15 листопада 2018 року Справа № 0440/6777/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області №055761 від 09.08.2018р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою в справі про застосування адміністративно-господарського штрафу №055761 від 09.08.2018р. начальником Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Степаненко О.М. її незаконно притягнуто до відповідальності за порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 1 700,00 грн. Із винесеною постановою не погоджується, так як не займається господарською діяльністю транспортним засобом «МАН», номерний знак НОМЕР_1, з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, жодного відношення до вантажу, який віз водій ОСОБА_4 12.06.2018р. не має.
Ухвалою суду від 13.09.2018 року відкрито провадження по справі та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
12.06.2018р. о 00год. 15хв. працівниками управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, згідно направлення на перевірку №003182 від 11.06.2018р. під час проведення перевірки автотранспортного засобу марки «МАН», номерний знак НОМЕР_1, серія та номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_4, що належить - ОСОБА_2, водій ОСОБА_4, посвідчення водія НОМЕР_3 виявлено надання послуг з перевезення вантажів без дотримання документів, перелік яких визначено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня тахокарта водія ОСОБА_4 за 11, 12.06.2018р.
Вказане порушення зафіксоване актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №053888 від 12.06.2018р.
Водій автотранспортного засобу «МАН», номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4 відмовився від пояснень та підписання Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №053888 від 12.06.2018р. з яким був ознайомлений, про що міститься відмітка в даному Акті.
На підставі вказаного акту перевірки, начальником управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області розглянуто справу та 09.08.2018 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №055761 про застосування до ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2) перебуває на обліку в ДПІ у Чечелівському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 21.09.2017р., основний вид діяльності КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, а також 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Відповідно до п. 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У відповідності до п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.
Розпорядженням КМУ № 1378-р від 16.12.2015 "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон).
Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон №2344-III) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", ";Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно ч.3 вказаної статті, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Частиною 11 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно до ч.12 ст. 6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку №1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (п. 21 Порядку №1567).
Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
- для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
- для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
З аналізу положень вказаної статті випливає, що вказаний вище перелік документів згідно ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не є вичерпним.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах) затверджений Наказом Міністерства Інфраструктури України №329 від 30.05.2013 року визначає процедури видачі, оновлення, заміни та анулювання дії карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), а також строки дії таких карток.
Відповідно до п.2.1 Порядку картка водія видається фізичним особам, після подачі заяви до Центру з видачі карток Компетентного органу особисто або поштовим відправленням. Згідно п.3.7 Заява на видачу або оновлення карток всіх типів повинні містити зразок підпису користувача картки. Після чого картка видається користувачу картки протягом 20 робочих днів з дня реєстрації заяви на видачу або оновлення картки, якщо не оформлено рішення про відмову у видачі картки.
З 20.12.2010 р. набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 1 липня 1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Отже, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Як вказано в акті проведення перевірки №053888 від 12.06.2018р., виявлено надання послуг з перевезення вантажів без дотримання документів, перелік яких визначено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня тахокарта водія ОСОБА_4 за 11, 12.06.2018р.
Під час розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства в Управлінні Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, а також до суду жодних тахокарт не було надано позивачем.
При цьому, щодо факту виявленого порушення відсутності тахокарти позивачем не заперечується, натомість зазначає, що вона не займається господарською діяльністю транспортним засобом «МАН», номерний знак НОМЕР_1 з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів про що зазначено в акті перевірки, у зв'язку з чим, вважає, що адміністративно-господарський штраф відносно неї застосовано протиправно, проте із вказаним твердженням суд не погоджується виходячи із вищевказаними обставинами, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2) перебуває на обліку в ДПІ у Чечелівському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 21.09.2017р., основний вид діяльності КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, а також 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Разом із цим, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, визначено, що перевізник - це фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
В акті перевірки зазначено та не заперечується позивачем, що під час перевірки автотранспортного засобу марки «МАН», номерний знак НОМЕР_1, серія та номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_4, встановлено, що транспортний засіб належить - ОСОБА_2.
При цьому, суд акцентує увагу, що ні позивачем, ні водієм ОСОБА_4 не заперечується факт наявності встановленого порушення, а саме відсутності тахокарти водія, що є порушенням вимог ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Так, водій автотранспортного засобу «МАН», номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4 відмовився від пояснень та підписання Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №053888 від 12.06.2018р. з яким був ознайомлений, про що міститься відмітка в даному Акті.
Законодавець встановив обов'язок водія надати при перевірці відповідному державному органу тахокарти у визначеній кількості. Однак, позивачем не дотримано вказаних умов.
Висновки в акті перевірки №053888 від 12.06.2018р. дають підстави вважати, що перевізником у даному випадку є власник транспортного засобу - позивач, доказів на підтвердження протилежного позивачем не надано.
Судом встановлено, що притягуючи позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач правильно зазначив, що ОСОБА_2, як власник транспортного засобу, є одночасно і автомобільним перевізником, що здійснює перевезення.
Як вбачається з оскарженої позивачем постанови відповідача, фактичною підставою застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стало надання останнім послуг з перевезення вантажів без дотримання документів, перелік яких визначено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Враховуючи те, що перелік документів, визначений ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не є вичерпним, а необхідність мати у наявності тахокарти прямо передбачена законодавством, суд робить висновок про відсутність підстав для скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області
Аналогічну правову позицію викладено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року №К/800/16628/15 у справі №813/5710/14 за позовом Приватного підприємства "Креатех-Захід" до Управління Укртрансінспекції у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу.
Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на зазначене, Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №055761 від 09.08.2018р. за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у відношенні позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
З огляду на сукупність встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідає вимогам чинного законодавства, відповідач при її прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, у зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова