Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2281/18
Номер провадження: 2/511/59/19
17 січня 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Теренчук Ж. В.,
при секретарі - Ніколас С.О.,
представник третьої особи - ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Відділ надання адміністративних послуг Апарату Роздільнянської міської ради та її виконавчого комітету про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1, належного їй на праві власності.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2000 року. У вказаному будинку зареєстрований її колишній зять ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 21.01.2004 року. Однак в будинку він ніколи не проживав, а також не проживає в ньому і на даний час. Місце проживання та знаходження відповідача їй не відомо. З власною сім'єю він не проживає. На підставі викладеного просить суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення. Суду пояснила, що відповідач ОСОБА_3 колишній чоловік її доньки. Він ніколи не проживав у вказаному будинку, так як донька розірвала з ним шлюб і останній виїхав за межі України.
Представник третьої особи - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 визнав, не заперечував проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. На підставі ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На адресу суду надійшло поштове повідомлення з відміткою про невручення відповідачу повідомлення, в зв'язку з тим, що відповідач за адресою реєстрації не проживає.
Судова повістка надсилалась відповідачам в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, на адресу місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.
Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В порядку ст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, на підставі наданих доказів по справі, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 10.04.2000 року, згідно якого ОСОБА_2, договір зареєстрований в реєстрі за №1553.(а.с. 12)
Таким чином, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1, а тому має право вимагати усунення перешкод в користуванні та розпорядженні своєю власністю.
Згідно адресної довідки відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у вказаному будинку з 21.01.2004 року, також вказаний факт підтверджується копією домової книги, наявною в матеріалах справи. (а.с.14,31)
Згідно акту обстеження фактичного проживання в АДРЕСА_1, встановлено, що під час обстеження будинку комісією Роздільнянської міської ради, ОСОБА_3 не проживає в належному ОСОБА_2 будинку з 2005 року. (а.с.22)
Даний факт також в суді підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які зазначили, що вони проживають по сусідству з позивачкою і в належному їй будинку ОСОБА_3 не проживає з 2005 року.
Суд визнає покази свідків достовірними і приймає їх в якості доказів, оскільки свідкам достовірно відомо, що відповідач ОСОБА_3 не проживає за адресою реєстрації.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками.
Також судом встановлено, що сторони по справі не перебувають в договірних відносинах, договору найму жилого приміщення між ними не укладалося, в належному позивачеві ОСОБА_2 будинку відповідач не проживає без поважних причин, витрат на утримання будинку не несе, будинок для проживання не використовує, а тому втратив право користування вказаним житлом.
Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
Так у ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей, і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст.71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Статтею 72 ЖК УРСР, передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені
строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад статті 71,72,116, 156 ЖК УРСР, ст.405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Статтею 156 ЖК України, передбачено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік.
Таким чином судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3, колишній член сім"ї власника житла , втратив право на проживання в АДРЕСА_1 так як не використовує будинок для проживання більше одного року. Суд вважає, що право на користування будинком відповідач втратив з 2005 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як власник будинку ОСОБА_2 реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження власним майном не може через реєстрацію в її будинку ОСОБА_3
Тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнання відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням будинку по АДРЕСА_1
На підставі ст.405 Цивільного кодексу України, ст.9,71,72,150 Житлового кодексу України, керуючись ст. 81, 259, 263-265, 268, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, з 2005 року.
Вказане рішення є підставою для звернення до Відділу надання адміністративних послуг Апарату Роздільнянської міської ради та її виконавчого комітету для вирішення питання щодо зняття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстраційного обліку за адресою: по АДРЕСА_1
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Ж. В. Теренчук