Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
"10" липня 2007 р. 11 год. 45 хв., м. Чернігів Справа № 6/179 (11/317)
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Блохіної Ж.В.
при секретарі Кузьміні М.М.,
за участю представників
позивача: Козлової Ю.М., довіреність №181/9/10-002 від 29.03.07р.,
відповідача: Попружко М.А. -директор,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
позов Державної податкової інспекції у Сосницькому районі,
смт. Сосниця, вул. Троїцька, 32
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю «Льон»,
с. Козляничі, Сосницький район, 16120
про стягнення 12 493 грн.
Подано позов про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Льон» 12 493 грн. заборгованості з прибуткового податку з виплаченої заробітної плати.
Даний спір розглядався господарським судом Чернігівської області і рішенням від 06.12.2005р. по справі №11/317 позов було задоволено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. апеляційна скарга відповідача була задоволена частково; рішення господарського суду Чернігівської області від 06.12.2005р. змінено; постановлено вважати прийняте рішення постановою, прийнятою у відповідності до норм КАС України; в частині встановлення обставин справи та дотримання норм матеріального права зазначене рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2007р. касаційна скарга відповідача була задоволена; рішення господарського суду Чернігівської області від 06.12.2005р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. скасовано; справу № 11/317 направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.05.2007р. справу за позовом Державної податкової інспекції у Сосницькому районі до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Льон» про стягнення 12 493 грн. передано на розгляд судді Блохіній Ж.В.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в даному судовому засіданні.
Представник відповідача позовних вимог не визнає та просить у позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15, пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та зазначає, що стосовно боргу минув строк позовної давності, оскільки борг виник за період з 01.04.2002р. по 01.10.2005р., а позовну заяву подано 16.11.2005р.
Представник позивача в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що на заборгованість з прибуткового податку не поширюються вимоги Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. стосовно надсилання податкових вимог, права виникнення податкової застави, адміністративного арешту активів тощо. Представник позивача вказує на те, що специфіка оподаткування прибутковим податком не передбачає подання податкових декларацій чи розрахунків з даного платежу, тобто узгодження суми податкового зобов'язання з прибуткового податку не відбувається, і картки особових рахунків даного податку податковою інспекцією не ведуться. Таким чином, на думку представника позивача, заборгованість зі сплати прибуткового податку не є ні узгодженою сумою податкового зобов'язання, ні, відповідно, податковим боргом. Наявність у відповідача боргу по прибутковому податку в сумі 12 493 грн. підтверджується проведеною між позивачем та відповідачем звіркою.
Щодо порушення позивачем процесуальних строків для звернення із позовною заявою, представник позивача зазначив, що відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг строків позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тому, в даному випадку строк позовної давності починається з 08.11.2005р., коли була проведена звірка між позивачем та відповідачем (виявлено порушення) і складено відповідний акт. Щодо списання податкового боргу юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності 1095 днів або який виник внаслідок обставин непереборної сили (форсмажорних обставин) - то представником позивача зазначено, що дію підпунктів «в» і "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 було зупинено і на 2005 рік згідно із Законами України N 2285-IV від 23.12.2004р., № 2505- IV від 25.03.2005р.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Льон» зареєстровано розпорядженням Сосницької районної державної адміністрації від 29.03.2002р. за №77 та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Сосницькому районі.
Відповідно до ст. 4, п. 3 ст. 9 Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N1251-XII платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків та зборів (обов'язкові платежі) у встановлені законодавством строки.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N1251-XII податок з доходів фізичних осіб включений до загальнодержавних податків і зборів, і тому, для погашення цього податкового боргу заборгованість по податку на доходи фізичних осіб повинен застосовуватись Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
У відповідності з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р. (далі Закону № 2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації до органів державної податкової служби і підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.
Пункт 1.11 статті 1 Закону № 2181 визначає, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV (далі - Закон № 889) встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування (п.19.2 ст.19).
Згідно п.1.15 статті 1 Закону № 889 податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Таким чином, посилання представника позивача на те, що заборгованість зі сплати прибуткового податку не є податковим боргом і не є узгодженою сумою податкового зобов'язання є безпідставним всупереч нормам чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем була проведена звірка розрахунків платника з бюджетом за період з 01.04.2002р. по 01.10.2005р. по податку з доходів фізичних осіб, про що складено акт звірки від 08.11.2005р., в якому зазначено, що відповідачем, в порушення ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV станом на 01.10.2005р. не було перераховано до бюджету прибутковий податок в сумі 12 493 грн. (а. с. 11).
Даний акт підписаний головним держподатревізором-інспектором, бухгалтером та директором СТОВ “Льон». За даними цього акту відємне сальдо розрахунків з бюджетом за даними органу державної податкової служби та за даними платника станом на 01.10 2005р. становить 12 493 грн. Акт звірки не містить жодного посилання на те, на підставі яких даних бухгалтерського та податкового обліку була визначена сума вищевказана сума.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов»язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації до органів державної податкової служби і підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
У п.4.2 ст.4 Закону № 2181 передбачений порядок визначення податкового зобов'язання контролюючим органом
Згідно п.4.2.1 ст.4 Закону № 2181 якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
У пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181 передбачені випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, а саме у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Порядок проведення перевірок платника податків передбачений Законом України “Про державну податкову службу в Україні».
Жодним нормативно-правовим актом не передбачений такий метод визначення боргу платника податку, як проведення звірки з платником податку службовою особою податкового органу на свій розсуд.
Пунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181 передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Отже, податковий борг це в будь-якому випадку узгоджене податкове зобов'язання, яке не сплачене у встановлений строк.
Згідно пункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Правила щодо вручення податкової вимоги встановлені пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, згідно яких податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
У тому ж порядку надсилаються і податкові повідомлення.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
За таких обставин, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів визначення суми податкового зобовязання та суми податкового боргу відповідача по прибутковому податку з громадян, дотримання порядку стягнення податкового боргу в сумі 12 493 грн., за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними у встановленому законом порядку.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У позові відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
3. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Ж.В.Блохіна