Ухвала
18 січня 2019 року
м. Київ
справа №595/1369/14-ц
провадження №61-274ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк»на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 червня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -
ПАТ «УкрСиббанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, укладеним 04 жовтня 2007 року, у розмірі 31 991,67 доларів США, що еквівалентно 255 709,09 грн.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 червня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в сумі 20 009,15 доларів США, що еквівалентно 159 933,14 грн, а також заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі
8 494,21 доларів США, що еквівалентно 67 894,22 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення із
ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за період лютий-червень 2011 року та заборгованості за відсотками за період січень-травень 2011 року та відмови у стягненні із ОСОБА_1 пені за прострочення сплати кредиту та відсотків, у цій частині ухвалено нове рішення.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом за період лютий-червень 2011 року у сумі 1 075, 75 доларів США та заборгованості за відсотками за період січень-травень 2011 року у сумі
1 145, 16 доларів США.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1 021, 93 доларів США пені за прострочення сплати кредиту та відсотків. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року, АТ «УкрСиббанк» просить частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі
8 494,21 доларів США і в частині відмови в задоволенні вимог по пені, скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 10 035,46 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом, 864,71 доларів США пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, що еквівалентно 6 911,62 грн,
1 082,35 доларів США пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом, що еквівалентно 8 651,24 грн, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Станом на 01 січня 2018 року п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 881 000 грн (1 762 * 500 ).
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 991,67 доларів США, що еквівалентно 255 709,09 грн.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Вказівка в резолютивній частині постанови Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 червня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Висоцька