Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 741/756/15
провадження № 61-21564св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Губар В. С., Шарапової О. Л., від 19 травня 2017 року,
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що з 1985 року по 2010 рік сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у 1995 році відповідач набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 який розташований на присадибній ділянці за тією ж адресою.
Після розірвання шлюбу сторони проживають у цьому будинку, який є спільною власністю сторін як колишнього подружжя, однак починаючи з 2014 року відповідач чинить їй перешкоди у користуванні ним, вказуючи на те, що спірне нерухоме майно належить йому на праві особистої приватної власності.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просила виділити їй у власність в натурі 1/2 частини спірного будинковолодіння, визначену варіантом № 1 комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2015 року № С-241, зобов'язати її провести відповідні роботи з відокремлення приміщень будинку, а також встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до цього ж варіанту.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області у складі судді Кучерявця О. М. від 23 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, який зареєстрований за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на власність від 29 березня 1995 року, виданого Носівським міськвиконкомом, що знаходиться по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у рівних частинах, за кожним по 1/2 частини.
Виділено ОСОБА_5 1/2 частини жилого будинку, а саме: житлову кімнату «1-2» площею 26,2 кв. м вартістю 68 888 грн, житлову кімнату «1-3» площею 13 кв. м вартістю 34 182 грн, житлову кімнату «1-4» площею 13 кв. м вартістю 34 182 грн; із надвірних будівель: сарай «Б» вартістю 31 625 грн, гараж «Г» вартістю 44 275 грн, літню кухню «В» вартістю 56 925 грн, сарай «Ж» вартістю 3 162 грн та частину огорожі (3,95 п.м.) «1-3» вартістю 2 248 грн, а всього на загальну вартість 275 487 грн.
Виділено ОСОБА_4 1/2 частини жилого будинку, а саме: коридор «1-1» площею 7,5 кв. м вартістю 19 720 грн, житлову кімнату «1-5» площею 37,1 кв. м вартістю 97 548 грн, житлову кімнату «1-6» площею 12,9 кв. м вартістю 33 918 грн, ванну «1-7» площею 5,7 кв. м вартістю 14 987 грн, кухню «1-8» площею 14,5 кв. м вартістю 38 125 грн, веранду «1-9» площею 11 кв. м вартістю 88 550 грн; із надвірних будівель: критий ганок «а1» вартістю 2 530 грн, кладову (сарай) «З» вартістю 18 975 грн, навіс «М» вартістю 5 060 грн, сарай «Д» вартістю 18 975 грн, криницю «К» вартістю 5 693 грн, вбиральню «У» вартістю та частину огорожі (18,28 п.м.) «1-3» вартістю 10 402 грн, а всього на загальну вартість 357 013 грн.
Виділено ОСОБА_5 1/2 частини присадибної земельної ділянки - земельну ділянку площею 445 кв. м, позначену в плані додаткової судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 20 квітня 2016 року відповідно до виділеної йому частини жилого будинку та надвірних будівель і позначено літерами А, Ф, Ч, Б, В, Д, Е, Ж, З, І, К, Л та М.
Виділено ОСОБА_4 1/2 частини присадибної земельної ділянки -земельні ділянки площею 553 кв. м, позначені в плані додаткової судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 20 квітня 2016 року відповідно до виділеної їй частини жилого будинку та надвірних будівель і позначені літерами: земельна ділянка НОМЕР_1; земельна ділянка НОМЕР_2 земельна ділянка НОМЕР_3;
Земельні ділянки з присадибної земельної ділянки, позначені в плані додаткової судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати літерами О, П, К, Т, Д, Г, У та Х та літерами Ф, Ч, Б, Ш та Ц, залишено у загальному користуванні.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 81 526 грн компенсації більшої вартості виділеного майна.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, частки сторін є рівними, а тому дійшов висновку про визнання за позивачем та відповідачем права власності на спірний житловий будинок з надвірними спорудами по 1/2 частини за кожним.
Також суд першої інстанції виходив із того, що технічно можливо виділити сторонам в натурі частки будинку з надвірними спорудами та визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний будинок, за варіантом поділу, який визначений висновком експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи та земельної ділянки від 20 квітня 2016 року № С-59, який відповідає законним правам та інтересам сторін.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено.
Позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Поділено жилий будинок АДРЕСА_1 і надвірні будівлі та споруди, розташовані за цією ж адресою.
Виділено ОСОБА_4 у будинку: житлову кімнату 1-2, площею 26,2 кв. м, вартістю 73 507 грн, житлову кімнату 1-3 площею 13 кв. м вартістю 36 473 грн та житлову кімнату 1-4 площею 13 кв. м вартістю 36 473 грн, ванну 1-7 площею 5,7 кв. м вартістю 15 992 грн, кухню 1-8 площею 14,5 кв. м вартістю 40 682 грн, господарські будівлі та споруди: комору (сарай) «З» вартістю 18 975 грн, сарай «Б» вартістю 31 625 грн, гараж «Г» вартістю 37 950 грн, сарай «Д», вартістю 18 795 грн, навіс «М» вартістю 4 428 грн, вбиральню «У» вартістю 2 530 грн, душ «Н» вартістю 2 530 грн та 1/2 частини огорожі № 1-3 вартістю 4 427 грн, а всього на загальну суму 121 440 грн, визнавши за нею право власності на ці об'єкти, що становить 51/100 частини будинку, будівель та споруд.
Зобов'язано ОСОБА_4 змістити (за необхідності) вікно та влаштувати дверний проріз між приміщенням 1-8 та вулицею, улаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-2 і 1-8, закласти дверний проріз між приміщеннями 1-8 та 1-9.
Виділено ОСОБА_5 у будинку: коридор 1-1 площею 7,5 кв. м вартістю 21 042 грн, житлову кімнату 1-5 площею 37,1 кв. м вартістю 104 089 грн, житлову кімнату 1-6 площею 12,9 кв. м вартістю 36 192 грн, веранду 1-9 площею 11 кв. м вартістю 30 862 грн, господарські будівлі та споруди: критий ганок «а1» вартістю 1 898 грн, літню кухню «В» вартістю 56 925 грн, сарай «Ж» вартістю 3 162 грн, погріб «П» вартістю 44 275 грн, криницю «К» вартістю 5 060 грн та 1/2 частини огорожі № 1-3 вартістю 4 428 грн, а всього на загальну вартість 115 748 грн, визнавши за ним право власності на ці об'єкти, що становить 49/100 частини будинку, будівель та споруд.
Зобов'язано ОСОБА_5 закласти дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-2.
Визначено порядок користування присадибною земельною ділянкою АДРЕСА_1 згідно з додатком № 1 додаткової комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 01 березня 2017 року № 31-16, яку проведено судовим експертом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6
Виділено у користування ОСОБА_4 частину цієї ділянки загальною площею 0,0375 га, що на схемі позначена синім кольором, яка розташована у межах: від точки Е до точки Д - 1,89 м, від точки Д до точки Г - лінія розподілу будинку, від точки Г до точки В - 2,0 м, від точки В до точки З - 11,00 м, від точки З до точки Є - 10,01 м і 6,05 м, від точки Є до точки Е - 10,39 м, від точки І до точки Х - 1,25 м, 11,05 м і 6,09 м, від точки Х до точки Л - 3,20 м, від точки Л до точки И - 10,49 м, 4,19 м і 3,54 м, від точки И до точки І - 2,79 м, від точки М до точки Н - 6,22 м, від точки Н до точки О - 11,11 м, від точки О до точки П - лінія розподілу господарських будівель, від точки П до точки Р і від точки Р до точки Ч - зовнішня стіна господарської будівлі, від точки Ч до точки М - 6,02 м; для ведення особистого підсобного господарства - від точки Х до точки Ї - 40,94 м, від точки Ї до точки Й - 5,32 м, від точки Й до точки К - 41,46 м, від точки К до точки Х - 2,12 м і 3,20 м.
Виділено у користування ОСОБА_5 частину цієї ділянки загальною площею 0,0375 га, що на схемі позначена зеленим кольором, яка розташована у межах: для будівництва та обслуговування житлового будинку і надвірних будівель - від точки А до точки Б - 11,77 м, 1,23 м, 2,33 м і 0,71 м, від точки Б до точки В - 13,6 м, від точки В до точки Г - 2,0 м, від точки Г до точки Д - лінія розподілу будинку, від точки Д до точки Е - 1,89 м, від точки Е до точки А - 15,26 м, від точки Є до точки Ж - 6,05 м, від точки Ж до точки П - 3,50 м, від точки П до точки О - лінія розподілу господарських будівель, від точки О до точки Н - 11,11 м, від точки Н до точки Ц - 9,68 м, від точки Ц до точки Є - 7,55 м і 12,8 м; для ведення особистого підсобного господарства - від точки Ц до точки У - 4,01 м, від точки У до точки Т - 13,95 м, від точки Т до точки С - 23,40 м і 14,43 м, від точки С до точки Й - 3,68 м, від точки Й до точки К - 41,46 м, від точки К до точки Ц - 1,56 м, 6,22 м і 9,68 м;
Виділено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у спільне користування земельну ділянку площею 0,0250 га, що на схемі позначена білим кольором, яка розташована у межах: від точки Б до точки Ф - 3,03 м і 3,24 м, від точки Ф до точки І - 21,61 м і 4,39 м, від точки І до точки И - 2,79 м, від точки И до точки Л - 3,54 м, 4,19 м і 10,49 м, від точки Л до точки М - 2,12 м і 1,56 м, від точки М до точки Ч - 6,02 м, від точки Ч до точки Р і від точки Р до точки П - стіна господарської будівлі, від точки П до точки Ж - 3,5 м, від точки Ж до точки З - 8,76 м, від точки З до точки Б - 11,0 м і 13,6 м.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 8 317 грн компенсації втраченої ним частки у спільній власності на будинок та надвірні будівлі й споруди, 6 958 грн компенсації вартості навісу «М» і душу «Н».
