вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.01.2019м. ДніпроСправа № 904/5213/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справа
за позовом Фізичної особи-підприємця Філонова Євгена Володимировича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 260 424 грн. 65 коп. за договором від 01.10.2017 № 0110/17 в редакції додаткової угоди від 20.01.2018 № 1/18
Представники:
від позивача: Зеркін А.С., ордер ДП№ 000008 від 01.11.2018, адвокат;
від відповідача: не з'явився;
вільний слухач: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2 від 10.07.2006.
Фізична особа-підприємець Філонов Євген Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 15.11.2018, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" заборгованість в сумі 260 424 грн. 65 коп., з яких: 228 000 грн. 00 коп. - основний борг, 22 271 грн. 01 коп. - пеня, 1 872 грн. 00 коп. - 3% річних, 8 281 грн. 64 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору від 01.10.2017 № 0110/17 в редакції додаткової угоди від 20.01.2018 № 1/18.
Ухвалою господарського суду від 26.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 18.12.2018.
Ухвалою суду від 18.12.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 15.01.2019.
22.12.2018 на адресу суду надійшов відзиві відповідача на позовну заяву від 21.12.2018 № 3101, відповідно до якого позовні вимоги не визнав та зазначив, що умовами спірного договору передбачалося саме надання «автотранспорту з екіпажем», що фактично підтверджує і сам позивач у позовній заяві. Однак, як слідує з наданих до позову актів надання послуг №40 від 19.06.2018 та № 44 від 20.07.2018, позивачем надавалися «послуги автотранспорту». Тобто, фактично вид послуг, що обговорювався при укладенні договору відрізняється від фактично наданих послуг. Таким чином, можна сказати, що послуги надавалися Позивачем не в повному обсязі. Крім того, зауважив, що після детального вивчення вищевказаних актів надання послуг, відповідач дійшов висновку, що підписи на цих актах не належать директору ТОВ «Промспецбуд». В графі «Підпис від Замовника» в актах надання послуг не зазначена ані посада особи, що поставила підпис, ані її прізвище. Стверджує, що директор підприємства нічого не знав про існування даних актів надання послуг, ніколи їх не бачив і не підписував. Наявність на актах печатки взагалі ні про що не свідчить, адже наразі, відповідно до ч. 1 ст.58-1 ГК України, використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. З аналізу ситуації вбачається, що підпис на актах надання послуг поставила невстановлена особа. Просив у позові відмовити.
Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав, окрім відзиву на позов, витребувані судом документи. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
За таких обставин, у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь представника у судових засіданнях.
У судовому засіданні 15.01.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.10.2017 між Фізичною особою-підприємцем Філоновим Євгеном Володимировичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" (замовник) укладено договір № 0110/17 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги автотранспорту з екіпажем, а замовник відповідно, прийняти роботи та оплатити їх. При виконанні послуг автотранспорту використовуються транспортні засоби, згідно з додатком 1 (п. 1.1. договору).
Вартість послуг автотранспорту за місяць визначається згідно відпрацьованих виконавцем машина-змін за конкретний місяць. Вартість робіт 1 (однієї) машино-зміни становить 2 050 грн без ПДВ. Вартість послуг автотранспорту в місяць, складається із загальної вартість відпрацьованих за місяць машино-змін, що визначається відповідно до актів виконаних послуг (робіт), підписаних сторонами (п. 1.2. договору).
Оплата за надані послуги здійснюється відповідно до п.2.2 даного договору на підставі акту виконаних робіт (послуг) і виставлених рахунків, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1. договору).
Оплата виконаних виконавцем послуг проводиться замовником безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок виконавця протягом 25 календарних днів після підписання сторонами акту виконаних послуг (робіт) (п. 2.2. договору).
Заказник зобов'язаний своєчасно проводити оплату за договором (п. 3.1.1. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 4.1. договору).
Замовник, в разі прострочення оплати послуг виконавця, оплачує останньому пеню в розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня і не звільняє від виконання зобов'язань в натурі (п. 4.2. договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 01.10.2018 (п. 7.1. договору).
Сторонами укладено Додаток № 1 до договору «Специфікацію» (а.с. 12) та Додаток № 2 до договору «Перелік видів порушень та матеріальної відповідачльності» (а.с. 13).
20.01.2018 сторони підписали Додаткову угоду № 1/18 до договору (а.с. 14), в якій дійшли згоди продовжити дію договору до 31 грудня 2018 року, в зв'язку з чим сторони виклали пункт 7.1 договору в такій редакції:
« 7.1. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31.12.2018, а в частині здійснення оплати - до повного погашення зобов'язань за договором» (п. 1.1. Додаткової угоди № 1/18). В п. 1.2. додаткової угоди Сторони прийшли до узгодження внести зміни в п. 1.2 договору та викласти його в такій редакції:
« 1.2. Вартість послуги в місяць визначається згідно відпрацьованих виконавцем машина-змін за конкретний місяць. Вартість роботи 1 (однієї) машина-зміни становить 2400,00 грн. (Дві тисячі чотириста грн. 00 копійок) без ПДВ. Вартість послуги за місяць складається із загальної вартості відпрацьованих за місяць машина-змін, що визначається відповідно до актів виконаних послуг (робіт), підписаних сторонами.
