вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.01.2019м. ДніпроСправа № 904/3971/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс", м. Кам'янське
про стягнення 20 % штрафу у розмірі 137 856,00 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс", м. Кам'янське
до Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод", м. Київ
про стягнення заборгованості за договором поставки
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №01 від 31.10.2018р. свідотство про право на зайняття адвокатською діяльністю №3892 від 14.09.2018р.
від відповідача: ОСОБА_2, паспорт АН061053
Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" про стягнення 20% штрафу у розмірі 137 856,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № КЕВРЗ/ВПЗ-17267 від 23.10.2017р. в частині якості поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2018р. позовну заяву залишено без руху, зобов'язано позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.09.2018р. відкрито провадження у справі, розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.10.2018р.
Ухвалою суду від 16.10.2018р. відкладено підготовче засідання на 06.11.2018р.
06.11.2018р. відповідач за первісним позовом подав відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив, зазначив, що згідно Специфікації №1 до спірного договору відповідачем поставлено позивачу продукцію лише у кількості 415 кг на загальну вартість 178 997,40 грн. Вказує на те, що в позовній заяві позивач зазначив, що продукцію було йому поставлено 14.11.2017р., але не зазначено номер видаткової накладної та кількості поставленої продукції, тому нарахування штрафу на загальну вартість договору є помилковою. Відповідач стверджує, що позивачем не був запрошений для участі при прийманні продукції представник постачальника. З твердженнями позивача щодо неналежної якості поставленого товару відповідач не погоджується з таких підстав: позивачем не долучено ОСОБА_2 про виявлені дефекти продукції за договором № КЕВРЗ/ВПЗ-17267 від 23.10.2017р.; позивач не надав доказів щодо кількості виявленої продукції неналежної якості, партії та дати її поставки; у Результатах аналізу хімічного складу, проведених випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України за зразками металу наданих позивачем, не зазначено найменування підприємства постачальника або виробника продукції, точне найменування продукції аналіз з якої взято, партії та дати її виготовлення. Також відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовною заявою, що випливає з поставки товару неналежної якості, відповідно до ч.8 ст.269 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 09.11.2018р. продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів та призначено розгляд справи на 04.12.2018р.
29.11.2018р. позивач за первісним позовом подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що 14.11.2017р. відповідач поставив позивачу продукцію та надав копію Сертифіката якості від 16.08.2017р., проте згідно Результату аналізу хімічного складу лабораторії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України від 24.01.2018р. поставлена продукція є Припій марки ПОС-40, яка є більш низького сорту та неналежної якості, ніж та, що визначена в договорі та Сертифікаті якості. З твердженнями відповідача за первісним позовом щодо недотримання порядку приймання продукції, передбаченого Інструкцією «Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, не погоджується, оскільки порядок приймання продукції по якості сторони узгодили розділами 2 та 6 договору № КЕВРЗ/ВПЗ-17267 від 23.10.2017р. За думкою позивача за первісним позовом недотримання ним п. 2.9 спірного договору щодо складання двостороннього ОСОБА_2 про виявлені дефекти не спростовує наявність і чинність висновків експертизи від 24.01.2018р. Вважає, що відповідачем не доведено факту поставки продукції саме тої якості, яка обумовлена договором, за конкретними накладними, в яких було б зазначено номери сертифікатів відповідності певного виготовлювача. Щодо дотримання строку позовної давності для подання позову посилається на норми ст.ст. 680, 681 ЦК України.
Ухвалою суду 04.12.2018р. відкладено підготовче засідання на 18.12.2018р.
10.12.2018р. від відповідача за первісним позовом надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що позивач не довів підстав правомірності нарахування та стягнення штрафу 20% за спірним договором. На його думку відбір зразків та передача продукції до лабораторії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України здійснена з порушеннями вимог договору № КЕВРЗ/ВПЗ-17267 від 23.10.2017р., чинного законодавства України та ГОСТ 24297-87, а отже Результати аналізу хімічного складу 24.01.2018р. надані Інститутом не можуть бути взяті до уваги. Щодо пропущення позивачем строку позовної давності посилається на норми ч.8 ст. 269 ГК України.
Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" 18.12.2018р. подало заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" про застосування строків позовної давності. У своїх запереченнях сторона вказує на те, що даний позов стосується лише стягнення штрафних санкцій, а не таким, який випливає з поставки товарів неналежної якості (повернення, стягнення коштів, сплачених за неякісну продукцію, відшкодування збитків тощо), тому враховуючи висновок Верховного суду України у справі № 6-474цс16 нею не було пропущено 6-місячний строк на право звернення до суду.
Ухвалою суду 18.12.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 904/3971/18 до судового розгляду по суті в засіданні на 17.01.2019р.
17.01.2019р. позивач за первісним позовом подав заяву, в якій просив суд стягнути суму штрафу 20% від вартості поставленої продукції неналежної якості у розмірі 35 799,48 грн.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи те, що дану заяву було подано після закінчення підготовчого засідання, суд не приймає її до розгляду.
06.11.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" про стягнення 48 997,40 грн. - заборгованості за поставлену продукцію, 10 477,02 грн. - пені, 1 606,68 грн. - 3% річних, 3 446,46 грн. - збитків від інфляції.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством "Київський електровагоноремонтний завод" умов договору поставки № КЕВРЗ/ВПЗ-17267 від 23.10.2017р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою суду від 09.11.2018р. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" для спільного розгляду з первісним позовом.
10.12.2018р. відповідач за зустрічним позовом надав відзив. Вказує на те, що згідно п. 9.8 договору право щодо нарахування штрафних санкцій за накладною № 1455 від 23.10.2017р. припинилося 22.12.2017р., за накладною № 1524 від 06.11.2018р. припинилося 06.01.2018р., за накладною № 1573 від 14.11.2017р. припинилося 12.01.2018р. На думку відповідача за зустрічним позовом, розрахунок збитків від інфляції та 3% річних здійснені методологічно та арифметично неправильно.
10.12.2018р. позивач за зустрічним позовом надав відповідь на відзив за зустрічним позовом, у якому вказує на те, що посилання відповідача за зустрічним позовом на п. 9.8 договору є безпідставним на підставі ч.2 ст. 259 ЦК України, тому нарахування штрафних санкцій було здійснено правомірно на підставі ч.2 п. 9.4 договору в межах строку визначеного абз.1 ч.2 ст. 258 ЦК України. Інфляційні витрати були розраховані з урахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляцій при розгляді судових справ». Крім того, зазначає, що при розрахунку 3% річних день оплати не брався у розрахунок.
18.12.2018р. відповідач за зустрічним позовом надав заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях зазначає, що п. 9.8 договору № КЕВРЗ/ВПЗ-17267 від 23.10.2017р. визначає період один місяць, по сплину якого припиняється право на нарахування штрафних санкцій, який не є строком позовної давності протягом якого особа може звернутися до суду, тому позивачем за зустрічним позовом нараховано штрафні санкції поза межами строку встановленого в договорі.
17.01.2019р. позивач за зустрічним позовом подав клопотання про доручення до матеріалів справи платіжного доручення № 16489 від 21.12.2018р. про сплату відповідачем 8 000,00 грн. за припій згідно договору № КЕВРЗ/ВПЗ-17267 від 23.10.2017р. Крім того, подав клопотання, у якому просив повернути залишок судового збору.
17.01.2019р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
23.10.2017р. між Приватним акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік-Сервіс» (Постачальник) був укладений Договір поставки продукції № КЕВРЗ/ВПЗ-17267, за умовами якого згідно п. 1.1 Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) в обумовлені строки (строк) Замовнику Продукцію, найменування, марка, кількість, ціна якої вказується в Специфікації (-іях), що оформляється додатком до договору і є його невід'ємною частиною, а Замовник зобов'язується прийняти вказану Продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.
Згідно з п. 1.3. Договору найменування продукції: Припій ПОС-61.
Відповідно до п. 2.1. Договору якість Продукції, що поставляється Постачальником, повинна відповідати вимогам Державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній документації (номери та індекси ТУ, ГОСТ, ДСТУ, креслення та інше) та вимогам, зазначеним в специфікації до даного Договору. Підтвердженням якості з боку Постачальника є надання сертифікатів якості.
У п. 2.4 сторони передбачили, що продукція, що передається у власність (постачається), підлягає обов'язковому маркуванню відповідно до вимог державного стандарту України, або технічних вимог. Продукція, що підлягає обов'язковій сертифікації згідно чинного законодавства, повинна мати сертифікат відповідності, належним чином завірену копію якого Постачальник надає Замовнику.
Якщо поставлена Продукція відповідає стандартам або технічним умовам, але виявиться більш низького сорту, ніж було зумовлено, Замовник має право прийняти Продукцію з оплатою за ціною, встановленою для Продукції відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставленої Продукції. (п. 2.7 договору)
При виявленні дефектів Продукції виклик уповноваженого представника Постачальника для складання двостороннього ОСОБА_2 про виявлені дефекти Продукції обов'язковий. (п. 2.9 договору)
Вхідний контроль, приймання по якості, асортименту, кількості Продукції проводиться кінцевим одержувачем згідно із вимогами ГОСТ 24297-87. Замовник має право проводити перевірку технології виробництва Продукції та приймання її по якості у виробника з використанням виробничого обладнання. (п. 2.10 договору)
Відповідно до п. 3.4. сума Договору складає 574 400,00 грн., крім того ПДВ 20% 114 880,00 грн., а разом становить: 689 280,00 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору поставка Продукції здійснюється окремими партіями за адресою: м. Київ, вул. Ползунова, 2, склад Замовника, відповідно до наданого Замовником замовлення на поставку Продукції (письмової заявки).
Датою передачі у власність (поставки) вважається дата отримання Замовником Продукції з належними товаросупровідними документами. (п. 4.3 договору)
Продукція приймається Замовником відповідно до Специфікації та товаросупровідних документів. (п. 6.1 договору)
У випадку невідповідності кількості Продукції наданому рахунку-фактурі претензії можуть бути заявлені у строки відповідно до чинного законодавства. Претензії щодо якості можуть бути заявлені протягом гарантійного строку експлуатації.
У випадку, якщо на Продукцію не встановлено гарантійний строк, претензії щодо якості можуть заявлятися Замовником протягом 2 (двох) років з дати отримання Продукції. (п.п. 8.1, 8.2 договору)
Відповідно до умов п. 9.3 Договору зазначено, що у випадку поставки Продукції неналежної якості або поставки некомплектної Продукції Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості такої Продукції.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.
За умовами Специфікації № 1 предметом закупівлі є припій ПОС-61 (дріт 2-3мм) ГОСТ 21930-76 в кількості 1500 кг на суму 538 500,00 грн. та припій ПОС-61 (пруток 8,0мм) ГОСТ 21930-76 в кількості 100 кг на суму 35 900,00 грн. Умови поставки: 5 календарних днів з дати письмової заявки, на умовах DDT (склад Замовника: ул. Ползунова, 2, м. Київ) згідно ІНКОТЕРМС у редакції 2000р.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом виконав поставку Продукції згідно умов договору та специфікації у кількості 415 кг, що підтверджується видатковими накладними: № 1455 від 23.10.2017р. на суму 86 160,00 грн. з ПДВ., № 1524 від 06.11.2017р. на суму 43 295,40 грн. з ПДВ., № 1573 від 14.11.2017р. на суму 49 542,00 грн. з ПДВ.
Як зазначено у позовній заяві 14.11.2017р. Приватному акціонерному товариству "Київський електровагоноремонтний завод" було поставлено Продукцію.
Однак позивачем за первісним позовом не зазначено номер видаткової накладної, кількості та суми продукції поставленої Постачальником.
Позивач зазначає, що у відповідності до п. 2.10. Договору 24.01.2018р. він провів перевірку вказаної Продукції у випробувальній лабораторії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.
Згідно Результатів аналізу хімічного складу зразків металу наданих ПрАТ "Київський електровагоноремонтний завод", а саме Припою Прв ш 3, вбачається, що його можна віднести до марки ПОС-40.
В подальшому позивач за первісним позовом надіслав претензію від 01.03.2018р. № 260/ВДР/18 на адресу Відповідача з вимогами про сплату штрафу в розмірі 20% від вартості Продукції за поставку неякісного товару.
25.04.2018р. відповідач за первісним позовом направив позивачу відповідь на претензію за № 1604 від 16.04.2018р., в якій він відмовив у задоволенні вимог щодо сплати штрафу у розмірі 137 856,00 грн. як безпідставних.
