Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 січня 2019 р. Справа№200/11491/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б.,
за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про скасування рішення від 13.08.2018 року, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення від 13.08.2018 року про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків на пенсію по втраті годувальника, зобов'язання перевести з 10.05.2018 року з пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків на пенсію по втраті годувальника.
В обґрунтування позову зазначає, що з 1998 року спільно проживала з ОСОБА_2, який також знаходився на обліку відповідача та отримував пенсію. У позивача з ОСОБА_2 є спільна дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_2 помер.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 07.03.2018 року по справі № 2-о/243/184/2018 був встановлений факт перебування ОСОБА_1 на утриманні годувальника ОСОБА_2.
10.05.2018 року позивач подала заяву № 8520 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про переведення з пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків на пенсію по втраті годувальника.
13.08.2018 року відповідачем було винесене рішення про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника через відсутність укладеного в законному порядку шлюбі з померлим годувальником ОСОБА_2
Вважає рішення відповідача незаконним, оскільки частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Зазначає, що відповідно до частини 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З зазначених підстав позивач вважає рішення відповідача від 13.08.2018 року незаконним, таким що суперечить ст.ст. 3, 19, 46 Конституції України, ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та просить скасувати його.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26 листопада 2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року розгляд справи відкладено на 17 грудня 2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року прийнято розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16 січня 2019 року.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилася. Позивачем в позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 4).
Відповідачем надано письмовий відзив (а.с. 19-20). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 36 та п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
На момент смерті ОСОБА_2, ОСОБА_1 не перебувала з ним у шлюбі, тому не має права на пенсію по втраті годувальника.
Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 7-8). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є громадянкою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с. 10).
Крім того, сторонами не спростовується факт знаходження позивача на обліку відповідача як отримувача пенсії по інвалідності.
Згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 позивач має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_2 (а.с. 9), який помер 06 серпня 2012 року в місті Димитрові Донецької області згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 11).
09 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 07 березня 2018 року у справі № 243/1111/18 (провадження № 2-о/243/184/2018), яке набуло законної сили 10 квітня 2018 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні ОСОБА_2 задоволено (а.с. 12).
Позивач 10 травня 2018 року звернулася з заявою № 8520 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про переведення з пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків на пенсію по втраті годувальника (а.с. 24).
Проте, рішенням Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 18 від 13.08.2018 року позивачеві було відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 21 Сімейного кодексу України (а.с. 13).
Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття відповідачем рішення від 13.08.2018 року № 18 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з підстав відсутності зареєстрованого шлюбу між позивачем та померлим годувальником ОСОБА_2
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника позивачу з 10 травня 2018 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З наведених норм закону вбачається, що право на пенсію по втраті годувальника мають члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування та Пенсійним органом має бути встановлений факт спорідненості при вирішенні питання про призначення пенсії з наданих заявником документів на підтвердження цього.
Як встановлено судом, позивачем дійсно подано до заяви від 10 травня 2018 року копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 08.08.2012 року, копію рішення Слов'янського міськрайонного суду від 07 березня 2018 року у справі № 243/1111/18 (провадження № 2-о/243/184/2018), що не спростовується сторонами.
Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки й реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів у особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 85 у поєднанні з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є закон № 1058-IV.
Відповідно до його ст. 5 він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить йому.
Згідно з ч. 2 ст. 5 закону № 1058-IV виключно ним визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків і жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Згідно з п. 16 «Прикінцевих положень» закону № 1058-IV, до приведення законодавства у відповідність із цим актом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
Згідно з положеннями абз. 22 ст. 1 закону № 1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім'ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 закону № 1058-IV одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв'язку із втратою годувальника.
При цьому, суд зауважує, що стаття 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого чи безвісно відсутнього годувальника, які були на його утриманні.
У цій статті визначені умови, за яких членам сім'ї, зазначеним в її другій частині, призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.
Зі змісту цих норм убачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
Ужиті в законі №1058-IV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За приписами ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі ст. 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.
Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак, попри цю схожість, вони не уподібнюються до них (не ототожнюються з ними), і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть уважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» і «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.
У законодавстві про пенсійне забезпечення ясно й однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника з-поміж інших категорій осіб мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без шлюбу, не належать.
Відтак, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу й визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Наведена правова позиція цілком узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 10 березня 2015 року №21-615а14.
Окремо суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Позивач звернулася до управління майже через шість років після смерті годувальника.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Питання судових витрат не вирішується у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1 відповідно до п. 10 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як особа віднесена до 1 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та у зв'язку з тим, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1, РНОКПП ІНФОРМАЦІЯ_4) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258) про скасування рішення від 13.08.2018 року про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків на пенсію по втраті годувальника, зобов'язання перевести з 10.05.2018 року з пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків на пенсію по втраті годувальника - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 січня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Голубова Л.Б.