18 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/5866/18
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення йому нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яку він отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яку він отримував під час проходження військової служби, врахувавши виплачені суми.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що при звільненні його з військової служби відповідачем до розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні протиправно не була включена сума щомісячної додаткової грошової винагороди, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
Позивач зазначив, що при зверненні до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення йому перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідач йому відмовив в здійсненні такого перерахунку з посиланням на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550, яким встановлено, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 грошова допомога не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому сума отриманої позивачем щомісячної додаткової грошової винагороди не була врахована Військовою частиною НОМЕР_1 при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні. Натомість, позивач вважає такі дії Військової частини НОМЕР_1 протиправними та вказує, що згідно з ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Оскільки, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена всім без виключення військовослужбовцям Збройних Сил України та виплачувалась позивачу щомісячно, останній вважає, що винагорода мала постійний характер, а тому повинна була враховуватися при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, позивач вважає, що посилання відповідача на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550 є хибним, тому що одноразова грошова допомога при звільненні не є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а належить до соціальних гарантій військовослужбовцям. Також, на думку позивача, до даних спірних правовідносин слід застосовувати не положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, а норми Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", які мають вищу юридичну силу.
Вважаючи дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення суми щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення з якого було розраховано суму одноразової грошової допомоги при звільненні протиправними, а свої права порушеними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 17 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копію вищезазначеної ухвали 17 грудня 2018 року було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду (а.с.24), ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 26 грудня 2018 року.
14 січня 2019 року до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача зазначає, що заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними та необґрунтованими. В підтвердження такої позиції вказано, що п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 №550 наголошено, що додаткова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема й одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому, на думку представника, здійснюючи нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування в складі грошового забезпечення, з якого вона обчислюється, щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою № 889, Військова частина НОМЕР_1 діяла правомірно (а.с. 25-28).
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу суду на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду, адже 01.07.2016 позивача було звільнено з військової служби, ним було проведено розрахунок та вручено йому всі необхідні документи, в тому числі витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №152 від 01.07.2016, в якому зазначено всі здійсненні позивачу гроші виплати. Таким чином, відповідач вважає, що про порушення свої прав позивач повинен був дізнатися з моменту отримання витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №152 від 01.07.2016, однак до суду він звернувся 12.12.2018, тобто, на думку відповідача, з пропуском встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду (а.с. 25-28).
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що наказом командира 30 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 01 березня 2016 року № 74-рс водія автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна групи матеріального забезпечення військової частини-польова пошта НОМЕР_2 - старшого сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.15).
Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01 липня 2016 року №152 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, починаючи з 01.07.2016 (а.с.16).
Вказаним наказом від 01 липня 2016 року №152 також зобов'язано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З наявної у матеріалах справи копії грошового атестату серії ЗУ № 272707 від 06.07.2016, виданого Військовою частиною НОМЕР_1 вбачається, що розмір виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склав 52563 грн. 50 коп. (а.с.14).
Згідно доводів позивача до розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідачем протиправно не включено суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, що значно вплинуло на зменшення розміру отриманої ним одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 12 грудня 2018 року звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив здійснити новий розрахунок та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого розраховується вищезазначена допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
За результатами розгляду заяви, Військова частина НОМЕР_1 листом від 05.11.2018 №8907 відмовила позивачу в перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого розраховується вищезазначена допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що пунктом 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550, передбачено, що додаткова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема й одноразової допомоги в разі звільнення. Також відповідач зауважив, що підпунктом 6 пункту 38 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 визначено, що до грошового забезпечення військовослужбовців, які звільняються, зокрема за станом здоров'я, включаються оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). З огляду на зазначені норми відповідач вважає, що ОСОБА_1 було правомірно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (а.с.19).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 2011-ХІІ) цим Законом визначаються основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, соціального та правового захисту, а також гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України № 2011-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (абз. 4 п. 2 ст. 15 Закону України № 2011-XII)
Частиною 2 статті 9 Закону України № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (ч. 4 ст. 9 Закону України №2011-XII).
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (абз. 1 п. 2 Постанови №1294).
Підпунктом 1 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889), установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
При цьому, згідно пункту 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання Постанови № 889, наказом Міністерства оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка була чинною до 16.12.2016 (далі - Інструкція № 595).
Інструкція №595 визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Згідно з пунктом 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Відповідно до п. 9 Інструкції № 595 розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Так, пунктом 8 наказу Міністерства оборони України від 12.02.2015 № 60 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2015 рік" було передбачено щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців виплачувати з розрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць - іншим військовослужбовцям (не зазначеним в абзацах сьомому - десятому цього пункту).
Пунктом 2 наказу від 27.01.2016 № 44 "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" було встановлено виплачувати щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) з розрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць усім військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби).
Враховуючи викладене, постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII включається до складу грошового забезпечення даних осіб.
Судом встановлено, та підтверджено наявною у матеріалах справи довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 119.04.2017 № 1231 (а.с.17), що в період з липня 2014 року по червень 2016 року позивачу щомісячно виплачувалась, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення.
Оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України, виплачувалась позивачу до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, то в силу положень статті 9 Закону №2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20.02.2015 у справі № 559/3342/14-а, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 у справі №825/239/14 та в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №820/3211/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведених обставин та норм права, суд дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткової грошова винагорода встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Щодо посилань відповідача на положення п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550 (далі - Інструкція № 550) та на пункт 38.6. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі - Інструкція № 260) суд зазначає наступне.
Пунктом 8 Інструкції № 595 (яка була чинною на момент виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні) встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Аналогічні норми містяться і в Інструкція № 550, яка була чинною після 16 грудня 2016 року.
В свою чергу, відповідно до пункту 38.6. Інструкція №260 військовослужбовцям, які звільняються, які звільняються зі служби за станом здоров'я, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються, зокрема, звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Натомість, п. 2 ст. 15 Закону України № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Оскільки, норми Закону України № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають вищу юридичну силу порівняно з Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, то до даних спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення.
Доводи відповідача про на пропуск ОСОБА_1 визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду, суд відхиляє з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з поданої ОСОБА_1 позовної заяви, позивачем оскаржуються дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення йому нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. При цьому, відмова Військової частини НОМЕР_1 у здійсненні позивачу нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги була оформлена листом відповідача від 05.11.2018 № 8907.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з моменту отримання ОСОБА_1 вищезазначеної відмови, оформленої листом від 05.11.2018 №8907, позивач дізнався про порушення своїх прав та з цього моменту для нього почався перебіг процесуального строку на звернення до суду.
Оскільки до суду позивач звернувся 12.12.2018, що підтверджується датою зазначеною на реєстраційному штампі позовної заяви, то суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана до суду в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування в складі грошового забезпечення, з якого вона обчислюється, щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою № 889 вчинені з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України та не відповідають ч. 2 ст. 2 КАС України.
Враховуючи вищевикладене та застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону № 2011-ХІІ, без урахування в складі грошового забезпечення, з якого вона обчислюється, щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою № 889.
Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою № 889, з урахуванням виплачених сум.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Натомість відповідачем не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування в складі грошового забезпечення, з якого вона обчислюється, щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою № 889, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування в складі грошового забезпечення, з якого вона обчислюється, щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яку він отримував під час проходження військової служби;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахування в складі грошового забезпечення, з якого вона обчислюється, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яку він отримував під час проходження військової служби, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович