Справа №522/61/19
Провадження по справі № 1-кп/522/13/19
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
14 січня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017160500005025 від 19.08.2017 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м.Одеси, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисник - ОСОБА_5 ,-
02 січня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160500005025 від 19.08.2017 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 314 КПК України, після отримання обвинувального акту не пізніше п'яти днів з дня його надходження, суддя призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Згідно ч. 2 ст. 314 КПК України, підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ,., оскільки є ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , покладається те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, тому існує необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, вказані в клопотанні прокурора, не доведені, ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місце проживання.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що існують достатні підстави для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, суд вважає, що необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, не має постійного місця реєстрації, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є запобігання спроб переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк до 8 років, не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, а також беручи до уваги, що інкримінований обвинуваченому ОСОБА_3 злочин вчинений із застосуванням насильства до потерпілого, суд вважає за необіхдне не визначати розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконная обвинуваченим обов'язків , передбачених КПК України.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 314-316, 291 КПК України, суд,-
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеська установа виконання покарань -21» Південного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, строком на 2 місяці, тобто до 15.03.2019 року.
Строк дії запобіжного заходу становить два місяці і обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 14.01.2019 року.
Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою 15.03.2019 року.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1 14.01.2019