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що дотримання балансу прав та інтересів сторін у повному обсязі можливе тільки при поділі спірного житлового будинку й надвірних будівель та споруд за варіантом № 1 висновку експертів від 28 жовтня 2015 року № С-241, у якому виправлено арифметичні помилки висновком експертизи від 01 березня 2017 року № 31-16. Цей варіант є найбільш прийнятним, оскільки він передбачає найменше з усіх запропонованих варіантів відхилення від розміру часток сторін у будинку й інших спірних об'єктах та не потребує виконання значного обсягу ремонтно-будівельних робіт з переобладнання будинку. Оскільки частка спірного будинку, надвірних будівель і споруд, яка підлягає виділу у власність ОСОБА_4 згідно з цим варіантом поділу, є більшою, ніж її ідеальна частка у них на 8 317 грн, то з неї на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню відповідна компенсація.
Визначаючи порядок користування спірною земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції виходив із варіанта № 1 висновку експерта ОСОБА_6 від 01 березня 2017 року № 31-16.
У червні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду в частині визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою та направити справу в цій частині на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, визначаючи порядок користування присадибною ділянкою згідно з додатком № 1 додаткової комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 01 березня 2017 року № 31-16, не врахував факт наявності неприязних стосунків між сторонами, а також те, що інтересам сторін буде найбільше відповідати варіант виділу у користування земельної ділянки, який не передбачатиме двору спільного користування, або земельна ділянка, яка буде залишена у спільному користуванні, матиме найменшу площу. Такому способу поділу, на її думку, відповідає варіант № 3 (додаток № 3) висновку додаткової комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 01 березня 2017 року № 31-16, який передбачає облаштування окремих дворів із земельною ділянкою для спільного користування площею 16,0 кв. м. При цьому варіантом № 1, за яким апеляційний суд визначив порядок користування земельною ділянкою, передбачена земельна ділянка спільного користування площею 250 кв. м. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що при такому порядку користування відповідач, крім двору спільного користування, отримав власний двір площею 146 кв. м від вулиці перед його частиною будинку і через цей двір має можливість облаштувати окремий вихід на вулицю, а вона окремого двору практично не отримала. При цьому апеляційний суд визначив двір спільного користування фактично не для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яких у нього в тій частині двору взагалі не передбачається поділом, тобто, не для використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а для проїзду трактором чи мотоблоком на свою частину іншої земельної ділянки, призначеної для ведення особистого підсобного господарства.
Також суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 120 ЦК України, не здійснив поділ земельної ділянки, а лише визначив порядок користування нею.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання права власності на житловий будинок та його поділу в натурі в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2017 року ОСОБА_5 подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення в частині визначення порядку користування земельною ділянкою ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У справі, що переглядається, судами установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1985 року по 2010 рік.
Під час шлюбу сторонами, крім сараю «Ж», навісу «М» та душу «Н», набуто у спільну сумісну власність житловий будинок АДРЕСА_1 та всі інші надвірні будівлі й споруди.
Згідно з випискою з рішення Виконавчого комітету Носівської міської ради від 15 грудня 1993 року № 155, ОСОБА_5 у приватну власність передано земельну ділянку розміром 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,10 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,05 га.
Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_5 не отримав.
У частині першій статті 22 КпШС України (чинного на час набуття спірного нерухомого майна) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Вищевказані положення закону кореспондуються зі статтею 60, частиною першою статті 70 СК України.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо визначення варіанту виділення у користування сторін присадибної земельної ділянки, колегія суддів виходить із такого.
Рішенням судів набутий під час шлюбу будинок з надвірними спорудами поділений в натурі і в цій частині судові рішення не оскаржуються.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частинами першою, четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до пункту 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7, якщо на земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
У справі, що переглядається, установлено, що спірна земельна ділянка, на якій розташований поділений між сторонами в натурі будинок та господарські споруди, перебувала у користуванні відповідача.
