.01.2019 м.Харків Справа № 905/2151/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, при секретарі судового засідання Григор'євій М.В. справу
за позовною заявою: Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, Дніпропетровська область
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 210180,35грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 адвокат за дов.№09-18/6942 від 27.12.18р.
Обставини справи:
Позивач, Акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь, Дніпропетровська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення грошових коштів в розмірі 210180,35грн., з яких: 189162,31грн. - пеня; 21018,04грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №171503/1605890 від 26.12.16р. в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого позивачем нараховані пеня та 3% річних.
В якості правових підстав позову позивач зазначив, зокрема, положення ст.ст. 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України.
Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2151/18.
Ухвалою господарського суду від 21.11.18р. відкрито провадження у справі №905/2151/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 19.12.18р.
Ухвалою суду від 19.12.18р. судове засідання відкладено на 22.01.19р.
29.12.18р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд в разі задоволення позовних вимог зменшити розмір нені на 80%.
09.01.19р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача в якій позивач заперечує проти зменшення розміру пені на 80% та просить суд розглянути спір по справі 22.01.19р. за наявними матеріалами справи без участі представника позивача.
У судове засідання 22.01.19р. представник позивача не з'явився, про місце, час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.01.19р. проти позову заперечував та просив в разі задоволення позову зменшити пеню.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
26.12.16р. між Публічним акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” (зміна найменування - Акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів”) (постачальник) та Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат «Азовсталь» (покупець) був укладений договір поставки №171503/1605890 (далі за текстом - договір) з додатковими угодами до нього №1/1701241 від 13.02.17р., №2/1703808 від 03.07.17р., №3/1704927 від 01.09.17р., №4/1705452 від 03.10.17р.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити згідно п.3.4. даного договору феросплави (далі - товар), протягом строку з 01.09.17р. по 31.12.17р. на умовах, у кількості та строки, вказані у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно п.2.1 договору, поставка товару по даному договору здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Сартана Донецької залізниці. Партією поставки товару по даному договору є кількість товару, відвантаженого для перевезення по одній залізничній накладній.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що датою поставки товару, при постачанні залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній ж.д. станції вантажовідправника.
За умовами п.3.1., договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, вказані у специфікаціях та включають в себе всі збори і інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки постачальника пов'язані з поставкою товару. Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до даного договору.
Відповідно до п.3.4. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів від дати поставки товару. Оплата за поставлений товар здійснюється за курсом НБУ на дату зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передачі засобами електронного або факсимільного зв'язку наступних документів: рахунку постачальника, копії залізничної накладної, сертифіката якості, у відповідності до п.3.9. даного договору.
Оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі (п.3.6. договору).
Загальна вартість по договору визначається загальною сумою вартості всіх специфікацій (додатків) до даного договору (п.3.10. договору).
Пунктом 7.1. договору, сторонами визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.
У випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у відповідний період, за кожен день прострочки оплати (п.7.6. договору).
Даний договір вступає в силу з 01.09.17р. та діє до 01.03.18р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань по договору (п.8.6. договору).
Специфікації (додатки) до даного договору вступають в силу з моменту підписання їх сторонами (п.8.12. договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печаткам підприємств.
Сторонами договору підписано специфікації, зокрема, №1 від 01.09.17р., №2 від 01.09.17р., №3 від 03.10.17р., №4 від 03.10.17р. на поставку товару, умовами яких визначені: найменування, якість, кількість товару, загальна сума поставки, строки поставки.
Згідно специфікації №1 від 01.09.17р. загальна вартість поставки - 75293568,00грн. з ПДВ; строк поставки: вересень 2017 року.
Згідно специфікації №2 від 01.09.17р. загальна вартість поставки - 18077855,04грн. з ПДВ; строк поставки - вересень 2017 року.
Згідно специфікації №3 від 03.10.17р. загальна вартість поставки - 93419488,80грн. з ПДВ; строк поставки - жовтень 2017 року.
Згідно специфікації №4 від 03.10.17р. загальна вартість поставки - 52929648,00грн. з ПДВ; строк поставки - жовтень 2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи:
- за залізничною накладною №45090602 позивачем було поставлено відповідачу 24.10.17р. товар на суму 13573669,74грн. та виставлений рахунок на оплату №215982 від 24.10.17р.;
- за залізничною накладною №45090529 позивачем було поставлено відповідачу 24.10.17р. товар на суму 9985479,19грн. та виставлений рахунок на оплату №215983 від 24.10.17р.;
- за залізничними накладними №45146693, №45146701, №45146685 позивачем було поставлено відповідачу 26.10.17р. товар на суму 19192787,23грн. та виставлено рахунок на оплату №216007 від 26.10.17р.;
- за залізничною накладною №45243748 позивачем було поставлено відповідачу 28.10.17р. товар на суму 13783761,40грн. та виставлено рахунок на оплату №216087 від 28.10.17р.;
- за залізничною накладною №45268158 позивачем було поставлено відповідачу 29.10.17р. товар на суму 10981647,46грн. та виставлено рахунок на оплату №216088 від 29.10.17р.
Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.
За твердженнями позивача, всупереч статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, відповідачем розрахунок за спірними зобов'язаннями здійснено з порушенням строків оплати, встановлених п.3.4. договору.
Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання у строк визначений п.3.4. договору позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення пеня в розмірі 189162,31грн. та 3% річних в розмірі 21018,04грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, в разі задоволення позову, відповідач просить суд зменшити суму пені на 80% від суми, що підлягає стягненню з відповідача.
Позивач у відповіді на відзив відповідача, посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені відмовити.
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:
Статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Предметом розгляду у даній справі є стягнення пені та 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого позивачем товару.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №171503/1605890 від 26.12.16р. щодо здійснення оплати за товар в обумовлені сторонами строки, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в сумі 189162,31грн. та 3% річних в сумі 21018,04грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України ).
Як встановлено судом згідно п.3.4. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів від дати поставки товару.
Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача:
- згідно залізничної накладної №45090602 від 24.10.17р. (рахунок №215982 від 24.10.17р.) в строк до 05.12.17р. (включно);
- згідно залізничної накладної №45090529 від 24.10.17р. (рахунок №215983 від 24.10.17р.) в строк до 05.12.17р. (включно);
- згідно залізничних накладних №45146693, №45146701, №45146685 від 26.10.17р. (рахунок №216007 від 26.10.17р.) в строк до 07.12.17р. (включно);
- згідно залізничної накладної №45243748 від 28.10.17р. (рахунок №216087 від 28.10.17р.) в строк до 08.12.17р. (включно);
- згідно залізничної накладної №45268158 від 29.10.17р. (рахунок №216088 від 29.10.17р.) в строк до 08.12.17р. (включно).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки АБ «Південний» №168-12016БТ від 03.03.18р., відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти:
- 08.12.17р. в сумі 23455043,83грн. згідно рахунків №215982 та №215983 від 24.10.17р.;
- 13.12.17р. в сумі 8760000,00грн. та в сумі 10432787,23грн. згідно рахунку №216007 від 26.10.17р.;
- 13.12.17р. в сумі 10981647,46грн. згідно рахунку №216088 від 29.10.17р.
- 14.12.17р. в сумі 13783761,40грн. згідно рахунку №216087 від 28.10.17р.;
Таким чином, за висновками суду, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач виконав з простроченням терміну платежу, обумовленого сторонами договору.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання з оплати товару, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та пені.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в загальному розмірі 21018,04грн. Розрахунок 3% проведений позивачем окремо по кожній залізничній накладній.
Перевіривши розрахунок 3% річних, проведений позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань, та розрахунок 3% річних є арифметично вірним.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 21018,04грн.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України).
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із п.4 ст.231 Цивільного кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.6. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у відповідний період, за кожен день прострочки оплати.
Згідно п.7.6. договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 189162,31грн. Розрахунок пені проведений позивачем окремо по кожній залізничній накладній.
Перевіривши розрахунок пені, проведений позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань, та розрахунок пені є арифметично вірним.
Розрахунок 3% річних та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 80% від суми, що підлягає стягненню, суд зазначає наступне:
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Правовий аналіз названих норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків, будь-яких інших негативних наслідків у зв'язку з допущенням прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №171503/1605890 від 26.12.2016р.
При цьому, як було викладено вище, з боку відповідача повністю виконано свої зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару.
Суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України №405/2014 від 14.04.14р. “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14р. “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”, на території міста Донецька та Донецької області розпочато проведення антитерористичної операції.
В свою чергу відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ №33/6/а від 07.10.14р. “Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення” Донецька і Луганська області (без винятків) входять до території проведення з 07.04.14р. антитерористичної операції.
30.04.2018 року Указом Президента України "Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, та згідно Наказу Президента України «Про початок операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато з 14:00 30.04.2018 року операцію об'єднаних сил.
На час розгляду справи операція об'єднаних сил триває.
Таким чином, враховуючи, що відповідач зареєстрований у м.Маріуполі та відповідно здійснює свою господарську діяльність на території проведення операції об'єднаних сил суд вважає, що нарахований та пред'явлений позивачем до стягнення з відповідача розмір пені є завищеним та не відповідає, передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності.
За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги повне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, а також відсутність відомостей щодо понесення позивачем у зв'язку з цим збитків, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені на 50% до 94581,16грн., в результаті чого клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 115599,20грн., з яких пеня в сумі 94581,16грн. та 3% річних в сумі 21018,04грн.
Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Керуючись статями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь, Дніпропетровська область до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення пені в сумі 189162,31грн. та 3% річних в сумі 21018,04грн., задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат «Азовсталь» (вул. Лепорського, буд.1, м.Маріуполь, Донецька область, 87500; код ЄДРПОУ 00191158) на користь Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” (вул. Електрометалургів, буд. 310, м.Нікополь, Дніпропетровська область, 53200; код ЄДРПОУ 00186520) пеню в сумі 94581,16грн., 3% річних в сумі 21018,04грн. та судовий збір в сумі 3152,71грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 22.01.19р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.01.19р.
Суддя М.О. Лейба