Із врахуванням вищезазначених Результатів від 24.01.2018р. позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач поставив йому Продукцію більш низького сорту та неналежної якості, яка не відповідає умовам Договору та сертифікату якості, тому просить стягнути з останнього штраф у розмірі 20 відсотків на підставі п. 9.3 Договору у розмірі 137 856,00 грн.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено в частині 1 та ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями ст. 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
За приписами частини 1 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Відповідно до ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 680 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вже було зазначено, відповідно до п. 2.10 Договору вхідний контроль, приймання по якості, асортименту, кількості Продукції проводиться кінцевим одержувачем згідно з вимогами ГОСТ 24297-87.
У п. 1.10 ГОСТ 24297-87 визначено, що при необхідності споживач може проводити додаткові перевірки продукції, що не передбачені встановленими вимогами. Обсяг і методи перевірок узгоджуються між споживачем і постачальником, а також з Державним приймачем і (або) представництвом замовника.
Як свідчать матеріали справи, в порушення п. 2.9 договору позивачем виклик уповноваженого представника Постачальника для складання двостороннього ОСОБА_2 про виявлені дефекти Продукції здійснений не був, в той час як така дія є обов'язковою. Також не було дотримано п. 1.10 ГОСТ 24297-87 в частині узгодження додаткової перевірки продукції.
Позивач за первісним позовом обґрунтовує позовні вимоги Результатом аналізу хімічного складу лабораторії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України від 24.01.2018р. за зразками металу наданих ПрАТ «КЕВРЗ». Проте суд критично ставиться до даного доказу та не вважає його достатнім для доведення позовних вимог, оскільки зі змісту Результатів аналізу хімічного складу неможливо встановити найменування підприємства постачальника або виробника продукції, точне найменування продукції аналіз з якої взято, партії та дати її виготовлення.
Результат аналізу хімічного складу лабораторії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України від 24.01.2018р. не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки він не є висновком експерта в розумінні Закону України "Про судову експертизу".
Крім того, судом встановлено, що позивачем за первісним позовом всупереч п. 9.3 Договору було необґрунтовано нараховано відповідачу штраф у розмірі 20% відсотків від загальної суми договору, а не від вартості поставленої неякісної Продукції.
Суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача за первісним позовом щодо застосування строку позовної давності зважаючи на таке.
Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію Пленуму Вищого господарського суду України, судом встановлено, що права позивача за первісним позовом не були порушені, тому відмовляє у застосуванні строку позовної давності у даній справі.
З огляду на вказані вище обставини та положення норм матеріального права, суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом необґрунтовано звернувся з вимогою про стягнення з відповідача 20% штрафу у розмірі 137 856,00 грн.
Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.
Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача 48 997,40 грн. - заборгованості за поставлену продукцію у розмірі, 10 477,02 грн. - пені, 1 606,68 грн. - 3% річних, 3 446,46 грн. - збитків від інфляції.
Як вже було вказано вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" поставило Приватному акціонерному товариству "Київський електровагоноремонтний завод" Продукцію згідно умов договору № КЕВРЗ/ВПЗ-17267 від 23.10.2017р. та специфікації до нього у кількості 415 кг, що підтверджується видатковими накладними: № 1455 від 23.10.2017р. на суму 86 160,00 грн. з ПДВ., № 1524 від 06.11.2017р. на суму 43 295,40 грн. з ПДВ., № 1573 від 14.11.2017р. на суму 49 542,00 грн. з ПДВ.
Всього було поставлено продукції на суму 178 997, 40 грн. з ПДВ.
Пунктом п. 5.1 Договору та Специфікацією № 1 передбачено, що оплата за продукцію проводиться замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати повної поставки кожної окремої партії продукції.
Датою оплати Продукції вважається дата зарахування коштів, сплачених Замовником за поставлену партію Продукції, на поточний рахунок Постачальника. (п. 5.2 Договору)
У випадку порушень зобов'язань, що виникають з даного Договору, Сторона несе відповідальність, встановлену Договором і чинним законодавством України. (п. 9.1 Договору)
Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за зустрічним позовом здійснив частково оплату за поставлену продукцію платіжними дорученнями: № 10117 від 22.11.2017р. у сумі 60 000, 00 грн., № 10647 від 19.12.2017р. у сумі 60 000, 00 грн., № 13629 від 13.07.2018р. у сумі 5 000, 00 грн., № 15170 від 12.10.2018р. у сумі 5 000, 00 грн.
Всього відповідачем за зустрічним позовом сплачено 130 000,00 грн.
Сума основного боргу склала 48 997,40 грн.
Крім того, під час розгляду даної справи судом встановлено, що платіжним дорученням № 16489 від 21.12.2018р. відповідачем за зустрічним позовом було сплачено 8 000,00 грн. за припій згідно договору № КЕВРЗ/ВПЗ-17267 від 23.10.2017р., тому суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Згідно п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за договором поставки № КЕВРЗ/ВПЗ-17267 від 23.10.2017р. складає 40 997,40 грн., що підтверджується матеріалами справи, та підлягає до стягнення.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Видами неустойки є штраф, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а також пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, відповідно до ч. 2 п. 9.4. Договору у випадку порушення Замовником строків розрахунків за Договором останній сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Крім того п. 9.4. Договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 1 (один) місяць з дати коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача пеню:
- по видатковій накладній № 1455 за період з 23.11.2017р. по 19.12.2017р. (на заборгованість у розмірі 26 160,00 грн.) у сумі 508,87 грн.;
- по видатковій накладній № 1524 за період з 07.12.2017р. по 19.12.2017р. (на заборгованість у розмірі 43 295,40 грн.) у сумі 393,81 грн.;
- по видатковій накладній № 1573 за період з 15.12.2017р. по 19.12.2017р. (на заборгованість у розмірі 49 542,00 грн.) у сумі 157,45 грн.;
- по залишку заборгованості за період з 19.12.2017р. по 15.06.2018р. (на заборгованість у розмірі 58 997,40 грн.) у сумі 9 416,89 грн.
Перевіривши розрахунки пені згідно пошукової системи «Законодавство», господарський суд встановив, що вони здійснені частково правильно та підлягають перерахунку. У зв'язку з цим з відповідача за зустрічним позовом підлягає до стягнення пеня:
- по видатковій накладній № 1455 за період з 23.11.2017р. по 18.12.2017р. (на заборгованість у розмірі 26 160,00 грн.) у сумі 508,87 грн.;
- по видатковій накладній № 1524 за період з 07.12.2017р. по 18.12.2017р. (на заборгованість у розмірі 43 295,40 грн.) у сумі 393,81 грн.;
- по видатковій накладній № 1524 за період з 19.12.2017р. по 06.01.2018р. (на заборгованість у розмірі 9 455,40 грн.) у сумі 142,74 грн.;
- по видатковій накладній № 1573 за період з 15.12.2017р. по 15.01.2018р. (на заборгованість у розмірі 49 542,00 грн.) у сумі 1 220,27 грн.
Загальна сума пені, яка відлягає стягненню складає 2 265,69 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 23.11.2017р. по 30.10.2018р. у сумі 1 606,68 грн., а також інфляційні з грудня 2017 року по вересень 2018 року у розмірі 3 446,46 грн.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних згідно пошукової системи «Законодавство», господарський суд встановив, що вони здійснені правильно, у зв'язку з чим 3% річних у сумі 1 606,68 грн. та інфляційні у сумі 3 446,46 грн. підлягають до стягнення.
За викладеного, зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи закриття провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 000,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію та відповідне клопотання сторони від 17.01.2019р., суд вважає за необхідне повернути позивачу за зустрічним позовом з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 291,74 грн., про що винести ухвалу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання первісного позову покладаються на позивача за первісним позовом. Судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позовних вимогах за первісним позовом відмовити в повному обсязі.
Судовий збір покласти на позивача.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" (03049, м. Київ, вул. Ползунова, буд. 2; код ЄДРПОУ 00480247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 12, корпус 3, офіс 110; код ЄДРПОУ 39753876) 40 997,40 грн. - заборгованості за поставлену продукцію, 2 265,69 грн. - пені, 1 606,68 грн. - 3% річних, 3 446,46 грн. - збитків від інфляції, 1 319,33 грн. - судового збору.
В решті зустрічних позовних вимог відмовити.
Закрити провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 000,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 12, корпус 3, офіс 110; код ЄДРПОУ 39753876) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 291,74 грн. перерахований згідно платіжного доручення № 4251 від 05.11.2018р., про що винести ухвалу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 22.01.2019
Суддя ОСОБА_3