Справа № 522/20752/18
Провадження № 2-а/522/136/19
21 січня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Домусчі Л. В.,
при секретарі судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До Приморського районного суду м. Одеси 26.11.2018 року звернулась ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 2080 від 12.11.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що постановою у справі про адміністративне правопорушення № 2080 від 12.11.2018 року, складеною на підставі протоколів про адміністративне правопорушення № 014875 від 08.10.2018 року та № 014876 від 08.10.2018 року її притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень. Суть адмініс тративного правопорушення за протоколом № 014875 від 08.10.2018 року полягає у тому, що майстром дільниці № 1 КП ЖКС «Вузівський» Друзяка Г. М. було виявлено не покошену траву за адресою: АДРЕСА_1 в свою чергу суть адміністративного правопорушення за протоколом № 014876 від 08.10.2018 року полягає у тому, що майстром дільниці № 1 КП ЖКС «Вузівський» Друзяка Г. М. було виявлено незадовільний санітарний стан, побутове сміття та будівельні матеріали на прилеглій території за адресою: АДРЕСА_1 Позивач вважає, що відповідачем по справі було невірно визначено суб'єкта адміністративного правопорушення, посилається на відсутність складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 06.12.2018 року провадження по справі було відкрито.
13.12.2018 року через канцелярію суду надійшов відзив виконавчого комітету Одеської міської ради на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вказав, що ОСОБА_1 є керівником ЖБК «Вимпел-11» - балансоутримувача будинку за адресою АДРЕСА_1, а отже, є особою відповідальною за утримання прибудинкової території, крім того, просив розглянути справу за його відсутності.
14.01.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив,у якій він виклав свої заперечення проти обставин, зазначених у відзиві, наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник позивача у відповіді на відзив посилався на те, що не зрозуміло, з яких причин відповідач визначив особою відповідальною за утримання прибудинкової території саме голову ЖБК «Вимпел-11». У свою чергу, ОСОБА_1 не є балансоутримувачем або власником прибудинкової території, тобто відсутня її персональна відповідальність. Також, із матеріалів адміністративної справи та доданих до неї матеріалів, неможливо стверджувати, що територія, зазначена на фотографіях, відноситься до прибудинкової території будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Неможливо дійти висновку щодо локації території, що зафіксована на фото та обсяг території, яка відноситься до прибудинкової. Відтак, сторона позивача у силу приписів ст. 77 КАС України вважає вину позивача недоведеною.
У судове засідання, що відбулося 16.01.2019 року, сторони не з'явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 205 КАС України).
Із урахуванням ч.1 ст. 205 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності відзиву від відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст. 250 КАС України).
У зв'язку з цим датою складання повного тексту рішення є 21.01.2019 року.
Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини:
Із матеріалів справи судом встановлено, що 08.10.2018 року майстер дільниці № 1 КП ЖКС «Вузівський» Друзяка Г. М. склав протокол №014875 серії ЖКС/КВ про притягнення ОСОБА_1, яка є керівником Житлово-будівельного кооперативу «Вимпел-11», до відповідальності за ст. 152 КУпАП. У протоколі вказано, що 08.10.2018 року о 10 годині 15 хвилин за адресою АДРЕСА_1, було виявлено не покошено траву на прилеглій території, за яку відповідальна ОСОБА_1, чим порушено вимоги п. 7.2.10 Правил благоустрою території м. Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року. В графі підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено «відмова від підпису», тобто протокол не був вручений ОСОБА_1 під час його складання.
У графі підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено «відмова від підпису»,тобто протокол не був вручений ОСОБА_1 під час його складання. Також зазначено, що протокол складено у присутності свідка ОСОБА_3.
Також відносно позивачки 08.10.2018 року майстром дільниці № 1 КП ЖКС «Вузівський» Друзяка Г. М. було складено протокол №014876 серії ЖКС/КВ про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 152 КУпАП, оскільки 08.10.2018 року о 10 годині 15 хвилин за адресою АДРЕСА_1, було виявлено незадовільний санітарний стан, скрізь побутове сміття та використані будівельні матеріали на прилеглій території, за яку відповідає ОСОБА_1, чим порушено вимоги 7.2.1, 7.2.2., 9.1.7. Правил благоустрою території м. Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року.
Також, у графі підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено про «відмова від підпису», тобто протокол не був вручений ОСОБА_1 під час його складання. Також зазначено, що протокол складено у присутності свідка ОСОБА_3.
