Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 січня 2019 р. Справа№200/14223/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши за правилами спрощенного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Мар"їнської районної державної адміністрації про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 грудня 2018 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області (далі відповідач, УСЗН МАРРДАДО), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27 листопада 2018 року про відмову у призначені державної допомоги при народженні дитини - сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язати відповідача призначити та виплатити допомогу при народженні дитини, за заявою від 23 жовтня 2018 року.
Так, у позові позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що після народження свого сина, він звернувся до відповідача із заявою про призначення державної грошової допомоги, надавши всі необхідні документи для її призначення. Втім, йому було відмовлено у призначенні допомоги у зв'язку з фактичним не проживанням за адресою, вказаною у довідці. Зазначає, що періодично виїжджав до м. Донецька, оскільки має там житло та близьких родичів. Вважає зазначені дії відповідача протиправними та такими порушують його конституційні права. На підставі чого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання. (арк. справи 1-2).
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
09 січня 2019 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача, та зазначив, що на момент перевірки фактичного місця проживання, позивач був відсутній за адресою фактичного проживання, про що було складено акт матеріально-побутових умов. На підставі пункту 13 Постанови КМУ № 365 від 08.06.2016 року, на засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, було прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні всіх видів державної соціальної допо моги та було скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи. На підставі зазначеного, просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі (арк. справи 19-20).
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є переміщеною особою з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23 жовтня 2018 року № 0000638366. Місце фактичного перебування зазначено: АДРЕСА_1 (арк. справи 14).
В свідоцтві про народження дитини, серія НОМЕР_3 виданим Маріїнським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області виданого 24 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 є батьком народженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 15).
Листом відповідача від 28 листопада 018 року за вихідним № В-7 позивачу повідомлено, що 23 листопада 2018 року на засіданні комісії було розглянуто подання та прийнято рішення про відмову у призначенні державної допомоги при народжені дитини, як внутрішньо переміщеній особі, яка фактично не проживає за адресо., вказаною в довідці ВПО (арк. справи 16).
З копії Витягу протоколу засідання комісії з питань (призначення, відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем фактичного проживання/перебування № 93 від 23 листопада 2018 року, позивачу відмовлено у призначені виплати допомоги (арк. справи 17).
З повідомлення про відмову соціальної допомоги, вбачається, що позивачу ОСОБА_1 повідомлено про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини на підставі Постанови КМУ від 27 грудня 2000 року № 1751, у зв'язку з не проживанням позивача за адресою вказаною у довідці ВПО ( арк. справи 17).
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням на день розгляду справи є правомірність відмови відповідача щодо призначення державної допомоги при народженні дитини.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Відповідно до ч.ч. 7, 9 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).
Відповідно п.13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 8 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.
Судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини з додержанням встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів.
Отже, позивачем у повній мірі виконані вимоги, встановлені Законом для розгляду питання про призначення допомоги.
Позивач і її дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування). Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п.23 рішення "Кечко проти України" від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Крім того, заявлений позов стосується саме інтересів дитини, для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
В даному випадку відмова відповідача, в першу чергу, призводить до порушення інтересів дитини.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 226/318/17.
Суд зазначає, що механізм призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, встановлений Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 не є законом, а тому не повинен звужувати права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні соціальних виплат, та потребує від заявника здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В зв'язку з чим, суд приходить висновку про неправомірність дій відповідача.
Водночас, на думку суду, заявлені позовні вимоги позивача стосовно скасування рішення відповідача від 27 листопада 2018 року про відмову позивачу у виплаті допомоги при народження дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, які викладені в повідомленні відповідача, підлягають задоволенню, оскільки повідомлення відповідача від 27 листопада 2018 року про відмову у призначенні державної соціальної допомоги порушує права позивача у сфері публічно-правових відносин, за захистом яких він звернувся до адміністративного суду.
Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. до ухвалення судового рішення .
Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь держави підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області щодо відмови у призначенні державної допомоги при народжені дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області про відмову у призначенні та виплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2) державної допомоги при народжені дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області (юридична адреса: 85600, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Мар'їнка, ВУЛИЦЯ КАШТАНОВА, будинок 2, код ЄДРПОУ 37803258) призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2) допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народженя, за заявою від 23 жовтня 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області (юридична адреса: 85600, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Мар'їнка, ВУЛИЦЯ КАШТАНОВА, будинок 2, код ЄДРПОУ 37803258)судовий збір у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь Державного бюджету України.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 21 січня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Шинкарьова І.В.