вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.01.2019м. ДніпроСправа № 904/5224/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітея", м. Дніпро
про стягнення збитків у розмірі 302 278,14 грн.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача ОСОБА_1 - адвокат за довіреністю № 12/18 від 11.12.2018
Державне підприємство "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітея" про стягнення збитків у розмірі 302 278,14 грн. за Договором безоплатного зберігання майна № 3/ОЗ-16 від 04.03.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані завданням шкоди від втрати державного майна, нанесеною Відповідачем відповідно до умов Договору в частині неналежного зберігання майна.
Ухвалою від 23.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.12.2018.
Представник Позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача (а.с. 87).
Представник Відповідача в судовому засіданні 17.12.2018 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що твердження Позивача про, те що майно, яке не повернуте відповідно до проекту ліквідації шахти ДП "БУРВУГІЛЛЯ" підлягає розбиранню та демонтажу не відповідає дійсності. Відповідно до договору підряду № 02/108-16 від 25.01.2106 року який укладений між Державним підприємством "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дівітея", останнє виконує роботи з фізичної ліквідації на проммайданчику ділянки відкритих робіт, розбирання будівель АПК, будівель та споруд на західній частині проммайданчику згідно проекту ліквідації ДА"БУРВУГІЛЛЯ". Будь яких робіт стосовно демонтажу рухомого майна цим договором не передбачено. Тобто договір безоплатного зберігання майна № 3/ОЗ-16 від 04.03.2016 року ніяким чином не стосується Договору підряду №02/08-16 від 25.01.206 року.
Відповідно до Договору безоплатного зберігання майна № 3/ОЗ-16 від 04.03.2016 зберігач несе відповідальність перед Поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування основних засобів у розмірі повної вартості основних засобів. Зазначені суми розраховуються виходячи із вартості основних засобів та матерів на дату початку зберігання. У спірних випадках або у разі підвищення ринкової вартості аналогічних основних засобів та матеріалів Поклажодавець вправі вимагати експертної оцінки шкоди. Вартість втрачених основних засобів на момент початку зберігання становила суму 47 371,11 грн., яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівітея" за власним бажанням відшкодувала в подвійному розмірі.
Ухвалою суду від 17.12.2018 підготовче судове засідання відкладено до 14.01.2019.
В судове засідання 14.01.2019 представник позивача не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача підтримав наданий раніше відзив та не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи для розгляду по суті.
Ухвалою суду від 14.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.01.2019.
Позивач у судове засідання 22.01.2019 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 22.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -
04.03.2016 між Державним підприємством "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" (поклажодавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дівітея" (зберігач - відповідач) укладено договір безоплатного зберігання №3/ОЗ-16.
Відповідно до п. 1.1 договору, за умовами цього Договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання основні засоби та матеріали ВП «Олександрійська ВДЛШ» згідно Додатку № 1 до цього Договору, які знаходяться на складі ТОВ «ДІВІТЕЯ», розташованому в м. Кривий Ріг, вул. Революційна, 36/6.
У відповідності до п. 1.2 договору, залишкова вартість основних засобів та матеріалів складає 849 152,93 грн.
Згідно з п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8 п. 2.1. договору, зберігач приймає основні засоби та матеріали на безоплатне зберігання через свого уповноваженого працівника; забезпечує повне збереження основних засобів та матеріалів, а після закінчення строку зберігання повертає поклажодавцю. Основні засоби та матеріали повинні бути повернуті у тому самому стані, в якому вони були прийняті на зберігання, з урахуванням їх нормального зносу; забезпечує його охорону, виключає доступ сторонніх осіб до основних засобів та матеріалів; повертає основні засоби та матеріали поклажодавцю повністю за першою вимогою останнього не пізніше 3 днів з дня одержання такої вимоги; повертає основні засоби та матеріали повністю після припинення дії Договору.
Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 п. 2.2. договору, поклажодавець передає основні засоби та матеріали зберігачу, про що складається Акт приймання-передавання; одержує основні засоби після припинення Договору, якщо інше не встановлено сторонами додатково; одержує основні засоби та матеріали достроково, попередивши про це Зберігача не менше ніж за 3 дні.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що на підтвердження того, що поклажодавець передав, а зберігач прийняв основні засоби та матеріали на зберігання складається Акт приймання-передачі основних засобів та матеріалів, що підписується уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 3.2. договору, після закінчення строку дії договору зберігач повертає поклажодавцю основні засоби та матеріали, про що сторони підписують відповідний зворотній Акт приймання-передачі не пізніше 10 робочих днів з моменту закінчення строку дії договору.
Відповідно до п. 4.1. договору, поклажодавець передає зберігачу основні засоби та матеріали на безоплатне зберігання, тому плата за зберігання не нараховується і не сплачується.
Пунктом 5.1. договору визначено, що сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов'язань за договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків.
Згідно з п. 5.2 договору, зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування основних засобів:
- за пошкодження основних засобів та матеріалів, які призвели до погіршення споживчих якостей настільки, що використання його за призначенням стало неможливим («істотне пошкодження») - у розмірі повної вартості основних засобів;
- за інші пошкодження - у розмірі суми, на яку знизилася вартість основних засобів та матеріалів.
Відповідно до п. 5.3. договору, зазначені суми розраховуються виходячи із вартості основних засобів та матеріалів на дату початку зберігання. У спірних випадках або у разі підвищення ринкової вартості аналогічного основних засобів та матеріалів поклажодавець вправі вимагати експертної оцінки шкоди.
Згідно з п. 7.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2016 року. За умови, що жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору письмово не повідомить іншу сторону про своє бажання розірвати цей договір, дія цього договору автоматично продовжується на наступні дванадцять місяців без складання додаткової угоди до цього договору.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.2. договору).
Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору, чи за рішенням суду (п. 7.3. договору).
04.03.2016 між позивачем та відповідачем було укладено акт приймання-передачі основних засобів та матеріалів ВП «Олександрійська ВДЛШ» у відповідності до умов договору зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, згідно з яким поклажодавець відповідно до умов Договору зберігання № 3/ОЗ-16 від 04березня 2016р. передає, а зберігач приймає на зберігання основні засоби ВП «Олександрійська ВДЛШ», а саме:
- автомобілі - 11 од., загальною залишковою вартістю - 47 091,85 грн.
- бульдозери - 11 од., загальною залишковою вартістю - 512 642,60 грн.
- верстати - 20 од., загальною залишковою вартістю - 80 072,54 грн.
- інше - 53 од., загальною залишковою вартістю - 82 564,51 грн.
- кабельні лінії - 5 од., загальною залишковою вартістю - 84 639,89 грн.
- комп'ютерна техніка - 6 од., загальною залишковою вартістю - 0 грн.
- автокран - 1 од. - вартість згідно експертного висновку.
- транспортна конвеєрна стрічка резино тросова - вартість 34 672,50 грн.
- матеріали - 5 од., вартість згідно експертного висновку.
- дорогоцінні метали у приладах - вартість 7 469,04 грн.
Згідно з п. 2 та п. 3 акту приймання-передачі, сторони засвідчили, що основні засоби на момент передачі зберігачу знаходяться в неналежному для використання їх за цільовим призначенням стані. Сторони претензій одна до одної не мають.
14.04.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору безоплатного зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, згідно з якою сторонами було внесено зміни до п. 1.2. договору та викладено його зміст у наступній редакції: «залишкова вартість основних засобів та матеріалів складає 864 294,89 грн.». Також сторонами було доповнено Додаток №1 договору та викладено його зміст в іншій редакції (а.с.27-32).
05.12.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору безоплатного зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, згідно з якою сторонами було внесено зміни до п. 1.2. договору та викладено його зміст у наступній редакції: «залишкова вартість основних засобів та матеріалів складає 864 434,90 грн.». Також сторонами було доповнено Додаток №1 договору та викладено в іншій редакції (а.с.33-38).
22.02.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору безоплатного зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, згідно з якою сторонами було доповнено Додаток №1 договору та викладено в іншій редакції (а.с.39-44).
23.02.2017 між сторонами було укладено акт приймання-передачі основних засобів та матеріалів ВП «Олександрійська ВДЛШ» у відповідності до умов договору зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, згідно з яким зберігач повернув, а поклажодавець прийняв основні засоби у кількості 4 одиниць, залишковою вартість 0 грн.(а.с.45).
15.03.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №4 до договору безоплатного зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, згідно з якою сторонами доповнено пункт 2.1. договору пунктом 2.1.10: « 2.1.10 без отримання попереднього письмового дозволу Поклажодавця не має права передавати основні засоби та матеріали зазначені у п. 1.1. Договору на зберігання або для інших цілей третім особам. Дозвіл і схвалення з боку Поклажодавця не звільняє Зберігача від будь-якого зі своїх зобов'язань за Договором і Зберігач несе повну відповідальність за збереження основних засобів та матеріалів відповідно до цього Договору.» (а.с.46).
08.08.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №6 до договору безоплатного зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, згідно з якою сторонами було доповнено Додаток №1 договору та викладено в іншій редакції (а.с.48-51).
08.08.2017 між сторонами було укладено акт приймання-передачі основних засобів та матеріалів ВП «Олександрійська ВДЛШ» у відповідності до умов договору зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, згідно з яким зберігач повернув, а поклажодавець прийняв основні засоби, згідно з визначеним у акті переліком (а.с.52-54).
24.04.2018 відповідач направив позивачу лист за вих. №16, в якому зазначив, що на даний час відповідач не має можливості повернути позивачу частину майна, яке було прийняте на зберігання, у зв'язку з тим, що зазначене майно було частково розукомплектоване, частково втрачено, а саме: (автомобіль КРАЗ - 256Б - 1 одиниця; автомобіль КРАЗ - 256Б - 1 одиниця; трактор Т-130-1Г-1 - 1 одиниця; бульдозер НА Т-130 - 1 одиниця; бульдозерТ-170 - 1 одиниця; екскаватор ЕО-4321А - 1 одиниця; кран МКГ - 25 - 1 одиниця). У вказаному листі відповідач визнав, що в цій частині порушив умови зберігання та з метою уникнення судового спору готовий відшкодувати збитки спричинені втратою майна відповідно до умов договору, у зв'язку з чим відповідач просив позивача повідомити вартість основних засобів та матеріалів, які зазначені у цьому листі на дату початку зберігання. Крім того, відповідач вказав, що інші основні засоби та матеріали готові повернути відповідно до умов договору (а.с.56).
10.05.2018 сторонами було укладено угоду про розірвання договору безоплатного зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, згідно з якою, сторони на підставі п. 7.5. договору дійшли згоди розірвати цей договір. Також, пунктом 2 угоди, сторонами було узгоджено, що на підставі п. 3.2. договору, зберігач протягом 10 днів повертає поклажодавцю основні засоби та матеріали, про що сторони підписують відповідний зворотній акт приймання-передачі.
10.05.2018 між позивачем та відповідачем було складено акт приймання-передачі основних засобів та матеріалів ВП «Олександрійська ВДЛШ» у відповідності до угоди про розірвання договору зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, згідно з яким зберігач повернув, а поклажодавець прийняв основні засоби, згідно з визначеним у акті переліком (а.с.58-61).
Пунктом 2 акту, сторони засвідчили, що основні засоби на момент повернення поклажодавцю знаходяться у тому самому стані в якому вони були прийняті на зберігання.
Також, у п. 3 акту сторони засвідчили, що поклажодавець має претензію щодо неповернення зберігачем відповідно до умов договору зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016 сімох інвентарних одиниць основних засобів залишковою вартістю 47 371,11 грн., а саме: (автомобіль КРАЗ - 256Б - 1 одиниця; автомобіль КРАЗ - 256Б - 1 одиниця; трактор Т-130-1Г-1 - 1 одиниця; бульдозер НА Т-130 - 1 одиниця; бульдозерТ-170 - 1 одиниця; екскаватор ЕО-4321А - 1 одиниця; кран МКГ - 25 - 1 одиниця).
Згідно з порівняльною відомістю форми № инв-18, складеною позивачем за участю відповідача, 11.05.2018 було проведено інвентаризацію фактичної наявності основних засобів, які знаходяться на відповідальному зберіганні ТОВ «Дівітея», та виявлено недостачу основних засобів вартістю 47 371,11 грн., а саме: (автомобіль КРАЗ - 256Б - 1 одиниця; автомобіль КРАЗ - 256Б - 1 одиниця; трактор Т-130-1Г-1 - 1 одиниця; бульдозер НА Т-130 - 1 одиниця; бульдозерТ-170 - 1 одиниця; екскаватор ЕО-4321А - 1 одиниця; кран МКГ - 25 - 1 одиниця).
02.08.2018 позивач направив відповідачу вимогу вих.№817 про відшкодування збитків, в якій зазначив, що відповідно до проекту ліквідації ДП «Бурвугілля» майно, яке не повернуто з відповідального зберігання, підлягає розбиранню та демонтажу. При цьому, згідно розрахунку, загальна кількість поворотних матеріалів у вигляді брухту чорних металів складає 79,994 тон, на суму (у цінах брухту на 01.04.2018 року) 415 968,80 грн. З метою відшкодування збитків, позивач просив відповідача перерахувати на сою користь 415 968,80 грн.
У відповідь на вимогу позивача, 09.08.2018 відповідач направив позивачу лист, в якому зазначив, що ТОВ «Дівітея» визнає, що частково порушило умови зберігання, та з метою уникнення судового спору готове відшкодувати збитки спричинені втратою майна відповідно до умов договору. Разом з тим, відповідач не погодився з заявленим позивачем розміром заборгованості, та зазначив, що вартість втрачених основних засобів на момент початку зберігання становила 47 371,11 грн. Для відшкодування завданих збитків відповідач вважає за необхідне використовувати Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджених Постановою КМУ від 22.01.1996 №116. За розрахунком відповідача, сума відшкодування складає 113 690,66 грн. з ПДВ (а.с. 69).
20.08.2018 позивач повторно правив відповідачу вимогу, в якій просив відшкодувати завдані збитки у розмірі 415 968,80 грн.
У відповідь на вимогу позивача, 04.09.2018 відповідач направив позивачу лист, в якому не погодився з розміром збитків та зазначив, що відповідно до розділу 5 договору, зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування основних засобів у розмірі повної вартості основних засобів. Зазначені суми розраховуються виходячи із вартості основних засобів та матеріалів на дату початку зберігання. Відповідач зазначив, що вартість втрачених основних засобів на момент початку зберігання становила значно нижчу суму ніж вимагає позивач. При цьому, вартість брухту чорних металів є надто завищена та не відповідає дійсності. Для відшкодування завданих збитків відповідач пропонував позивачу погодити суму відшкодування в розмірі 113 690,66 грн.
06.09.2018 та 05.10.2018 позивач направив відповідачу листи №902 та №1000, в якому позивач запропонував відповідачу відшкодувати збитки у розмірі 113 690,66 грн., розраховані на підставі Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджених Постановою КМУ від 22.01.1996 №116. Одночасно з цим позивач зазначив, що в разі перерахування коштів, у підприємства залишається право визначитися з судовою перспективою відшкодування збитків від втрати зворотних матеріалів, у вигляді брухту чорних металів в кількості на 79,994 тон на суму 415 968,80 грн.
17.10.2018 відповідач сплатив на рахунок позивача 113 690,66 грн. збитків за договором безоплатного зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №449 від 17.10.2018.
Звертаючись до господарського суду із цим позовом, позивач зазначає, що відповідачем було неналежним чином виконано умови Договору в частині неналежного зберігання майна, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 302 278,14 грн., (сума яких розрахована за вирахуванням здійсненого відповідачем платежу; 415 968,80 грн. - 113 690,66 грн. = 302 278,14 грн.).
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Приписами ч. 1 ст. 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості, у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
В силу ч. 2. ст. 951 ЦК України якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. І ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 передбачено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 104 Методики оцінки майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 встановлено, що визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки.
Пунктом 10 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, передбачено, що із сум, стягнутих відповідно до цього порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі і організації з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбаних матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перераховується до державного бюджету.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права , має право на їх відшкодування.
Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставини , якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі
Відповідно до положень статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання , має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини .
Слід зазначити, що складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони. Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку ), наявність збитків у майновій сфері кредитора , причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.
Як зазначалось, згідно з додатком №1 до договору безоплатного зберігання №3/ОЗ-16 від 04.03.2016, та згідно з порівняльною відомістю форми № инв-18, вартість основних засобів, які були передані на зберігання та не повернуті позивачу складає 47 371,11 грн., а саме: автомобіль КРАЗ - 256Б - 1 одиниця - 4081,56 грн.; автомобіль КРАЗ - 256Б - 1 одиниця - 6002,35 грн.; трактор Т-130-1Г-1 - 1 одиниця - 4508,08 грн.; бульдозер НА Т-130 - 1 одиниця - 12959,65 грн.; бульдозерТ-170 - 1 одиниця - 15868,92 грн.; екскаватор ЕО-4321А - 1 одиниця - 2852,69 грн.; кран МКГ - 25 - 1 одиниця - 1097,86 грн.).
В розрізі приписів статті 22 Цивільного кодексу України сума 47 371,11 грн. є витратами позивача у зв'язку зі знищенням речі.
Як вже було зазначено, пунктом 5.1. договору визначено, що сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов'язань за договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків.
Згідно з п. 5.2 договору, зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування основних засобів:
- за пошкодження основних засобів та матеріалів, які призвели до погіршення споживчих якостей настільки, що використання його за призначенням стало неможливим («істотне пошкодження») - у розмірі повної вартості основних засобів;
- за інші пошкодження - у розмірі суми, на яку знизилася вартість основних засобів та матеріалів.
Відповідно до п. 5.3. договору, зазначені суми розраховуються виходячи із вартості основних засобів та матеріалів на дату початку зберігання. У спірних випадках або у разі підвищення ринкової вартості аналогічного основних засобів та матеріалів поклажодавець вправі вимагати експертної оцінки шкоди.
Суд, ухвалою від 17.12.2018 просив Позивача надати належний та обґрунтований розрахунок суми збитків, з врахуванням умов Договору та Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей.
Однак Позивач ні обґрунтованого розрахунку суми збитків, ні пояснень щодо розрахунку суми збитків до позову не надав.
З матеріалів справи вбачається та не спростовується позивачем інформація, що станом на дату складання акту оцінки збитків та дату оцінки Державному підприємству "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" було відомо балансова залишкова вартість майна - 47 371,11 грн., яка є сумою реальних збитків, що понесені Державним підприємством "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація".
При цьому, експертна оцінка майна позивачем не проводилась.
Матеріалами справи підтверджується, що балансова залишкова вартість втраченого майна повністю відшкодована Товариством з обмеженою відповідальністю «Дівітея», про що свідчить платіжне доручення №449 від 17.10.2018.
З огляду на викладені обставини у їх сукупності правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні .
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітея" про стягнення збитків у розмірі 302 278,14 грн. за Договором безоплатного зберігання майна № 3/ОЗ-16 від 04.03.2016.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.01.2019
Суддя ОСОБА_2