Вартість послуги може змінюватися виконавцем у зв'язку зі зміною вартості складових елементів послуги, в тому числі, але не виключно: підвищення оплати праці / мінімальної заробітної плати; індексація заробітної плати; зміна вартості паливно-мастильних матеріалів, палива, вартості технічного обслуговування автотранспорту, оренди тощо Зміна вартості послуги повинно бути обґрунтовано. Про зміну вартості послуги виконавець повідомляє замовника письмово за 10 календарних днів до моменту введення таких змін». Дана додаткова угода вступає в законну силу з моменту його підписання і є невід'ємною частиною договору (п. 1.4. Додаткової угоди № 1/18).
На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 228 000 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками Актами надання послуг:
- № 40 від 19.06.2018 про надання послуг на суму 60 000 грн. 00 коп. (а.с. 15);
- № 44 від 20.07.2018 про надання послуг на суму 168 000 грн. 00 коп. (а.с. 16).
Як стверджує позивач, відповідач в порушення приписів п. 2.2. договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 228 000 грн. 00 коп.
За умовами п. 4.2. договору замовник, в разі прострочення оплати послуг виконавця, оплачує останньому пеню в розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня і не звільняє від виконання зобов'язань в натурі.
За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 16.07.2016 по 14.11.2016, розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 22 271 грн. 01 коп.
Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 872 грн. 00 коп. за загальний період з 16.07.2016 по 14.11.2016 та інфляційні втрати у розмірі 8 281 грн. 64 коп. за загальний період з 16.07.2016 по 14.11.2016.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 5 ст. 252 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до п. 2.2. договору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 252 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити за надані послуги:
- за Актом надання послуг № 40 від 19.06.2018 грошові кошти у розмірі 60 000 грн. 00 коп. до 16.07.2018 включно (19.06.2018 + 25 календарних днів, враховуючи, що останній день оплати припадає на вихідний);
- за Актом надання послуг № 44 від 20.07.2018 грошові кошти у розмірі 168 000 грн. 00 коп. до 14.08.2018 включно (20.07.2018 + 25 календарних днів).
Таким чином, строк виконання зобов'язань відповідача зі сплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав, наведених позивачем обставин не спростував.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з наявних у матеріалах справи актів надання послуг № 40 від 19.06.2018 та № 44 від 20.07.2018 (а.с. 15, 16), сторони договору засвідчили своїми підписами та печатками факт надання послуг, а також те, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Підпис, проставлений у графі «Від замовника» з боку відповідача, на зовнішній вигляд відповідає підпису, що міститься у договорі та додатках до нього. Проте, відповідач не заперечує факт укладання спірного договору із позивачем, підписання зі свого боку додатків до договору та додаткової угоди від 20.01.2018 № 1/18.
Водночас, клопотання про призначення у справі почеркознавчої судової експертизи відповідачем заявлено не було; оригінали первинних документів до суду для огляду не надано; докази на підтвердження викладених у відзиві доводів відповідачем не подано.
За вказаних обставин, господарський суд доходить висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 228 000 грн. 00 коп. та відхиляє заперечення відповідача як необґрунтовані та такі, що мають на меті ухилення від виконання взятих на себе господарських зобов'язань за спірним договором.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом здійснено перевірку розрахунку позивача, та встановлено, що при розрахунку пені та 3% річних на заборгованість за Актом надання послу г№ 40 від 19.06.2018 позивачем використано неправильну початкову дату періоду нарахування, а саме позивач здійснює нарахування з 16.07.2018.
Як вже встановлено судом, відповідно до п. 2.2. договору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 252 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити за надані послуги за Актом надання послуг № 40 від 19.06.2018 грошові кошти у розмірі 60 000 грн. 00 коп. до 16.07.2018 включно.
Враховуючи вищевикладене, оскільки гранична дата оплати є 16.07.2018, то початковою датою прострочення виконання зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг буде 17.07.2018.
Відповідно до розрахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня, нарахована на заборгованість за Актом надання послу № 40 від 19.06.2018 за період з 17.07.2018 по 14.11.2018 у розмірі 7 075 грн. 07 коп. та 3% річних нараховані на заборгованість за Актом надання послу № 40 від 19.06.2018 за період з 17.07.2018 по 14.11.2018 у розмірі 596 грн. 71 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені та 3% річних за Актом надання послуг № 44 від 20.07.2018 та розрахунку інфляційних втрат за обома актами, судом порушень чинного законодавства та умов договору не встановлено.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 228 000 грн. 00 коп. основного боргу, 22 213 грн. 48 коп. пені, 1 867 грн. 07 коп. 3% річних, 8 281 грн. 64 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47/35, ідентифікаційний код 32098010) на користь Фізичної особи-підприємця Філонова Євгена Володимировича (50089, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 228 000 грн. 00 коп. (двісті двадцять вісім тисяч грн.. 00 коп.) основного боргу, 22 213 грн. 48 коп. (двадцять дві тисячі двісті тринадцять грн.. 48 коп.) пені, 1 867 грн. 07 коп. (одну тисячу вісімсот шістдесят сім грн.. 07 коп.) 3% річних, 8 281 грн. 64 коп. (вісім тисяч двісті вісімдесят одну грн.. 64 коп.) інфляційних втрат, 3 905 грн. 43 коп. (три тисячі дев'ятсот п'ять грн.. 43 коп.) витрат по сплаті судового збору.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено 23.01.2019