Справа № 640/3264/18
н/п 1-кп/640/240/19
"21" січня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
перекладача - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження №12018220490000543 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чарджоу Республіки Туркменістан, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, холостого, в силу ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -
в скоєні злочину передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, -
встановив:
В провадженні суду перебуває справа по кримінальному провадженню №12018220490000543 за обвинуваченням ОСОБА_6 в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України .
Обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 28.01.2019р. До спливу продовженого строку судове провадження не завершено .
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор просив продовжити строку запобіжного заходу обвинуваченому з підстав наявності ризиків передбачених п. 1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Представник потерпілої підтримав прокурора.
Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати інший не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт. При цьому , захисник зазначив, що прокурором не доведений злочин у вчинені якого звинувачується ОСОБА_6 , на теперішній час усі свідки та потерпілі допитані, тому підстав впливати на них у ОСОБА_6 не має.
Оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 інкримінуємого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєні злочину до 7 років позбавлення волі, його вік, стан здоров'я (відсутні захворювання), відсутність законних джерел доходу та стійких соціальних зав'язків, тому суд приходить до висновку про наявність на теперішній час ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливість обвинуваченого переховатися від суду.
Ризики заявлені прокурором про можливість вчинення обвинуваченим іншого злочину, незаконний вплив на потерпілу, на теперішній час не доведений, потерпіла була допитана судом під час судового розгляду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 21.03.2019 року.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашній арешт, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачуються у скоєні злочину, вчиненого із погрозою застосування насильства, суд на підставі ч.4 ст. 183 КПК України не визначає обвинуваченому розмір застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182,183, 331 КПК України, суд, -
ухвалив:
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 21.03.2019 року.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає
Суддя ОСОБА_1