Справа № 510/2246/18
17.01.19 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Бошков І.Д.;
-за участю секретаря Занфір О.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.
Позивач на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу без його участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся із відповідними вимогами та просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя його батькові - ОСОБА_3 належало:
-земельна частка (пай) розміром 3,29 в умовних кадастрових гектарах в КСП «Анадол» с. Долинське, Ренійського району, Одеської області, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 24 березня 1997 року.
На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. - помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його діти: син - ОСОБА_1, позивач у справі та донька - ОСОБА_2, відповідач у справі. Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця немає. У відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак позивач прийняв спадщину з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На час відкриття спадщини, позивач постійно проживав разом із спадкодавцем. Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини з моменту її відкриття, позивач про відмову від спадщини не заявляв, а отже фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3, вступом в управління та володіння спадковим майном, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Відповідач після смерті спадкодавця будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини не вчинив, спадщину не прийняв та не заперечував про те, щоб позивач оформив на себе спадкове майно після смерті спадкодавця. Враховуючі ці обставини, позивач пізніше звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну частку (пай), однак йому в цьому було відмовлено та державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23.11.2018р., посилаючись на те, що на спадкове майно відсутні оригінали правовстановлюючих документів. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну частку (пай), як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інший спадкоємець першої черги за законом, відповідач ОСОБА_2, спадщину не прийняла та не заперечувала, щоб позивач оформив право власності на спадкове майно після сметрі спадкодавця, на своє ім'я, про що надала суду відповідну заяву.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). У відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак позивач на час відкриття спадщини, постійно проживав разом із спадкодавцем, про відмову від спадщини не заявляв, отже фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, та в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину. Відповідач після смерті спадкодавця будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини не вчинив, спадщину не прийняв та не заперечував про те, щоб позивач оформив на себе спадкове майно після смерті спадкодавця.
Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, вступом в управління та володіння спадковим майном, після смерті спадкодавця, оскільки про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк він не заявляв, прийняв спадщину фактично, оскільки на момент смерті проживав разом із спадкодавцем, пізніше звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, в даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач не має можливості у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, щодо спадкової земельної частки (паю), про що 23.11.2018р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову.
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_3 було загублено оригінал сертифікату на земельну частку (пай), при цьому, чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту також не можливо оформити спадщину (згідно п. 5.1 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю…видається відповідний дублікат», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, при втраті (псуванні) державного акта на землю, власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат, так як набуте за спадкуванням право власності позивача не було оформлено, позивач не в змозі отримати дублікат сертифікату на земельну частку (пай), оскільки згідно із положеннями ст. 25 ЦК України, правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. У випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку.
У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на вищевказану земельну частку (пай), що є предметом спору, з підстав прийняття спадщини за законом, однак, з незалежних від нього причин він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на спадкове майно, у зв'язку із чим був вимушений звернутися за захистом прав та інтересів до суду.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1228, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 126, 152 ЗК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:
-земельну частку (пай) розміром 3,29 в умовних кадастрових гектарах в КСП «Анадол» с. Долинське, Ренійського району, Одеської області, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 24 березня 1997 року,
після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.Д. Бошков