61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
21.01.2019р. Справа № 905/2788/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у судовому засіданні, при секретарі судового засідання Григор'євій М.В.
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», м.Маріуполь, Донецька область №б/н від 05.12.18р.
на рішення державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області під час виконання судового рішення у справі №905/2788/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбуд-Лідер", м.Маріуполь, Донецька область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбетон", м.Маріуполь, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 35592,67грн.
Представники:
від стягувача: не з'явився
від боржника: не з'явився
від органу ДВС: не з'явився
третя особа: не з'явився
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.18р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбуд-Лідер", м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбетон", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 35592,67грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), задоволені повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 35592,67грн. та витрати з оплати судового збору в розмірі 533,89грн.
26.04.18р. господарським судом Донецької області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області №905/2788/17 від 03.04.18р.
11.12.18р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», м.Маріуполь, Донецька область №б/н від 05.12.18р. на рішення заступника начальника Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Зайцевої І.Ю. під час виконання судового рішення у справі №905/2788/17.
Ухвалою суду від 12.12.18р. вказану скаргу залишено без руху та заявнику (скаржнику) надано строк для усунення недоліків.
09.01.19р. до суду від ТОВ «Азовбетон», м.Маріуполь, Донецька область надійшла заява №б/н від 04.01.19р. про усунення недоліків, в якій останній поряд з іншим просить суд поновити строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 09.01.19р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» пропущений процесуальний строк на усунення недоліків скарги; скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» №б/н від 05.12.18р. прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.19р.
Представники скаржника, боржника та органу ДВС у судове засідання 21.01.19р. не з'явилися; про місце, час та дату судового засідання учасники судового процесу були повідомлені належним чином. Про поважність причин неявки суд не повідомили.
Державним виконавцем відзив на скаргу суду не наданий.
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Беручи до уваги, що відповідно до ст.74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторін, суд, враховуючи належне повідомлення учасників судового процесу про дату судового засідання, а також обмеженість розгляду скарги процесуальним строком, розглядає скаргу за наявними матеріалами.
У поданій скарзі заявник (скаржник) зазначає, що 13.11.18р. заступником начальника відділу Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Зайцевою Іриною Юріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57665577, на підставі наказу господарського суду Донецької області від 26.04.18р. про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/2788/17 від 03.04.18р.
Проте, за твердженнями скаржника вказана постанова про відкриття виконавчого провадження №57665577 від 13.11.18р. є незаконною, необґрунтованою у зв'язку з чим, скаржник просить суд скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на обставини того, що:
- заступником начальника відділу Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Зайцевою І.Ю. при відкритті виконавчого провадження в супереч вимогам п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», за власною ініціативою, при винесені оскаржуваної постанови, змінено юридичні адреси боржника та стягувача;
- в порушення п.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.12р. у постанові про відкриття виконавчого провадження №57665577 від 13.11.18р. не зазначено строк та чіткий порядок оскарження постанови, а також на постанові відсутній відбиток печатки виконавчого органу;
- в супереч п.5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.12р., у постанові про відкриття виконавчого провадження №57665577 від 13.11.18р. не зазначено строк, в який боржник зобов'язаний подати декларацію про доходи та майно боржника.
З огляду на вказане, скаржник просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №57665577 від 13.11.18р., видану заступником начальника Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Зайцевою Іриною Юріївною.
Дослідивши доводи скаржника та матеріали скарги суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Статтею 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод inter alia (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконані або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організовувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду у справі «Глоба проти України», no.15729/07, від 05.07.12р.).
Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч.1 та ч.3 ст.327 ГПК України).
Порядок здійснення примусового виконання судових рішень встановлений положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12р. №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5).
При цьому, Закон України «Про виконавче провадження» як нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
За змістом статті 1 Закону про виконавче провадження «виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено випадки коли виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.
Відповідно до п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Отже в даному випадку підставами для повернення виконавчого документа є відсутність обов'язкових реквізитів.
Безпосередньо початок примусового виконання рішення та такий порядок урегульований статтею 26 Закону про виконавче провадження. Зокрема, згідно ч.5 цієї статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Поряд з цим, за змістом Закону України «Про виконавче провадження» та положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (п.6 розділу І «Загальні положення»).
Згідно п.5 розділу III «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою (додатки 1, 2) протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей
Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю (п.7 розділу І «Загальні положення» Інструкції).
Досліджуючи зміст винесеної 13.11.18р. заступником начальника відділу Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Зайцевою Іриною Юріївною постанови про відкриття виконавчого провадження №57665577, судом встановлено що п.2 резолютивної частини постанови боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Пунктом 5 резолютивної частини постанови зазначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, оскаржувана постанова від 13.11.18р. відповідає вищевказаним правовим положенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки містить у собі зазначення строку подання боржником декларації про доходи та майно боржника, як це передбачено ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Державним виконавцем виконано вимоги щодо зазначення у постанові обов'язкових реквізитів, а саме: строку і порядку оскарження постанови. Також постанова містить зазначення посадового становища, ініціали та підпис державного виконавця.
Суд зазначає, що ані Закон України «Про виконавче провадження», ані положення Інструкції з організації примусового виконання рішень не визначають обов'язку державного виконавця у постанові про відкриття виконавчого провадження роз'яснювати строки і чіткий порядок оскарження постанови, як це зазначає скаржник.
Щодо відсутності проставлення на постанові печатки, суд зазначає, що оригінал постанови про відкриття виконавчого провадження №57665577 від 13.11.18р. знаходиться в матеріалах даного виконавчого провадження.
Відповідно до п.п.2 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.
Скаржником не представлено суду доказів звернення останнього до державного виконавця з відповідною заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а також не надано доказів відмови державного виконавця в наданні можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.
Отже, боржник у разі наявності сумнівів щодо достовірності отриманої копії постанови не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, в тому числі з оригіналом постанови про відкриття виконавчого провадження №57665577 від 13.11.18р.
Таким чином, скаржником не доведено відсутності проставлення печатки на оригіналі постанови про відкриття виконавчого провадження №57665577 від 13.11.18р.
А відсутність відбитку печатки на копії постанови, яка була отримана боржником, за умови наявності інших обов'язкових реквізитів, в тому числі підпису державного виконавця із зазначенням посадового становища та ініціалів державного виконавця, не ставить під сумнів її достовірність та не може свідчити про її невідповідність вимогам Закону в цілому.
Щодо решти доводів скаржника, суд зазначає, що наказ господарського суду Донецької області №905/2788/17 від 26.04.18р. містить обов'язкові реквізити визначені ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" для виконавчого документа.
Таким чином, у державного виконавця підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання були відсутні.
Відтак, скаржник в порушення законодавчих вимог нормативно та доказово не обґрунтував обставин незаконності дій державного виконавця щодо винесення 13.11.18р. постанови про відкриття виконавчого провадження №57665577.
Разом з тим, зазначення державним виконавцем поштової адреси стягувача (як це вбачається з матеріалів справи) замість юридичної адреси, жодним чином не порушує прав боржника та не породжує для останнього негативних наслідків. Водночас Закон України «Про виконавче провадження» та положення Інструкції не забороняють державному виконавцю здійснювати перевірку інформації щодо реквізитів стягувача або боржника та зазначати у постанові про відкриття виконавчого провадження реквізити юридичних адрес сторін виконавчого провадження, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час винесення спірної постанови.
Також суд звертає увагу скаржника на той факт, що державним виконавцем у спірній постанові зазначено адресу боржника - ТОВ «Азовбетон» з урахуванням факту перейменування проспекту Ілліча на проспект Нікопольський, що вбачається з матеріалів справи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, не зазначення державним виконавцем у спірній постанові індексів адрес стягувача та боржника не є підставою для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження №57665577 неправомірною.
Згідно ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Суд оцінивши докази у справі в їх сукупності, беручи до уваги норми чинного законодавство, що регулює спірні правовідносини, за встановлених вище обставин дійшов висновку, що вимоги скаржника викладені у скарзі на рішення заступника начальника Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Зайцевої І.Ю. під час виконання судового рішення у справі №905/2788/17, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст.73, 74, 86, 234, 235, 339, ч.ч.1, 2 ст.342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», м.Маріуполь, Донецька область №б/н від 05.12.18р. на рішення заступника начальника Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Зайцевої І.Ю. під час виконання судового рішення у справі №905/2788/17.
Ухвала набрала законної сили 21.01.19р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України) шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її прийняття.
Суддя М.О. Лейба