Згідно з висновком експертів Чернігівської регіональної торгово-промислової палати за результатами проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2015 року № С-241 та висновком експерта цієї ж установи за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2016 року № С-59 запропоновано три варіанти поділу спірного житлового будинку й приналежних до нього господарських будівель, споруд і встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою.
Так, згідно з варіантами № № 1, 2 висновку експертів від 28 жовтня 2015 року № С-241 пропонується встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою, при якому у користування кожної сторони виділяється частина ділянки площею 553 кв. м з обтяженням частини ділянки, що виділяється у користування співвласника № 2, сервітутом.
Згідно з варіантом, що наведений у висновку експерта від 20 квітня 2016 року № С-59, співвласнику № 1 запропоновано виділити у користування частину присадибної земельної ділянки площею 445,0 кв. м, а співвласнику № 2 - 553,0 кв. м, обтяжену сервітутом.
У висновку фізичної особи - підприємця експерта ОСОБА_6 за результатами проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 01 березня 2017 року № 31-16 взято за основу варіант поділу житлового будинку № 1 висновку експертів від 28 жовтня 2015 року № С-241 та запропоновано три варіанти порядку користування присадибною земельною ділянкою.
Так, згідно з варіантом № 1 (додаток № 1.1) стороні № 1 пропонується земельна ділянка площею 0,0375 га та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0219 га, а стороні № 2 - 0,0375 га та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0219 га. Крім того, стороні № 1 та стороні № 2 пропонується у спільне користування земельна ділянка площею 0,0250 га.
Згідно з варіантом № 2 (додаток № 1.2) стороні № 1 пропонується земельна ділянка площею 0,0448 га та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0219 га, а стороні № 2 - 0,0448 га, та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0219 га. Крім того, стороні № 1 та стороні № 2 пропонується у спільне користування земельна ділянка площею 0,0104 га.
Згідно з варіантом № 3 (додаток № 1.3) стороні № 1 пропонується земельна ділянка площею 0,0492 га та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0219 га, а стороні № 2 - 0,0492 га та 0,0219 га відповідно. Крім того, стороні № 1 та стороні № 2 пропонується земельна ділянка спільного користування площею 0,0016 га. У цьому варіанті пропонується прохід з прибудинкової території (перед літньою кухнею) до прибудинкової території (за літньою кухнею) через літню кухню «В», у зв'язку з чим у потрібно влаштувати дверний проріз у стіні літньої кухні.
Відповідно до частини шостої статті 147 ЦПК України 2004 року висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу,
Відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що позивач є власником 1/2 частини спірного домоволодіння з господарськими спорудами і бажає користуватися належною їй власністю, дослідивши вказані висновки експерта у сукупності з іншими доказами й надавши їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою за варіантом № 1 висновку експерта від 01 березня 2017 року № 31-16, виділивши позивачу у користування земельну ділянку, на якій знаходиться її частина будинку.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що при такому варіанті поділу інший співвласник житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_5 матиме можливість заїжджати трактором чи мотоблоком на виділену йому у користування частину ділянки, цільове призначення якої - для ведення особистого підсобного господарства, для її обробітку. Такої можливості він не матиме при встановленні порядку користування земельною ділянкою згідно з варіантом № 3 вказаного висновку, оскільки цьому завадить мала відстань від паркану до літньої кухні.
Крім того, судом враховано, що при визначенні порядку користування ділянкою згідно з варіантом № 3, на якому наполягає у касаційній скарзі ОСОБА_4, відповідачу доведеться носити інвентар та добрива на город (на частину ділянки, цільове призначення якої - для ведення особистого підсобного господарства) через літню кухню, в стіні якої пропонується зробити проріз.
У роз'ясненні експерта зазначено, що прохід між літньою кухнею та парканом є неможливим, фактична відстань від літньої кухні до огорожі складає від 0,67 м до 0,72 м, а згідно з вимогами ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» ширина пішохідної дороги повинна бути 0,75 м (пункт 7.27 таблиця 7.1).
З огляду на це безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суд помилково визначив порядок користування присадибною земельною ділянкою за варіантом № 1 висновку експертизи від 01 березня 2017 року № 31-16.
Також безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не здійснив поділ земельної ділянки, а лише визначив порядок користування нею, оскільки згідно з вимогами статті 303 ЦПК України 2004 року суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, однак позивач не заявляла вимог про поділ земельної ділянки, а з урахуванням уточнених позовних вимог просила встановити порядок користування земельною ділянкою.
Крім того, поділу підлягає майно, що перебуває у власності, а спірна земельна ділянка не перебуває у власності сторін.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, а суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України не вправі переоцінювати докази.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 19 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта