Справа № 523/4047/16-к
Провадження №1-кп/523/121/18
26.11.2018 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , у присутності обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні за №120105160490004389 від 5.08.2015р. за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, -
Встановила:
В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт з долученими до нього документами за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що 28.09.2018 року під час судового засідання на підставі ст.331 ч.3 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_8 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОУВП №21 УДПтСУ в Одеській області. Строк дії ухвали суду припиняє свою дію 26.11.2018р.
У ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну відносно нього запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, мотивуючи тим, що він знаходиться під вартою 2 роки 10місяцв, і за цей час прокурор не спромігся довести його вину, відмовившись від виклику свідків, порушуючи на думку обвинуваченого розумні строки розгляду кримінального провадження, зловживаючи своїми повноваженнями, тим самим нехтуючи його правами, водночас зазначаючи, що був незаконно затриманий, на нього чинили тиск співпрацівники поліції, у зв'язку з чим він звертався зі скаргами, по яким отримав формальні відписки, також вказавши, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор не надав жодного вагомого доказу ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не зважаючи на те, що він має міцні соціальні зв'язки, на утриманні неповнолітніх дітей, при цьому запевняючи суд, що в разі покладення на нього обов'язків, зобов'язується їх не порушувати, працевлаштуватися, щоб матеріально допомагати своїй сім'ї, заперечуючи проти позиції прокурора щодо продовження строків тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_7 в підтримку клопотання свого підзахисного зазначила, що за весь час розгляду даної справи колегія суддів не прислухалася щодо доводів ОСОБА_8 стосовно міри запобіжного заходу, який жодного разу не змінила на альтернативний, тому вважати, що обвинувачений не буде виконувати покладені на нього обов'язки безпідставно, також звертаючи увагу суду, що відповідно приєднаних до матеріалів та досліджених судом висновків експертиз виникає сумнів, що саме ОСОБА_8 причетний до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки з'ясовано, що потерпіла ОСОБА_9 незадовго до смерті мала статеві відносини з іншою невстановленою досудовим слідством особою, очевидців вчиненого діяння не має, на даний час вина її підзахисного не доказана, ризики є припущеннями прокурора та не визнання вини не є підставою для застосування виняткового запобіжного заходу, презумпцію не винуватості ніхто не скасовував, крім того, обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, завжди працював, були допитані його родичі, які підтвердили наявність у нього неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, у зв'язку з чим просила змінити щодо ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його мешкання, що на думку сторони захисту буде достатнім для забезпечення належної поведінки підзахисного.
Прокурор ОСОБА_5 в спростування доводів сторони захисту зазначив, що ризики, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України продовжують існувати, ОСОБА_8 був доставлений до слідчого ухвалою про примусовий привід, коли було вручене повідомлення про підозру, будь-яких порушень не вбачається, рішення не скасоване, дана обставина тільки підтверджує ризик переховування; посилання на наявність дружини, дітей поневолі спростовуються іншими встановленими обставинами, які говорять про недбале відношення до своєї сім'ї, а саме знаходження з молодою дівчиною у вечірній час в іншому місці; посилання на працевлаштування викликає сумніви, оскільки до затримання обвинувачений працював неофіційно, хто візьме його на роботу залишається не зрозумілим, як і орендування квартири у м. Одесі, крім цього потерпілий повідомляв, що до нього приїжджали родичі ОСОБА_8 , що підтверджує ризик впливу, тобто на теперішній час вагомість ризиків не зменшилася, у зв'язку з чим вважав за доцільне продовжити щодо обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого. Стосовно висловлювання обвинуваченого щодо розумності строків розгляду кримінального провадження, прокурор зауважив, що його було обмежено в строках виклику свідків, у зв'язку з чим з метою не затягування судового процесу було заявлене клопотання про зміну порядку дослідження доказів, та прийняте рішення щодо оголошення письмових доказів, однак розглядаємо ідентичні клопотання обвинуваченого, тобто вбачається саме затягування зі сторони обвинуваченого.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала думку прокурора, заперечуючи проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, в свою чергу вказавши, що саме сторона захисту зловживає своїми правами, оскільки обвинувачений півроку знайомився з матеріалами провадження, надає клопотання, які не стосуються даної справи; ніяких доказів, що обвинувачений є добропорядним сім'янином, утримує дітей, спроможній орендувати квартиру не надано; захист жонглює доказами, створюючи ілюзорну картину непричетності ОСОБА_8 до скоєння інкримінованого йому злочину, тим самим навмисно затягуючи судовий розгляд.
Вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання сторони захисту про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту задоволенню не підлягає за наступними підставами.
Так, згідно до положень ст.178 ч.1 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
За змістом вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст.331 ч.ч.1, 2 КПК України регламентовано, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченим главою 18 цього кодексу.
За змістом ст.331 ч.3 КПК України при судовому розгляді незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_8 , та покарання, що загрожує у разі визнання особи винною, ту обставину, що судовий розгляд по справі ще триває, на даний час не допитані всі свідки за клопотанням сторони захисту, не досліджені всі докази, враховуючи, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, що дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно вливати на недопитаних свідків з метою зміни ними показів, або іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження, враховуючи положення ст.331 КПК України, оцінюючи у сукупності викладені доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що раніше обраний запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого обвинуваченому діяння, на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України не втратили своєї актуальності, у зв'язку з чим вважає за доцільне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОУВП №21 УДПтСУ в Одеській області.
Крім того, згідно положення ст.183 ч.4 п.2 КПК України розмір застави у кримінальному провадженні не визначається щодо злочину, який спричинив загибель людини, у зв'язку з чим колегія суддів вважає не визначати розмір застави.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 177-178, 183, 194, 196, 205, 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів,-
Постановила:
Відмовити стороні захисту в задоволенні клопотання про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань №21 УДПтСУ в Одеській області до 24.01.2019р. включно.
Строк дії ухвали складає 60 днів з дня її проголошення та припиняє свою дію 24.01.2019 року.
Копію ухвали направити до ОУВП №21 УДПтСУ в Одеській області для виконання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя : ОСОБА_1
Судді : ОСОБА_2
ОСОБА_3