вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"15" січня 2019 р. Справа№ 910/5095/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача: Петрук Я.Ю. - адвокат
від відповідача: Халимон С.В. - адвокат
від третьої особи: Гудзенко М.О. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018
у справі № 910/5095/18 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Акціонерного товариства «Київенерго»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
про стягнення 342 054,04 грн.
Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 253 401,40 грн. за поставлений за договором купівлі-продажу природного газу № 1513/1617-РО-41 від 07.09.2016 в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року, але не оплачений природній газ, пені в сумі 51 455,06 грн., 3 % річних в сумі 8 534,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 28 663,32 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 року у справі № 910/5095/18 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 25 833,91 грн. пені, 27 019,12 грн. інфляційних втрат та 8 534,27 грн. 3% річних, в іншій частині в позові відмовлено повністю.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що:
- сума основного боргу, яка позивачем заявлена до стягнення, відповідачем була сплачена згідно платіжного доручення № 969092001 від 13.02.2018;
- при розрахунку пені позивачем не враховано умову п. 8.2 спірного договору, який передбачає нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ, а не подвійної облікової ставки, як нараховано позивачем;
- позивачем невірно розраховані інфляційні витрати, а саме, нараховано їх за невірний період (за зобов'язаннями за лютий 2017 року), та застосовано невірний розмір сукупного індексу інфляції.
Не погоджуючись з рішенням, Акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/5095/18 в частині стягнення з відповідача 25 833,91 грн. пені, 27 019,12 грн. інфляційних втрат, 8 534,27 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення в оспорюваній частині прийняте при неповному з'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на ті саме обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що сторони змінили порядок та строки розрахунків за спірним договором в частині проведення оплат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» № 217 від 18.06.2014, якого відповідач притримувався при розрахунку. Так, відповідач зазначив про те, що він оплачує придбаний у позивача природний газ за рахунок коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку, відповідно до п.п. 13, 14 Порядку, уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює, відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, перерахування коштів в частині вартості послуг з розподілу природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, а відтак, відповідач не користувався коштами, належними до оплати за постачання природного газу, і не міг впливати на визначення нормативу перерахування коштів останньому, з чого слідує, що вина відповідача у простроченні зобов'язання за договором відсутня.
Згідно з протоколом передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 22.08.2018 справа № 910/5095/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Тарасенко К.В. (головуючий), судді Куксов В.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 910/5095/18 задоволено клопотання про поновлення строків на подання апеляційної скарги, поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 року у справі № 910/5095/18.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 910/5095/18 закінчено проведення підготовчих дій, розгляд справи призначено на 10.10.2018.
Водночас відбулись зміни в системі судоустрою України.
25.06.2018 на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті «Голос України» № 185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 № 475, за актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу № 910/5095/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з протоколом передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 22.10.2018 справа № 910/5095/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою від 25.10.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:
- апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 року у справі № 910/5095/18 прийнято до свого провадження;
- засідання суду призначено на 20.11.2018 о 15-40;
- встановлено строк для пояснень, клопотань, заперечень - до 08.11.2018;
- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- учасників процесу повідомлено, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до розгляду скарги Акціонерного товариства «Київенерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/5095/18, якою відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Київенерго» про заміну сторони правонаступником, а саме, заміну відповідача Публічного акціонерного товариства «Київенерго» його правонаступником Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Ухвалою від 11.12.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
Постановою від 15.01.2019 у цій справі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київенерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/5095/18 залишено без задоволення.
Ухвалою від 15.01.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про заміну сторони правонаступником (в порядку ст. 52 ГПК України).
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представники позивача та третьої особи проти її задоволення заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
07.09.2016 позивач як постачальник та відповідач як споживач уклали договір постачання природного газу № 1513/1617-РО-41 (далі Договір) (а.с. 12-20 т. 1), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач - оплатити його на умовах Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, зі змінами, внесеними додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 (а.с. 23-24 т. 1), природний газ, що постачається за Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
В пункті 2.1 Договору, зі змінами, внесеними додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 (а.с. 23-24 т. 1), сторони погодили як загальний, так і помісячний обсяг природного газу, який має бути поставлений за Договором.
Згідно з п. 5.2 Договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 2 471,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 2 965,20 грн.
Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 (а.с. 23-24 т. 1) до п. 5.2 Договору внесені зміни, згідно з якими ціна за 1 000 куб. м. газу за Договором з 01.04.2017 становить 2 471,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Всього до сплати за 1 000 кум.м. природного газу - 2 965,20 грн. з ПДВ.
У розділі 3 Договору сторони погодили порядок та умови передачі природного газу.
Так, згідно з п. 3.4 Договору, приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На підтвердження поставки за Договором газу позивачем до матеріалів справи залучені акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 1 413 054,22 грн., зокрема, від 31.10.2016 на суму 57 756,17 грн., від 30.11.2016 на суму 243 048,55 грн., від 31.12.2016 на суму 293 089,26 грн., від 31.01.2017 на суму 294 227,90 грн., від 28.02.2017 на суму 272 374,38 грн., від 31.03.2017 на суму 197 494,18 грн., від 30.04.2017 на суму 34 381,50 грн., від 31.05.2017 на суму 5 891,86 грн., від 30.06.2017 на суму 5 906,68 грн., від 31.07.2017 на суму 2 953,34 грн., від 31.08.2017 на суму 2 971,13 грн., від 30.09.2017 на суму 2 959,27 грн.
Із зазначених актів слідує, що сторонами спору підписано акти без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості поставленого газу та строків поставки за підписаними актами.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
При зверненні до суду з позовом позивач зазначив про те, що заборгованість відповідача за поставлений газ станом на дату звернення до суду з цим позовом становить 253 401,40 грн.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем при розрахунку суми основного боргу не враховано, що платіжним дорученням № 969092001 від 13.02.2018 (а.с. 91 т. 2) відповідач на виконання Договору сплатив 431 183,40 грн., яка в розрахунку ціни позову позивачем не врахована (в розрахунку вказано, що останній платіж відповідачем здійснено 08.02.2018 в сумі 5 428,00 грн.).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення основного бору в сумі 253 401,40 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, відповідач за спірний природний газ розрахувався повністю, проте з порушенням встановленого п. 6.1 Договору строку, що підтверджується наданою позивачем довідкою «Операції по підприємству «Київенерго ПАТ», з 01.01.2016 по 31.01.2018, валюта Гривня України» (а.с. 38 т. 1).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем свого обов'язку оплатити поставлений за Договором природній газ з порушенням встановленого Договором сторін строку, є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 51 455,06 грн. слід зазначити таке.
Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Отже, вимоги про стягнення пені є обґрунтованими, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем при розрахунку пені не враховано умову п. 8.2 Договору, який передбачає нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ, а не подвійної облікової ставки, як нараховано позивачем, з огляду на що суд першої інстанції правомірно здійснив перерахунок вказаних вимог позивача, визначивши пеню, на стягнення якої позивач має право, в сумі 25 833,91 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 8 534,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 28 663,32 грн. слід зазначити таке.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на досліджені судом обставини справи, вимоги про застосування до відповідача відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України, є законними і справедливими, однак щодо розміру заявлених позивачем майнових вимог слід зазначити таке.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем невірно розраховані інфляційні витрати, а саме, нараховано їх за невірний період (за зобов'язаннями за лютий 2017 року), та застосовано невірний розмір сукупного індексу інфляції.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення 3 % річних за розрахунком позивача в сумі 8 534,27 грн. та позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за розрахунком суду в сумі 27 019,12 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо посилань відповідача на те, що сторони змінили порядок та строки розрахунків за Договором в частині проведення оплат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» № 217 від 18.06.2014, колегія суддів зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, проте він не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Київенерго» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/5095/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/5095/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/5095/18 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5095/18.
Повний текст постанови складено: 21.01.2019
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець