Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 323/1550/17-ц
провадження № 61-40550св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське», ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2018 року у складі судді Фісун Н. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Воробйової І. А.,
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (далі - ТОВ «Преображенське»), ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним.
Позов мотивував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 8,55 га, розташована на території Новоселівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.
Влітку 2008 року директор ТОВ «Преображенське» запропонував йому укласти договір оренди земельної ділянки терміном на 6 років, обумовивши виплату орендної плати наперед за 6 років в сумі 23 000 грн. 15 липня 2008 року підписав довіреність, за якою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були уповноважені (кожен окремо) вчиняти дії в його інтересах, та отримав кошти за оренду землі в сумі 23 000 грн. Впродовж обумовленого ними строку він до ТОВ «Преображенське» не звертався, будь-яких грошових коштів (орендної плати) від ТОВ «Преображенське» не отримував. 01 грудня 2013 року ОСОБА_5 уклала від його імені договір оренди належної йому земельної ділянки з ТОВ «Преображенське». Вважав, що його представник ОСОБА_5 уклала цей договір виключно в інтересах власного сина та всупереч його інтересам як власника земельної ділянки. Так, договір укладено строком на 49 років, що в будь-якому випадку не відповідало його внутрішній волі як власника земельної ділянки. Крім того, зважаючи на строк повноважень представника, визначений в довіреності -10 років, представник не мала без його згоди укладати договір користування належним позивачу майном на термін, який значно перевищує строк наданих представнику повноважень. Договір не містить розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку з чим визначена договором орендна плата в сумі 3 300,72 грн є значно нижчою за загальну, що знову ж таки свідчить про вчинення правочину внаслідок змови пов'язаних осіб щодо умов договору.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 12 червня 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано договір оренди земельної ділянки площею 8, 55 га, що розташована на території Новоселівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 01 грудня 2013 року між ОСОБА_4, в інтересах якого діяла ОСОБА_5, та ТОВ «Преображенське» в особі директора ОСОБА_6, недійсним.
Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що спірний договір оренди землі був укладений представником позивача у своїх інтересах, всупереч статті 238 ЦК України, а тому наявні підстави, передбачені частиною першою статті 215 ЦК України, для визнання цього правочину недійсними.
У поданій до Верховного Суду 18 липня 2018 року касаційній скарзі, товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське» просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків судів щодо укладення спірного правочину представником ОСОБА_4, ОСОБА_5, всупереч інтересів довірителя. Позивач не довів, що зазначений договір був укладений ОСОБА_5 в інтересах її сина ОСОБА_6 або її особистих інтересах.
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 подав відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 8,55 га, розташована на території Новоселівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_1.
На підставі довіреності від 15 липня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу, зареєстрованої у реєстрі за № 1952, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 управляти та розпоряджатись усім належним йому на праві власності рухомим і нерухомим майном, а також укладати усі не заборонені законом договори щодо управління та розпорядження цим майном.
01 грудня 2013 року між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5 та ТОВ «Преображенське» в особі директора ОСОБА_6 укладено договір оренди землі б/н, за умовами якого ОСОБА_5 передала в оренду ТОВ «Преображенське» належну ОСОБА_4 вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення на строк 49 років, а ТОВ «Преображенське» зобов'язався сплачувати до 31 грудня поточного року орендну плату в розмірі 3 300,72 грн.
ОСОБА_4 не підписував оспорюваний договір оренди землі, підпис від його імені вчинила у кінці 2013 року ОСОБА_5 на підставі довіреності, виданої у липні 2008 року.
27 грудня 2016 року вказана довіреність була скасована на підставі заяви ОСОБА_4, поданої приватному нотаріусу Гуляйпільського районного нотаріального округу.
На час укладення оспорюваного договору директором ТОВ «Преображенське» був син ОСОБА_5 - ОСОБА_6, а в подальшому ОСОБА_5 особисто стала одним з двох учасників ТОВ «Преображенське», які відповідно до підпункту 2 пункту 4.1 статуту ТОВ «Преображенське» мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що на підставі наданої ОСОБА_4 довіреності, ОСОБА_5 уклала договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого у строкове платне володіння і користування ТОВ «Преображенське» перейшла земельна ділянка ОСОБА_4 строком на 49 років, тобто вчинила правочин від імені особи, яку представляє, у своїх інтересах.
Цей висновок судів є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини першої статті 237 ЦК Українипредставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК Українипредставник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК Українидовіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов'язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно частин першої, третьої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Оскільки учасником (засновником) ТОВ «Преображенське» на момент укладення оскаржуваного договору був син ОСОБА_5, а згодом і вона сама стала учасником цього товариства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно застосувавши вищенаведені положення закону, дотримавшись норм ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що представник власника земельної ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_5, укладаючи оспорюваний договір оренди землі з ТОВ «Преображенське», діяла в своїх інтересах, а не в інтересах довірителя ОСОБА_4, що прямо заборонено частиною третьою статті 238 ЦК України, та обґрунтовано виходив з наявності правових підстав, передбачених частиною першою статті 215 ЦК України для визнання цього правочину недійсним.
За таких обставин доводи касаційної скарги про недоведеність позивачем укладення ОСОБА_5 спірного договору в своїх інтересах є безпідставними.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» залишити без задоволення.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 12 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта