вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"15" січня 2019 р. Справа№ 910/3064/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Хрипуна О.О.
Суліма В.В
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
сторони явку своїх представників не забезпечили
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський Машинобудівний Завод"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2018 року
у справі № 910/3064/18 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський Машинобудівний Завод"
до Публічного акціонерного товариства "БТА Банк"
про стягнення 69 543,01 грн., -
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський Машинобудівний Завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ПАТ "БТА Банк" збитків у сумі 1 198 571,20 грн. (а.с. 6-14).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 р. позовні вимоги ПАТ "ДМЗ" до ПАТ "БТА Банк" про стягнення 1 198 571,20 грн. були роз'єднані шляхом виділення їх у самостійні провадження (а.с. 1-2).
05 квітня 2018 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано позовну заяву, у які викладено прохання стягнути з відповідача збитків (шкоди) на суму 69543,01 грн. на підставі ст. 224 ГК України (земельна ділянка загальною площею 1749,5 кв.м., оскільки володіє будівлею їдальні "Славутич" літ. М-3 (загальна площа забудови об'єкта 1749,5 кв.м.) (а.с. 93, 95-99).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2018 р. прийнято до розгляду позовну заяву про стягнення збитків у сумі 69543,01 грн. та відкрито провадження у справі №910/3064/18 (а.с. 105-106).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 р. у справі №910/3064/18 у задоволенні позову ПАТ "Дніпровський Машинобудівний Завод" до ПАТ "БТА Банк" про стягнення збитків у сумі 69 543,01 грн. - відмовлено (а.с.134-137).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Дніпровський Машинобудівний Завод" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2018 року у справі № 910/3064/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким вимоги АТ "Дніпровський Машинобудівний Завод" до АТ "БТА Банк" задовольнити (а.с.152-156).
04 вересня 2018 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2018 року, апеляційна скарга ПАТ "Дніпровський Машинобудівний Завод" у справі № 910/3064/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.
23 жовтня 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3064/18, розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський Машинобудівний Завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2018 року у справі №910/3064/18 призначено на 27 листопада 2018 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, для розгляду справи № 910/3064/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Сулім В.В., Хрипун О.О.
27 листопада 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Дніпровський Машинобудівний Завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2018 року у справі №910/3064/18 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Сулім В.В., Хрипун О.О. та призначено до розгляду на 15 січня 2019 року.
У судове засідання 15 січня 2019 року представники сторін не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за ідентифікаторами 0411625287154 та 0411625287146.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.
24 жовтня 2013 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6737/13 за позовом ПАТ "БТА Банк" до ТОВ "ПКФ "Авалон Інвест", визнано право власності за ПАТ "БТА Банк" на будівлю їдальні "Славутич" літ. МА-3, загальною площею 1 749,5 кв.м. (а.с. 24-27).
У інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження №104157197 від 17.11.2017 зазначено, що ПАТ "БТА Банк" набув право власності на розташований за адресою м. Дніпро, вул. Будівельників, 34 об'єкт нерухомого майна, а саме на будівлю їдальні "Славутич" літ. МА-3 загальною площею 1749,5 (4409 кв.м) кв.м. (на підставі рішення від 24.10.2013 у справі №904/6737/13), (а.с. 130).
Земельну ділянку, що розташована по вул. Будівельників, 34 та вул. Прикордонній у м. Дніпропетровськ загальною площею 42,0909 га надано у постійне користування позивачу "для фактичного розміщення заводу, будинків соціально-побутового призначення та котельної", що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 007019, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування за № 001194 від 15.01.2001 р. (а.с. 49-55). Також у вказаному акті мітиться інформація про наявність рішень органу місцевого самоврядування щодо передачі частин цієї земельної ділянки в оренду іншим юридичним особам.
Позивачем, у період з 01.11.2014 р. по 30.11.2017 р., як землекористувач земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34 подано Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної форми власності) (а.с. 40-48).
Також, в період з 13.03.2015 р. по 21.11.2017 р. позивач сплатив до Державного бюджету земельний податок за користування земельною ділянкою площею 1 749,5 м. - у розмірі 69 543,01 грн. (в т.ч. суми за податковим боргом згідно справи №804/14000/14, № 2а/1977/10/0470, № 2-а-8314/10/0470, № 804/9041/15, №2а/7583/10/0470, № 2а/0470/11494/11, № 2а/1977/10/0470, № 804/3913/13-а), 1198571,20 грн., на підтвердження чого надав копії платіжних доручень (а.с. 28-39).
Із метою врегулювання питання щодо відшкодування сплачених ПАТ "ДМЗ" сум земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщено майно відповідача позивач звертався до відповідача з листами № 92/99 від 21.07.2017 р., № 92/65 від 03.06.2015 р., № 0002/81-1 від 26.01.2017 р., № 0002/81-23 від 20.09.2017 р. про погодження проекту укладення договору про відшкодування сум земельного податку, у додатках до яких листів позивачем вказано примірники договорів про відшкодування витрат та копії декларацій позивача із земельного податку за 2013-2017 роки (а.с. 56-78).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за позивачем обліковується земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:07:202:0076, площею 42,0902 га, розташована по вул. Будівельників, 34, м. Дніпро, на якій знаходиться в т.ч. належне відповідачу нерухоме майно (будівля їдальні "Славутич" літ. МА-3, загальною площею 1 749,5 кв.м.). ПАТ "БТА Банк", як власник вказаної будівлі, не відшкодовує позивачу кошти за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться цей об'єкт нерухомості, у зв'язку із чим позивач зазнав збитків, сплативши земельний податок до Державного бюджету у сумі 69 543,01 грн. у період з 01.11.2014 р. по 30.11.2017 р., які на думку позивача йому має відшкодувати відповідач з моменту підписання акту прийому-передачі придбаного майна до моменту державної реєстрації укладеного
відповідачем договору оренди земельної ділянки за розміром площі, яку займає придбане нерухоме майно.
У апеляційній скарзі позивач з посиланням на ст.ст. 120, 125 ЗК України зазначає, що після набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі та споруди, право попереднього власника на розміщену на них земельну ділянку припинились автоматично, а відповідач незалежно від оформлення свого права, став користувачем земельної ділянки на тих самих умовах в тому ж обсязі, що були у попереднього власника (ТОВ "ПКФ "АВАЛОН ІНВЕСТ") на підставі договору купівлі-продажу, у п. п. 5.1 якого було зазначено про те, що "відшкодування покупцем продавцю пов'язані із сплатою земельного податку за земельну ділянку витрат до моменту державної реєстрації укладеного покупцем Договору на оренду зазначеної вище земельної ділянки". Оскільки, АТ "БТА БАНК" є фактичним користувачем частини земельної ділянки, на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, то саме воно має нести податкове навантаження зі сплати земельного податку у встановленому законом порядку, яке натомість ніс позивач.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач з посиланням на відсутність між позивачем та попереднім власником належного відповідачу нерухомого майна договору оренди земельної ділянки, зазначив про те, що до відповідача не перейшло право користування частиною земельної ділянки, на якій розміщена будівля, тому у відповідача відсутні підстави для сплати земельного податку, а враховуючи, що ніяких договорів між позивачем та відповідачем щодо відшкодування витрат за сплату земельного податку на користь позивача не укладалось, у позивача відсутні підстави для стягнення таких витрат з відповідача. На думку відповідача, податкове навантаження за користування земельною ділянкою має нести саме її користувач відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 007019 (позивач).
З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ДП №007019 підтверджується, що позивач є землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:07:202:0076, площею 42,0902 га, за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, 34.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Отже, враховуючи, що позивач є користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:07:202:0076) по вул. Будівельників, 34 у місті Дніпрі, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 007019, то саме на нього покладений обов'язок сплачувати земельний податок у встановленому законодавством порядку.
Разом з тим, звертаючись із вказаним позовом, позивач просив відшкодувати йому за рахунок відповідача, який є новим власником нерухомого майна, розташованого на переданій позивачу у користування земельній ділянці, збитки, у розмірі сплаченого позивачем земельного податку з посиланням на положення ст. 22, 623, 377 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України та ст. 224 ГК України.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, викладено у статті 120 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Виходячи зі змісту статті 120 ЗК, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Водночас виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Відповідач набув право власності на нерухоме майно за результатами розгляду справи №904/6737/13, яким в рахунок часткового задоволення вимог ПАТ "БТА Банк" за договором не відновлювальної кредитної лінії, звернуто стягнення на нерухоме майно (на будівлю їдальні "Славутич" літ. МА-3, загальною площею 1 749,5 кв.м.), належне ТОВ "ПКФ "Авалон Інвест", припинено право власності вказаної особи на зазначене майно та визнано право власності на це майно за ПАТ "БТА Банк" (а.с. 24-27).
До апеляційної скарги позивачем додано укладений з ТОВ "ПКФ "Авалон Інвест" договір купівлі-продажу від 19.04.2011 р. за умовами якого ТОВ "ПКФ "Авалон Інвест" придбано в т.ч. будівлю їдальні "Славутич" літ. МА-3, загальною площею 1 749,5 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, площа забудови земельної ділянки становить 1749,5 кв.м. (а.с. 159-161).
У апеляційній скарзі позивач посилається на п. 5.1 Договору купівлі продажу, яким визначено, що: "Сторони домовились, що покупець відшкодовує продавцю витрати, пов'язані із сплатою земельного податку за земельну ділянку, на якій знаходиться відчужуване майно. Період, за який здійснюється відшкодування, починається з моменту підписання акту приймання-передачі та закінчується моментом державної реєстрації укладеного покупцем Договору на оренду зазначеної вище земельної ділянки. До відшкодування підлягає тільки фактично сплачений продавцем земельний податок за вказаний період, згідно погодженого розрахунку наданого продавцем. У разі відчуження покупцем майна придбаного за цим Договором, до оформлення відповідного договору оренди земельної ділянки, покупець зобов'язаний включити у новий договір купівлі-продажу умови щодо переходу до нового покупця зобов'язань, передбачених цим пунктом, а саме щодо відшкодування першому продавцю витрат, пов'язаних із сплатою земельного податку за земельну ділянку, на якій знаходиться відчужуване майно".
Разом з тим, у апеляційній скарзі позивач не обґрунтовує неможливість подання цього доказу в процесі розгляду справи судом першої інстанції.
При цьому матеріали справи не містять доказів укладення ТОВ "ПКФ "Авалон Інвест" Договору на оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:07:202:0076) по вул. Будівельників, 34 у місті Дніпрі, а відчуження придбаного вказаною особою за Договором купівлі-продажу майна (розташованого на вказаній земельній ділянці) на користь відповідача відбулось у судовому порядку за результатами розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, хоча до відповідача і перейшло право власності на об'єкт нерухомості, проте, між землекористувачем, яким є позивач та попереднім власником нерухомого майна (ТОВ "ПКФ "Авалон Інвест") договірні відносини на право користування земельною ділянкою оформлені не були, а відповідно суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що автоматичного переходу права користування на частину земельної ділянки, на якій розміщені ці об'єкти нерухомості, від ТОВ "ПКФ "Авалон Інвест" до ПАТ "БТА Банк" не відбулось.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів того, що попередній власник земельної ділянки набув права користування нею, суд першої інстанції вірно відхилив, як безпідставні, доводи позивача про те, що відповідач в силу ст. 120 Земельного кодексу України, є новим землекористувачем частини земельної ділянки, на якій знаходяться набуті на праві власності об'єкти нерухомості.
Доказів оформлення відносин між ПАТ "ДМЗ", як землекористувачем та відповідачем, як новим власником нерухомого майна у встановленому законом порядку, як наприклад окремого договору користування земельною ділянкою, або щодо компенсації витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку - матеріали справи не містять.
Водночас відповідно до ст. 125 ЗК: право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
За таких обставин, оскільки право відповідача щодо користування земельною ділянкою по вул. Будівельників, 34 у місті Дніпрі, не було зареєстроване в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та сторони не врегулювали спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов'язку сплачувати (відшкодовувати) земельний податок у відповідача не виникло.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За змістом ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Водночас підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначено у ст. 156 ЗК України, відповідно до якої власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі.
Разом з тим, позивачем не обґрунтовано наявності підстав з якими законодавство пов'язує виникнення у відповідача обов'язку з відшкодування збитків землекористувачу, яким, у даному випадку, є позивач.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач, у випадку ухилення відповідача від укладення договору щодо компенсації витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом.
Додатково, колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 р. у справі №922/3412/17: "Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України."
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 р. у справі №922/3412/17, від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги уданій справі є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010), а також те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2018 року у справі № 910/3064/18 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дніпровський Машинобудівний Завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2018 року у справі № 910/3064/18 задоволенню не підлягає.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський Машинобудівний Завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2018 року у справі № 910/3064/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2018 року у справі №910/3064/18 залишити без змін.
3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський Машинобудівний Завод".
4. Справу №910/3064/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.О. Хрипун
В.В. Сулім
Дата складення повного тексту - 18.01.2019 р.