На підставі даних протоколів було складено приписи від 08.10.2018 року № 014876 та № 014875, відповідно до яких ОСОБА_1 запропоновано негайно провести покос трави та прибирання на прилеглій території. Із даних приписів вбачається, що вони не були вручені позивачці, оскільки у них міститься відмітка про відмову ОСОБА_1 від підпису.
У подальшому, відносно ОСОБА_1, яка займає посаду: голова кооперативу «Вимпел-11», на підставі вищевказаних протоколів №014875 серії ЖКС/КВ та №014876 серії ЖКС/КВ від 08.10.2018 року адміністративною комісією виконкому Одеської міської ради 12 листопада 2018 року було винесено постанову №2080 у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої позивачку було визнано винною за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн..
Дану Постанову ОСОБА_1 отримала після 20.11.2018, про що свідчить надана позивачем роздруківка з сайту Укрпошти у мережі Інтернет за посиланням http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku
Доказів щодо складання протоколів №014875 серії ЖКС/КВ та №014876 серії ЖКС/КВ від 08.10.2018 року та приписів у присутності ОСОБА_1 і про її відмову від підпису та їх отримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не надано.
Із позову вбачається, що позивачка не згода із спірною постановою, та складеними відносно неї протоколами, вважає неможливим її притягнення до відповідальності у зв'язку із відсутністю у неї будь-яких прав на земельну ділянку, прилеглу до будинку за адресою АДРЕСА_1, відсутності визначення меж та локації земельної ділянки.
Згідно письмових заперечень від 29.10.2019 року, які ОСОБА_1 адресувала адміністративній комісії виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_4 також повідомила відповідачу, що не є власником, користувачем чи балансоутримувачем прилеглої території, що розташована за адресою АДРЕСА_1.
Також із матеріалів справи та письмових пояснень вбачається, що позивачка є керівником Житлово-будівельного кооперативу «Вимпел-11», розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, судом необхідно встановити, чи є оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень виконавчого комітету Одеської міської ради із дотриманням встановленої законом процедури та на законних підставах.
Згідно зі статтею 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами або представником громадської організації чи органу громадської діяльності.
Відповідно до статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, окрім інших органів, також адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Частиною першою статті 218 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 152 КУпАП розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.
Відповідно до статті 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані закріплені в установленому порядку за ними території; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.
Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.
За змістом частини першої статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807) визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, у тому числі, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
До об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 2) прибудинкові території (ст. 13 Закону).
Відповідно до пункту 1, 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Балансоутримувача об'єктів благоустрою, які перебувають у приватній власності, визначають їх власники.
Частиною 2 ст. 18 Закону № 2807 передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою і населених пунктів зобов'язані: утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію.
У відповідності до ст. 25 вказаного Закону, утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Згідно положень ч.4 ст. 36 вказаного Закону, за рахунок коштів підприємств, установ, організацій фінансуються заходи, спрямовані на:
1) благоустрій, виконання робіт з ремонту і реконструкції доріг внутрішньогосподарського користування, озеленення, утримання в належному стані території, яка їм належить на праві власності або праві користування;
2) усунення на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) пошкодження інженерних мереж, елементів благоустрою, а також наслідків аварій, що сталися з їх вини.
Благоустрій прибудинкової території багатоквартирного будинку здійснюється за рахунок коштів власників житлових і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, отриманих як плата за надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території.
Відповідно до пункту 2 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Рішення Одеської міської ради №1631-VI від 23.12.2011р. затверджені «Правила благоустрою території міста Одеси» (із змінами та доповненнями), згідно яких прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку;
Згідно п.3.1.3 Правил, до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: прибудинкові території.
Згідно п.3.2.9 Правил, порядок здійснення благоустрою та утримання прибудинкової території, територій житлової та громадської забудови.
Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2005р. № 76, затвердженої містобудівної документації, регіональних і місцевих правил забудови, цих Правил, а також установлених державних стандартів, норм і правил.
Утримання в належному стані та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного жилого будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Відповідно до п. 7.2 Правил благоустрою території міста Одеси, на територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень.
Згідно з п. 7.2.4 Правил благоустрою території м. Одеси на територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: регулярне прибирання місць встановлення сміттєзбірників, а також місць, забруднених побутовими та іншими відходами, на територіях, прилеглих до будинків та споруд.
Як вбачається із Закону України «Про благоустрій населених пунктів», обов'язок з виконання Правил благоустрою території м. Одеси, в тому числі: регулярно прибирати від сміття, побутових відходів, бруду, опалого листя, снігу, що забезпечує утримання об'єктів благоустрою та прилеглих територій у належному санітарному стані; при цьому тротуари прибираються вздовж всієї ділянки будинку, домоволодіння (в межах належності) до бордюрного каменю, покладається на балансоутримувача будинку, тобто на організацію житлово-комунального сервісу.
Так, згідно п. 1.9 Правил благоустрою території м. Одеси: балансоутримувач - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність; здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законодавством; прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку; утримання будинків і прибудинкових територій - діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи із забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Із зазначених норм випливає, що адміністративну відповідальність за неналежне утримання об'єктів благоустрою (їх частин) несуть саме особи, які є власниками, користувачами або балансоутримувачами зазначених об'єктів або земельних ділянок.
За приписами ст. 38 Закону № 2807, контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, і вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону № 2807, до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.
У відповідності до ч.2 ст. 5 КУпАП, сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.
Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд наголошує на тому, що в силу статті 280 КУпАП орган обов'язок встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи покладається на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція ( Рішення ЄСПЛ у справі « Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі « Салабіаку проти Франції » від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення( п. 21 рішення ).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23 - рп / 2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні ( п. 4. 1 ).
В рекомендації № R ( 9 1)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади ( принцип 7 ).
Проте, з огляду на викладені обставини, положення чинного Закону та матеріали справи, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не з'ясовано та не доведено наявність обов'язків позивача щодо утримання прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо з'ясувати, з яких міркувань виходив відповідач під час визначення позивача в якості відповідальної особи, що має нести юридичну відповідальність за такий проступок.
Суд виходить із того, що відповідачем не доведено, що саме позивач є тією належною особою, яка, в силу положень Правил благоустрою території міста Одеси, повинна була вжити заходів зі скошування трави та прибирання сміття на прилеглій території, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Сам факт знаходження ОСОБА_1 на посаді Житлово-будівельного кооперативу «Вимпел - 11» не дає змогу стверджувати, що вона є особою, відповідальною за утримання прибудинкової території. Окрім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того з яких можливо встановити, обсяг прибудинкової території та факт відведення прибудинкової території будинку за адресою АДРЕСА_1.
Судом також встановлено відсутність будь яких прав ОСОБА_1 на земельну ділянку за вказаною адресою. Не надано доказів наявності відповідного договору оренди земельної ділянки, укладеного позивачкою із кооперативом.
Отже, як вбачається з матеріалів справи як при складанні протоколу, так і прийнятті оспорюваної постанови відповідачем не були досліджені та перевірені такі обставини адміністративного правопорушення як субєктивна можливість в сенсі ст. 152 КУпАП притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за умови, що вона не є користувачем, власником прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, а єдиною підставою притягнення позивачки до адміністративної відповідальності стали лише підстави того, що вона є керівником кооперативу.
Матеріали справи, окрім оскаржуваної постанови та протоколів №014875 серії ЖКС/КВ та №014876 серії ЖКС/КВ від 08.10.2018 року, що стали підставами для винесення відповідної постанови, належних та допустимих доказів щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, за яке її було притягнуто до адміністративної відповідальності, не містять.
При таких обставинах, із наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що адміністративною комісією виконавчого комітету ОМР в порушення ч. 2 ст. 2 КАС України прийнята постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без ретельного збору та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі, із передчасним висновком про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, чим порушені права останньої.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає статті 245 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездітності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 9, 23, 30, 33, 152, 222, 251, 252, 254, 256, 265-1, 268, 276, 279, 280, 283, 317-318, 321 КУпАП, ст.ст. 2-14, 19-20, 22, 26, 31, 42, 44, 46, 72-77, 118, 159, 160, 162, 192, 199, 227-228, ч.4 ст.229, 241-246, 257-262, 286, п.10 Перехідних Положень КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: 65113,АДРЕСА_1) до Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, місцезнаходження: 65004, Думська площа, 1, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 2080, винесену адміністративною комісією Виконавчого комітету Одеської міської ради 12.11.2018 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КпАП України.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: 65113,АДРЕСА_1) за правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення № 2080від 12.11.2018 року.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк із дня проголошення рішення.
Повний текст рішення суду складено 21.01.2019 року.
Суддя: Домусчі Л.В.