Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 січня 2019 р. Справа№200/10263/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку загального провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенісйного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначив, що він є пенсіонером за вислугою років, має статус внутрішньо переміщеної особи, у даний час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Відповідач неправомірно припинив виплату пенсії з 01.06.2016 року без правових підстав. Будь-якої інформації щодо прийняття рішення про припинення пенсії від відповідача не надходило. Вважає дії відповідача протиправними, що суперечать Конституції та Законам України.
Ухвалою від 16.10.2018 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії і відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі на 31.10.2018 року.
31.10.2018 року розгляд справи було відкладено до 04.12.2018 року.
Ухвалою суду від 04.12.2018 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області відзив на позовну заяву, розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 19.12.2018 року на 14.40.
Ухвалою суду від 19.12.2018 року закінчено підготовче провадження та призначити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії до розгляду по суті на 18.01.2019 року.
Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що виплата пенсії позивачу була призупинена з 01.11.2016 року за результатами проведення звірки з УПСЗН для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера, було прийнято відповідне рішення про припинення виплати пенсії позивачу.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач є пенсіонером за вислугою років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, перебуває на обліку у відповідача в статусі тимчасово переміщеної особи, що сторонами не оспорюється.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України, на підставі протоколу від 24.11.2016 року № 2218, припинено виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2016 року.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.11.2016року.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус внутрішньо переміщеної особи визначений Законом України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
За приписами пункту 4.3 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно пункту 4.7. вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Судом встановлено та не спростовується сторонами, що виплата та нарахування пенсії позивачу припинена з 01.11.2016року.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки з 01.11.2016року позивачеві припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, а рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам соціального захисту населення, не є таким рішенням у розумінні статті 49 Закону №1058-VI.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 регулюються питання здійснення соціальних виплат, які призначаються та виплачуються з дотриманням певних умов, але пенсія не є соціальною виплатою.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.
Суд враховує, що суми невиплаченої пенсії є власністю позивача, на які не розповсюджуються строки звернення до суду. Виплата пенсії припинена в зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України прийнято низку законів та нормативно-правових актів, які спрямовані на відновлення виплат пенсій громадянам з моменту їх припинення без обмеження строком, виплата яких була зупинена в зв'язку з неможливістю проведення виплат на тимчасово неконтрольованій території.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України, на підставі протоколу від 24.11.2016 року № 2218, на підставі якого припинено виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2016 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, відсутні підстави для допуску негайного виконання рішення, оскільки суд не зазначає конкретні суми, а зобов'язує відповідача вчинити дії з поновлення нарахування та виплати пенсії.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачу судом було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по цій справі. За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 704,80 грн., відповідно до частини 3 статті 4 Закон України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 255, 257-263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) пенсії з 01.11.2016року.
Скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України, на підставі протоколу від 24.11.2016 року № 2218, на підставі якого припинено виплату пенсії ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) з 01.11.2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.11.2016року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 704,80 (сімсот чотири) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Стойка В.В.