вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.01.2019м. ДніпроСправа № 904/5454/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОСОБА_1", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в розмірі 267 899,06 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст ОСОБА_1" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 246 518,40 грн. - основного боргу, 8 846,34 грн. - інфляції, 2 318,24 грн. - 3% річних, 2 820,53 грн. - пені, 7 395,55 грн. - штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виканням відповідачем умов договору поставки №18033т від 05.04.2018р. в частині своєчасної та повної оплати товару поставленого за видатковими накладними № 347 від 21.05.2018р. та № 552 від 02.07.2018р.
Ухвалою суду від 10.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.12.2018р.
20.12.2018р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. Посилається на те, що з урахуванням пункту 13.4 спірного договору позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Крім того вважає, що позивач порушив п. 11.3 спірного договору, так як він не провів досудовий порядок врегулювання спору і не надав доказів про спроби його врегулювання в досудовому порядку.
Ухвалою суду від 26.12.2018р. відкладено засідання на 22.01.2019р.
14.01.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому зазначив, що в пункті 13.4 спірного договору йдеться саме про виконання грошових зобов'язань, а не про стягнення заборгованості. Також вказує на те, що статтею 625 ЦК України не передбачено можливості змінити розмір інфляції або обмежити стягнення суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, не передбачена і можливість виключити обов'язок по сплаті 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання.
22.01.2019р. відповідач подав заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із занятістю представника в іншій справі.
Враховуючи положення ст.ст.202, 216, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд не знаходить підстав для задоволення заяви відповідача про перенесення розгляду справи.
22.01.2019р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
05.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст ОСОБА_1" (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (відповідач, замовник) укладено договір поставки №18033т.
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.
Згідно Додатку №1 до договору поставки №18033т від 05.04.2018р. “Специфікація №1” сторони погодили поставку товару на загальну суму 2 470 746,00грн. (а.с.18-19)
Згідно п.5.2. договору передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.
Замовник сплачує за товар за цінами, вказаними у Специфікації (п.6.1. договору).
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання умов договору поставки №18033т від 05.04.2018р. та Специфікації №1 до нього, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 901 710,72 грн., що підтверджується видатковими накладними № 246 від 13.04.2018р. на суму 120 185, 40 грн., № 252 від 16.04.2018р. на суму 410 671,92 грн., № 297 від 26.04.2018р. на суму 59 400,00 грн., № 332 від 16.05.2018р. на суму 14 880,00 грн., № 347 від 21.05.2018р. на суму 64 935,00 грн., № 552 від 02.07.2018р. на суму 231 638,40грн., підписаними сторонами без будь-яких зауважень (а.с. а.с. 21, 23, 25, 27, 28, 30).
Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно п.7.1. договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку.
За ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у сумі 655 192,32 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 05.04.2018 - 28.11.2018 за договором №18033т від 05.04.2018р., підписаного сторонами без зауважень (а.с. 20).
Отже несплаченим за договором поставки №18033т від 05.04.2018р. залишається товар на суму 246 518,40 грн.
Строк оплати поставленого товару, відповідно до п.7.1. договору, є таким, що настав.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Станом на момент розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів оплати поставленого товару за договором на загальну суму 246 518,40 грн., а тому заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Видами неустойки є штраф, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а також пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.10.3. договорів у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 3% від несплаченої суми.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 2 820,53 грн. (за видатковою накладною № 347 від 21.05.2018р. у розмірі 226,18 грн. за період з 05.07.2018р. по 04.12.2018р.; за видатковою накладною № 552 від 02.07.2018р. у розмірі 2 594,35 грн. за період з 14.08.2018р. по 04.12.2018р.) та штраф у розмірі 7 395,55 грн.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, господарський суд встановив, що вони здійснені правильно, у зв'язку з чим дані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також позивач відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 318,24 грн. (за видатковою накладною № 347 від 21.05.2018р. у розмірі 185,90 грн. за період з 05.07.2018р. по 04.12.2018р.; за видатковою накладною № 552 від 02.07.2018р. у розмірі 2 132,34 грн. за період з 14.08.2018р. по 04.12.2018р.) та інфляційні нарахування у сумі 8 846,34 грн. (за видатковою накладною № 347 від 21.05.2018р. у розмірі 432,54 грн. за період з липня 2018р. по жовтень 2018р.; за видатковою накладною № 552 від 02.07.2018р. у розмірі 8 413,80 грн. за період з серпня 2018р. по жовтень 2018р.).
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що він здійснений правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат суд зазначає таке.
Порядок нарахування інфляції передбачений Листом Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Відповідно до даного листа, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Відповідно п.3.2 Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97.
Таким чином, при розрахунку інфляційних втрат має застосовуватись сукупний індекс інфляції, помноженої на суму боргу, що відповідає як методиці, викладеній у Листі Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97, так і роз'ясненням, викладеним у постанові пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, господарський суд встановив, що вони здійснені частково правильно та підлягають перерахунку.
За видатковою накладною № 347 від 21.05.2018р. за період з серпня 2018р. по жовтень 2018р. інфляційні втрати складають 540,49 грн.
За видатковою накладною № 552 від 02.07.2018р. за період з вересня 2018р. по жовтень 2018р. інфляційні втрати складають 8 413,80 грн.
За розрахунками суду інфляційні втрати в сумі складають 8 954,49 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Стягнення втрат від інфляції у розмірі 8 954,49 грн. призведе до виходу суду за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає заявлена сума 8 846,34 грн.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправомірного нарахування суми річних та інфляційних всупереч пункту 13.4. договору з огляду на таке.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Згідно ч.3 ст. 614 ЦК України правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України і за своєю правовою природою він є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Виходячи з положень ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, законодавством передбачена можливість самостійного визначення сторонами у договорі іншого розміру процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, ніж передбачений вказаною статтею. Проте, як вбачається з умов п.13.4 договору, сторонами інший розмір процентів, який би складав 0%, узгоджено не було.
Крім того, пункт 13.4 договору не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, оскільки він є нікчемним з огляду на приписи частини третьої статті 614 ЦК України та положень статті 215 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВГСУ від 21.03.2017р. у справі № 910/13806/15 та Постанові Верховного Суду від 16.10.2018р. у справі № 904/9695/17.
Твердження відповідача про те, що позивач порушив п. 11.3 спірного договору, так як він не провів досудовий порядок врегулювання спору і не надав доказів про спроби його врегулювання в досудовому порядку, є необґрунтованим, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7; код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОСОБА_1" (02140, м. Київ, вул. Мишуги, буд. 2, офіс 416; код ЄДРПОУ 37017486) 246 518,40 грн. - основного боргу, 8 846,34 грн. - інфляції, 2 318,24 грн. - 3% річних, 2 820,53 грн. - пені, 7 395,55 грн. - штрафу, 4 018,49 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23.01.2019
Суддя ОСОБА_2