ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/368/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лавриненко Л.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.
секретар судового зсідання - Чеголя Є.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК"
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 р.
по справі № 916/368/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб м. Київ та Національного банку України м. Київ
про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину
суддя суду першої інстанції: Оборотова О.Ю.
час та місце ухвалення рішення: 26.06.2018 р., м. Одеса, пр. - т. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області
повний текст судового рішення складено та підписано: 06.07.2018 р.
за участю представників сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса: Фельдман О.А., Новікова Т.О.
від Національного банку України м. Київ: Софін О.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 р. по справі № 916/368/18 прийнято до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Аленіна О.Ю., Таран С.В. та призначено до розгляду.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» м. Київ розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
В лютому 2018 р. Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса про визнання договору оренди від 31.07.2015 р. недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю згоди Національного банку України м. Київ, як іпотекодержателя нерухомого майна, переданого в оренду за спірним договором, на його укладання.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Судове рішення мотивоване відсутністю порушених прав позивача.
Не погодившись з наведеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» оскаржило його до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд апеляційної інстанції встанови наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2009 р. між Національним Банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» м. Одеса (позичальник) укладено договір про надання стабілізаційного кредиту шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 48.
Відповідно до п.1.1. договору кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит на суму 800 000 000 (вісімсот мільйонів) грн., на строк з 17.04.2009 р. до 16.04.2010 р. за ставкою 16,5 відсотків річних.
Згідно з п.1.5. договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає кредитору в заставу нерухоме майно за оціночною вартістю на загальну суму 1 004 490 000,00 грн., про що укладаються окремі іпотечні договори.
02.06.2009 р. між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» м. Одеса укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., який зареєстровано в реєстрі за № 1784.
Відповідно до п.1.1 договору цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за договором № 48 про надання стабілізаційного кредиту шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 17.04.2009 р., який укладено між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» м. Одеса стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісії, неустойок і штрафів у повному обсязі, тощо.
За приписами п.1.3 договору предметом іпотеки є нерухоме майно: нежила будівля бізнес-центру, що складається з нежилої 16-ти поверхової будівлі, загальною площею 12101,4 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А, на земельній ділянці, площею 12426 м2, що знаходиться в оренді згідно договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 04.08.2008 р. за реєстровим № 3449, зареєстрованим в Одеському міському відділі ОРВ ДП «Центр ДЗК» 02.06.2009р. за № 040950500043, користування не зареєстровано.
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності:
- 91/100 (дев'яносто одна сота) частина - на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2005 р., справа № 25/32-05-847, право власності на яку зареєстровано 28.02.2005 р. КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 42неж-84 номер запису 3671;
- 6/100 (шість сотих) частин - на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.03.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим № У-58, право власності на яку зареєстровано 16.03.2005 р. КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 42-неж-125, номер запису 3611;
- 3/100 (три сотих) частини - на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.03.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим № У-59, право власності на яку зареєстровано 16.03.2005 р. КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 42-неж-126, номер запису 3611.
Згідно з п. 3.1.5 договору іпотекодержатель має право вимагати від боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а при незадоволені його вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору при наявності також наступних підстав, зокрема, невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
Здійснення правочинів щодо відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без письмової згоди іпотекодержателя, тощо.
Відповідно до п. 4.1.5 договору іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від іпотекодержателя.
За приписами п. 4.2.1 договору іпотекодатель має право володіти та користуватися предметом іпотеки на протязі дії цього договору, відповідно до його призначення.
Згідно з п.7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів/угод до нього.
26.03.2014 р. між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» м. Одеса укладений договір № 5 про зміни до іпотечного договору, посвідченого 02.06.2009 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 1784.
Згідно договору про зміни № 5 сума кредиту збільшилася до 3 395 000 000 (три мільярда триста дев'яносто п'ять мільйонів) гривень 00 копійок, а строк повернення кредиту до 27.07.2016 р.
31.07.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса укладено договір оренди.
Відповідно до розділу 1 наведеного договору орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди нерухоме майно, а саме, частину нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні (додаток №1) з поетажного плану цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5 273,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А (об'єкт оренди), а орендар зобов'язується прийняти об'єкт та оплачувати орендну плату.
Об'єкт оренди належить орендодавцю на праві власності.
Метою передачі об'єкту в оренду є: організація ефективного використання та експлуатації об'єкту оренди, підтримання об'єкту оренди в належному технічному стані, забезпечення належної експлуатації об'єкта оренди, відповідно до його призначення.
Протягом строку дії договору орендар має право передавати об'єкт оренди повністю або частково в суборенду третім особам, при цьому попередню згоду Орендодавця на вчинення зазначених дій не потрібно. Умови договорів, що укладаються Орендарем з третіми особами, не повинні суперечити та мають відповідати умовам (в т.ч. враховувати його положення) даного договору.
Об'єкт оренди надається орендарю для використання його у господарській діяльності орендаря.
Згідно з п. 2.1 договору право користування об'єктом оренди виникає у орендаря з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту, який є невід'ємним додатком до цього договору.
В акті фіксується технічний стан об'єкта (за необхідності виконані ремонтно-будівельні та оздоблювальні роботи, змонтовані системи та комунікації), а також інші необхідні характеристики.
До акта приймання-передачі додається візуальне зображення об'єкта оренди у вигляді фотографій його зовнішнього та/або внутрішнього стану.
За приписами п.8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.05.2016 р. із автоматичним (без укладення сторонами додаткової угоди) продовження терміну дії договору у випадку зміни (збільшення) фондом гарантування вкладів фізичних осіб строку проведення ліквідаційної процедури орендодавця на термін до настання 1-го числа останнього місяця строку ліквідації, зміненого (збільшеного) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Із врахуванням можливих термінів вищевказаного продовження терміну дії договору його загальний строк дії становить два роки та одинадцять місяців, а подальша пролонгація можлива виключно шляхом укладання сторонами відповідних додаткових угод, або шляхом укладення нового договору оренди.
01.08.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса підписано акт приймання-передачі об'єкта до договору оренди від 31.07.2015 р.
Звертаючись до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди від 31.07.2015 р. та про застосування наслідків його недійсності шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса повернути позивачу об'єкт договору оренди, позивач вважає, що спірний договір оренди, є нікчемним, у зв'язку з відсутністю погодження іпотекодержателя - Національного Банку України на його укладення.
Господарський суд Одеської області у оскаржуваному рішенні зазначив, що спірний договір оренди не порушує прав та інтересів позивача, обґрунтовуючи свою позицію тим, що порушення вимог Закону України «Про іпотеку» так і умов іпотечного договору від 02.06.2009 р. свідчать про порушення прав Національного Банку України, а не позивача.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такою позицією місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Як зазначено у п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. №18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Отже, істотною передумовою, наявність якої дозволяє реалізувати право особи на судовий захист, є наявність у неї відповідного порушеного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист.
Згідно з ч. ч.1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В силу приписів ч. ч.1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України визначає, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати правову оцінку доводам Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК», щодо порушення його прав при укладанні договору оренди від 31.07.2015 р.
Як зазначалося вище, Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» обґрунтовуючи вимогу про визнання недійсним договору оренди від 31.07.2015 р. обґрунтовує її порушенням при укладанні оспорюваного договору оренди вимог Закону України "Про іпотеку", а саме з його укладанням без згоди Національного Банку України, а також укладанням з порушенням вимог іпотечного договору від 06.11.2009 р., яким встановлено необхідність отримання письмової згоди іпотекодержателя на укладання такого договору.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
В силу положень ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним
Як встановлено вище, 02.06.2009 р. між Національним Банком України та Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» м. Одеса укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку передано наступне нерухоме майно: нежила будівля бізнес-центру, що складається з: нежилої 16-ти поверхової будівлі, загальною площею 12101,4 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 12-А, на земельній ділянці, площею 12426 кв. м.
Пунктом до 4.1.5 іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від іпотекодержателя.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-ІV (зі зміна ми та доповненнями) іпотека, це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За приписами ст. ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:
- зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;
- передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;
- відчужувати предмет іпотеки;
- передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Як свідчать матеріали справи, 31.07.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса укладено договір оренди, за умовами якого відповідачу на умовах оренди передано нерухоме майно, яке є частиною нерухомого майна - предмету іпотеки за іпотечним договором від 02.06.2009 р., укладеним між позивачем та Національним банком України.
За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Згідно з ч. ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За приписами ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності згоди Національного банку України, як іпотекодержателя за іпотечним договором від 02.06.2009 р., щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса частини предмету іпотеки в оренду на підставі договору оренди від 31.07.2015 р.
Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що спірний договір порушує права позивача, а саме, укладання договору оренди всупереч приписам Закону України "Про іпотеку" та умовам іпотечного договору від 06.11.2009 р. може мати наслідком позбавлення позивача прав на належне йому на праві власності майно, тобто, наявність спірного договору дає можливість Національному Банку України реалізувати приписи, викладені у п. 3.1.5. іпотечного договору від 02.06.2009 р., яким сторони погодили, що іпотекодержатель має право вимагати від боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором , а при незадоволені його вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору при наявності також наступних підстав, зокрема, здійснення правочинів щодо відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без письмової згоди іпотекодержателя, тощо.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» про визнання договору оренди від 31.07.2015 р. є законною, доведеною, а тому такою що підлягає задоволенню.
При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для застосування наслідків недійсності правочину - суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
За таких обставин, вимога позивача про застосування наслідків недійсності договору оренди від 31.07.2015 р., а саме, повернення Публічному акціонерному товариству «ІМЕКСБАНК» м. Одеса частини нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні (додаток №1) з поетажного плану цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5 273,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору оренди від 31.07.2015 р., а саме про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса з орендованого об'єкту суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Заявляючи вимогу про виселення відповідача із належних позивачу на праві власності нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні (додаток №1) з поетажного плану цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5 273,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А, позивач в якості правових підстав посилається на застосування наслідків недійсності правочину та обґрунтовує свою вимогу посиланням на приписи ст. 391 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса правових підстав для використання майна з огляду на визнання судом договору оренди від 31.07.2015 р. недійсним, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необхідність виселення відповідача із займаних ним приміщень що були об'єктом оренди за спірним договором, з підстав, передбачених ст. 391 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 р. по справі № 916/368/18 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 272 - 282 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 р. по справі № 916/368/18 скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди, укладений 31.07.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Северина Юрія Петровича та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса передати Публічному акціонерному товариству «ІМЕКСБАНК» м. Одеса за актом приймання - передачі частину нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні (додаток №1) з поетажного плану цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5 273,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А.
Застосувати наслідки недійсності договору оренди, укладеного 31.07.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Северина Юрія Петровича та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" м. Одеса з частини нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні (додаток №1) з поетажного плану цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5 273,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А.
Доручити місцевому господарському суд видати накази, оформленні відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та на умовах, передбачених ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.01.2019 р.
Головуючий суддя: Л. В. Лавриненко
Судді: О.Ю. Аленін
С.В. Таран