Справа № 521/16969/18
Провадження № 2/521/914/19
15 січня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Бобуйка І. А.
при секретарі - Богуш М. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце постійного проживання: 65074, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (зареєстрована: АДРЕСА_4) про стягнення боргових зобов'язань відповідно до розписки, -
08 жовтня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 грошову суму у розмірі
156000 грн., що є еквівалентом 370000 російських рублів.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 05.01.2018 року відповідачка ОСОБА_2 надала позивачу боргову розписку, згідно з якої зобов'язувалася повернути позивачеві її грошовий борг у розмірі 370000 російських рублів, що становить у національній валюті 156000 грн., у строк до вересня 2018 року (а.с. 11).
У позовній заяви позивач зазначав те, що він намагався вжити заходи досудового врегулювання спору з відповідачкою, для чого неодноразово нагадував їй про близьке закінчення строку погашення боргу, був згоден на погашення нею боргу частками, щомісячно, щоб не порушувати строк виконання. Однак, як стверджує позивач, відповідачка не почала погашувати свій борг.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2018 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у приміщенні Малиновського районного суду м. Одеси (м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1 а, каб. 205).
Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 подала заяву, в якій зазначила, що вона не заперечує проти винесення заочного рішення по справі, а також просила суд розглядати справу без особистої участі її довірителя - ОСОБА_1.
Відповідачка у судові засідання не з'являлася, відзив не надавала, повідомлялася про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомляла.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд приходить до наступного. Згідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Аналіз ст. 1046 ЦК України дозволяє констатувати, що істотними умовами договору позики є предмет. Як вбачається з приписів ч.2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі і на підтвердження його укладення та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк, та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на вищезазначені норми цивільного законодавства, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Тобто, розписка - це документ, що засвідчує в письмовій формі факт одержання особою у власність, користування чи розпорядження грошей від іншої особи.
Для того, щоб договір позики набрав чинності, необхідне підтвердження одержання позичальником позики.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15. В цій постанові зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми та дату отримання коштів.
Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, договір позики є укладеним з моменту передання грошей; складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02 липня 2014 року при розгляді цивільної справи № 6-79цс14, відповідно до норм ст.ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання. Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 11), розписка, надана відповідачкою позивачу, містить наступні умови: предмет (передання відповідачці грошових коштів позивача у розмірі 370000 російських рублів), строк виконання - вересень 2018 року, місце виконання - фактичне проживання позивача, а саме: АДРЕСА_5 а також зобов'язання позичальника повернути грошові кошти позикодавцеві. Тобто, зазначена розписка за своєю правовою природою є договором позики.
Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі №6-63 цс13, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України, повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, розписка, що була надана позивачем суду, виступає підтвердженням існування договірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки містить необхідні реквізити: а саме предмет, дата отримання грошей та кінцева дата повернення боргу, зобов'язання позичальника повернути грошові кошти.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 526, 610, 612, 626, 638, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 82, 258, 259, 263, 265, 280 - 283 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (місце постійного проживання: 65074, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) про стягнення боргових зобов'язань відповідно до розписки - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянки України - НОМЕР_1, виданий Бердянським МВ УМВС України в Запорозькій області 30 жовтня 1997 року; зареєстрована: АДРЕСА_4) 156 000 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
СУДДЯ Бобуйок І. А.