ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/932/17
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Мишкіної М.А., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання І.М. Станковій,
за участю представників:
від прокуратури - Вергін Д.С.;
від позивача - Чернова Г.А.;
від відповідача (Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради) - участі не брали;
від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю „Дерева Раю") - Дідорчук І.І.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дерева Раю"
на рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2018, прийняте суддею Степановою Л.В., м. Одеса, повний текст складено 17.10.2018,
у справі №916/932/17
за позовом: заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до відповідачів:
- Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради;
- Товариства з обмеженою відповідальністю „Дерева Раю";
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії
У квітні 2017 р. заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся з позовом до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі- Управління інженерного захисту) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Дерева Раю" (далі - ТОВ „Дерева Раю"), в якому просив:
- визнати недійсним договір оренди комунального майна - берегозахисної споруди траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, системи відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу „Аркадія", розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС, укладений 26.12.2012 між Управлінням інженерного захисту та ТОВ „Дерева Раю" шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 26.12.2012 №26/12/12;
-зобов'язати ТОВ "Дерева раю" повернути на користь Одеської міської ради вищезазначене комунальне майно.
Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що даний договір є удаваним та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, а саме: договору оренди комунального майна, який в порушення положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" укладено без прийняття відповідного рішення Одеської міської ради, проведення оцінки та проведення конкурсної процедури. Вказані обставини відповідно до статей 203,215,216 Цивільного кодексу України є підставою для визнання вчиненого правочину недійсним та зобов'язання відповідача повернути берегозахисну споруду до комунальної власності м. Одеси.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2018 у справі №916/932/17 (суддя Степанова Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним договір оренди комунального майна - берегозахисної споруди траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, системи відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу „Аркадія", розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС, укладений 26.12.2012 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Дерева Раю" шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 26.12.2012 №26/12/12; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дерева раю" повернути на користь Одеської міської ради вищезазначене комунальне майно; стягнуто з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на користь прокуратури Одеської області 1600 грн судового збору; стягнуто з ТОВ "Дерева раю" на користь прокуратури Одеської області 1600 грн судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, що в порушення вимог статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди, укладений неуповноваженою особою, оскільки фактично Управлінням інженерного захисту було передано в користування ТОВ «Дерева раю» об'єкт комунальної власності, хоча за законодавством України така правомочність належить лише власнику - територіальній громаді, від імені та в інтересах якої діє позивач. Враховуючи визнання договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12 від 26.12.2012 недійсним, встановлення факту користування ТОВ "Дерева Раю" спірним майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси без дозволу власника цього майна, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для повернення спірного комунального майна його власнику - територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ „Дерева Раю" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2018 у справі №916/932/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність в спірному договорі істотних умов договору оренди, оскільки у оспореному договорі відсутні умови щодо страхування майна.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції скаржник також на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів Одеської міської ради в даній справі.
Крім того, апелянт вказує на те, що Одеською міською радою пропущено строки звернення до суду з даним позовом, оскільки остання повинна була здійснювати контроль щодо угод, які укладаються підзвітним та підконтрольним їй Управлінням та згідно з презумцією можливості та обов'язком особи знати про стан своїх майнових прав про порушення своїх майнових прав могла довідатись щонайменше 26.12.2012- у день підписання спірного договору, відтак строк позовної давності щодо визнання договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 26.12.2012 №26/12/12 сплинув 26.12.2015.
14.01.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ „Дерева Раю" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній зазначає про те, що прокуратурою в порушення вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» було підготовлено та подано позов без попереднього повідомлення про це Одеську міську раду.
Заступник прокурора Одеської області, Одеська міська рада та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради власні правові позиції щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклали.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 за апеляційною скаргою ТОВ „Дерева Раю" відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 23.11.2018 розгляд справи №916/932/17 призначено на 26.12.2018 о 12:30 год.
У судовому засіданні 26.12.2018 оголошувалась перерва до 09 год 30 хв 14.01.2019.
У засіданні суду 14.01.2019 представник скаржника апеляційну скаргу підтримав; представники прокуратури та позивача проти її задоволення висловили заперечення; представник Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6511910600415 від 28.12.2018 (том IV а.с. 63).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 04.01.1996 №3/к-96 утворено протизсувне управління обласної державної адміністрації, а розпорядженням Одеської обласної ради від 17.09.1996 №62/р-96 передано майно протизсувного управління обласної державної адміністрації до власності Одеської міської ради.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 13.12.1996 №552 прийнято майно Одеського протизсувного управління в комунальну власність міста.
10.02.2010 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради ("орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дерева Раю" ("орендар"), яке перемогло у конкурсі на укладення договору оренди берегозахисної споруди у вигляді штучного пляжу, було укладено договір оренди берегозахисної споруди №95-ор (далі - договір оренди №95-ор від 10.02.2010), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу "Аркадія" між траверсами №20 (першої черги ПЗС) та №1 (другої черги ПЗС), площею 3200 кв.м, вартість якої визначена незалежною оцінкою та відповідно до акту оцінки (додаток 2) складає 1181783 грн; місцезнаходження споруди: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, р-н штучного пляжу "Аркадія", відповідно до схеми, що є невід'ємною частиною даного договору; цільове використання об'єкта оренди: надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості.
Згідно з пунктами 4.1.1, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.6, 4.1.10 договору оренди №95-ор від 10.02.2010 орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення й умов даного договору, а також Правил устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 05.042007 №1133-У „Про затвердження Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси"; забезпечити протягом року схоронність орендованого майна, запобігати техногенному погіршенню його стану і берегозахисних властивостей, усувати випадки несанкціонованого орендодавцем вивозу (переміщенню) піску, або його розкраданню; здійснювати за рахунок власних коштів, у терміни і в обсягах зазначених Приписами орендодавця, ремонтно-відновлювальні і профілактичні роботи з метою підтримки берегозахисних функцій пляжу, якщо такі погіршилися в результаті порушень при експлуатації, впливу небезпечних гідрогеологічних, або техногенних процесів; не змінювати цільового використання орендованого майна, визначеного пунктом 1.1 даного договору та не передавати орендоване майно в суборенду іншим особам до одержання згоди орендодавця; дотримуватися вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахисних споруд та уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні властивості, не здійснювати на капітальних берегозахисних спорудах (траверсах, підпірних стінках, зілізованих схилах, інших спорудах) та орендованій ділянці штучного пляжу будівництво будь-яких капітальних об'єктів, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у т.ч. і підготовчі, без попереднього погодження управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та одержання й передачі орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації.
Даний договір укладений терміном на п'ятнадцять років та діє з 10 лютого 2010 року по 10 лютого 2025 року (пукт 7.1 договору оренди №95-ор від 10.02.2010).
За актом приймання-передачі від 10.02.2010 орендоване майно було передано від орендодавця орендарю.
В подальшому 26.12.2012 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради ("управління") та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дерева Раю" ("товариство") було укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12 (далі - договір №26/12/12 від 26.12.2012), за умовами пункту 1.1 якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.
Відповідно до пункту 1.2 договору №26/12/12 від 26.12.2012 для реалізації спільного проекту задіюється берегозахисна споруда траверс №20 першої черги ПЗС, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, в подальшому іменована "берегозахисна споруда" згідно з схемою, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1), система відведення дощових вод, що знаходитьсяч на території ділянки штучного пляжу "Аркадія", розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС, яка орендується товариством згідно з договором оренди берегозахисної споруди №95-ор від 10.02.2010, в подальшому іменована "система водовідведення".
Берогозахисна споруда та система водовідведення є власністю територіальної громади м. Одеса, а товариству надається обмежене право користування виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно з умовами даного договору (пункт 1.3 договору №26/12/12 від 26.12.2012).
Згідно з пунктами 2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 договору №26/12/12 від 26.12.2012 товариство зобов'язане за результатами обстеження берегозахисної споруди і системи водовідведення та висновків спеціалістів замовити і погодити у встановленому порядку проектну документацію з ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди і системи водовідведення; виконати роботи з капітальнолго ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди і системи водовідведення відповідно до графіку виконання робіт який складається товариством та узгоджується сторонами і є невід'ємною частиною договору (додаток №2); в подальшому своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів берегозахисної споруди і системи водовідведення, а також у терміни і в обсягах, зазначених приписами управління, ремонтно-відновлювальні і профілактичні роботи з метою підтримки берегозахисних функцій споруди; ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень берегозахисної споруди та/або системи водовідведення.
Товариство зобов'язане дотримуватись вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахисної споруди та пляжів, уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні властивості, що включає будівництво будь-яких капітальних об'єктів. Не здійснювати на капітальних берегозахисних спорудах (траверс №20) будівництво, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у тому числі і підготовчі до одержання і передачі управлінню повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації (пункт 2.3.7 договору №26/12/12 від 26.12.2012).
У пункті 2.4.1 договору №26/12/12 від 26.12.2012 сторонами узгоджено, що товариство має право користуватися берегозахисною спорудою згідно з її цільовим призначенням та умовами даного договору протягом строку, на який він укладений.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору №26/12/12 від 26.12.2012 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання стронами та скріплення печатками сторін; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1 цього договору та триває до 31.12.2025.
Згідно з актом контролю використання берегозахисної споруди у вигляді траверсу №20 першої черги ПЗС, який складений Управлінням інженерного захисту 29.05.2017, при обстеженні зазначеної берегозахисної споруди співробітниками Управління встановлено, що на берегозахисній споруді, яка є предметом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12 від 26.12.2012, встановлено у вздовж всього траверсу розміщення пляжного сервісу підвищеної якості.
Управлінням інженерного захисту також було проведено обстеження берегозахисної споруди у вигляді траверсу №20 першої черги ПЗС, про що складено акт обстеження від 04.08.2017, в якому зафіксовано, що вільний доступ до берегозахисної споруди обмежений, на берегозахисній споруді увздовж всієї довжини траверсу надаються платні послуги пляжного сервісу підвищеної якості (шезлонгі, шатри, бунгало, барна стійка тощо).
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12 від 26.12.2012 та про зобов'язання ТОВ „Дерева Раю" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, систему відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія", розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що правочин, який вчинено сторонами, спрямований на приховання іншого правочину- договору найму (оренди) нерухомого комунального майна, а також з того, що спірний договір укладений Управлінням інженерного захисту в порушення вимог частин першої, другої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України неуповноваженою особою, оскільки Управлінням інженерного захисту передано в оренду об'єкт комунальної власності, правомочності на управління яким належить територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради. Враховуючи визнання судом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12 від 26.12.2012 недійсним, встановлення факту користування ТОВ "Дерева Раю" спірним майном, згідно з наданими Одеською міською радою до матеріалів справи актом контролю використання берегозахисної споруди у вигляді траверсу №20 першої черги від 29.05.2017 та актом обстеження берегозахисної споруди у вигляді траверсу №20 першої черги від 04.08.2017, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси без дозволу власника спірного майна, є підстави для повернення спірного комунального майна його власнику - територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України. При цьому, Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення з відповідними вимогами позивачем не пропущений.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу частини першої статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно з приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (пункт 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Згідно з приписами статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно ж до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами частини першої статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), строк, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Істотними для договору оренди комунального майна є умови, зазначені у частині першій статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, яких нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та порядок його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, акваторії портів, гідрографічні споруди, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури і споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флотиводосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).
Звертаючись з позовом до суду прокурор зазначив про те, що спірний договір є удаваним, оскільки приховує договір оренди берегозахисної споруди та системи відведення дощових вод, які передано ТОВ "Дерева Раю" у користування для здійснення підприємницької діяльності. При цьому, прихований договір оренди укладено з порушенням приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про місцеве самоврядування України", оскільки берегозахисна споруда - траверс №20 першої черги ПЗС, що розміщена в м. Одеса на узбережжі Чорного моря, перша черга ПЗС, система відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія", розташованої між траверсами № 20 першої черги ПЗС і № 1 другої черги ПЗС, передано у користування ТОВ "Дерева Раю" без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради, проведення оцінки майна та конкурсної процедури, що є обов'язковими, з огляду на те, що зазначене майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з такими довадами прокурора, оскільки відповідно до змісту прав і обов'язків сторін договору №26/12/12 від 26.12.2012, укладеного між Управлінням інженерного захисту та ТОВ "Дерева Раю", останнє на підставі оспорюваного договору фактично отримало право користування комунальним майном - берегозахисною спорудою траверс №20 першої черги ПЗС, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, та системою відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу „Аркадія" розташованої між траверсами № 20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС (пункт 2.4.1 договору №26/12/12 від 26.12.2012).
Згідно з пунктом 2.3.5 договору №26/12/12 від 26.12.2012 товариство зобов'язане погоджувати (подати заяву на погодження) з Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради здійснення невід'ємних поліпшень берегозахисної споруди та/або системи водовідведення. У пунктах 2.3.3, 2.3.4 договору №26/12/12 від 26.12.2012 скаржник також зобов'язався виконати капітальний ремонт та/або реконструкцію берегозахисної споруди та системи водовідведення відповідно до графіку та в подальшому здійснювати за власний рахунок їх капітальний, поточний та інші види ремонтів.
Умови договору, згідно з якими апелянт за власний рахунок взяв на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт, реконструкцію берегозахисної споруди та системи водовідведення, підпадають під ознаки ремонту орендарем об'єкта оренди, що врегульовано статтею 776 Цивільного кодексу України та статтею 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Твердження скаржника про наявність в оспорюваному правочині ознак договору про спільну діяльність не узгоджується з вимогами частини першої статті 1130 Цивільного кодексу України про укладення такого виду цивільно-правових договорів для здійснення його сторонами спільних дій для досягнення спільної мети, яка не суперечить закону, оскільки за умовами оспорюваного договору Управління інженерного захисту, як балансоутримувач, до обов'язків якого входить підтримання спірної берегозахисної споруди у належному технічному стані, фактично передало її в користування ТОВ "Дерева раю" всупереч законодавчій забороні згідно зі статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Зазначене вище свідчить про те, що правочин, який вчинено відповідачами, спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму (оренди) нерухомого комунального майна, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною першою статті 235 Цивільного кодексу України.
Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, при цьому правомірно зазначив, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) комунального майна, врегульовані положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Погоджується колегія суддів апеляційної інстанції і з висновком місцевого господарського суду, що спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди, з боку Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради вчинений неуповноваженою особою, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.
Одеська міська рада в силу статті 12 Земельного кодексу України уповноважена державою на розпорядження землями територіальної громади міста Одеси та здійснює від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі з правом передання об'єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам на підставі частини п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Судом першої інстанції враховано, що спірним договором фактично було передано в користування ТОВ "Дерева Раю" об'єкти комунальної власності, хоча за законодавством України така правомочність належить лише власнику - територіальній громаді, від імені та в інтересах якої діє Одеська міська рада (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Отже, всупереч наведеним вимогам спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди, укладений неуповноваженою особою.
Більш того, в силу імперативних приписів статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" гідротехнічна берегозахисна споруда взагалі не може бути об'єктом оренди.
До того ж передача у користування скаржнику комунального майна відбулася без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради, проведення оцінки майна та конкурсної процедури, що є обов'язковими в силу статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з огляду на те, що зазначене майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, і як це мало місце при укладенні відповідачами договору оренди берегозахисної споруди у вигляді штучного піщаного пляжу "Аркадія" №95-ор від 10.02.2010.
Таким чином, договір №26/12/12 від 26.12.2012 не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 391 Цивільного Кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З огляду на встановлення судом першої інстанції факту користування ТОВ "Дерева Раю" берегозахисною спорудою та системою водовідведення без згоди власника цього майна, наявна підстава для повернення спірного комунального майна його власнику - територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради відповідно до правил статті 391 Цивільного Кодексу України.
Саме така правова позиція щодо наявності підстав для визнання недійсним аналогічного договору та повернення комунального майна його власнику викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.
Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом обгрунтовано задоволено позовні вимоги про визнання недійсним договору №26/12/12 від 26.12.2012, укладеного з боку Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради неуповноваженою особою та повернення ТОВ "Дерева Раю" спірного майна його власнику -територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради відповідно до правил статті 391 Цивільного Кодексу України.
При цьому, господарським судом першої інстанції правомірно відхилено доводи ТОВ "Дерева Раю" щодо пропуску строку позовної давності для звернення до суду з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
До винесення місцевим господарським судом рішення ТОВ "Дерева раю" подано заяву про застосування строків позовної давності від 25.07.2018.
Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Згідно з приписами частин першої, четвертої статті 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що була чинною на час звернення прокурора з даним позовом до суду, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Таким чином, прокурор, як представник держави в особі відповідного органу може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Одеська міська рада про існування оспореного договору дізналась, отримавши повідомлення від прокурора №05/1-698вих17 від 14.04.2017. Докази обізнаності позивача про укладення відповідачами договору №26/12/12 від 26.12.2012, а відтак і про порушення своїх прав раніше зазначеної дати, матеріали справи не містять, документи, які б підтверджували такі обставини, учасниками справи не подані. Управлінням інженерного захисту оспорений договір не надавався ні Одеській міській раді, ні її Виконавчому комітету, ні до будь-якого структурного підрозділу Одеської міської ради.
За твердженням скаржника, позивач міг довідатись про порушення своїх прав 26.12.2012 - у день укладення спірного договору, а відтак строк позовної давності стосовно вимоги про визнання цього договору недійсним сплинув 26.12.2015.
Колегія суддів не може погодитись з таким твердженням, оскільки позивач не є стороною даного договору. При цьому Південно-західним апеляційним господарським судом враховується, що скаржником взагалі не обгрунтовано в силу яких норм права позивач міг довідатись 26.12.2012 про укладення відповідачами оспореного договору.
Посилання апелянта на можливість та обов'язок позивача знати про стан своїх майнових прав в даному випадку до уваги колегією суддів не приймається, оскільки берегозахисна споруда траверс №20 першої черги ПЗС та система відведення дощових вод, що є об'єктами оспореного договору, позивачем були передані на баланс Управління інженерного захисту, на яке покладено обов'язок забезпечити належне утримання та ефективну експлуатацію території узбережжя, її інженерної інфраструктури. За відсутності визначенних чинним законодавством строків проведення перевірок підконтрольних Одеській міській раді управлінь, що є самостійними юридичними особами, остання не могла передбачити, що зазначеним Управлінням будуть вжиті заходи, направлені на розпорядження комунальним майном.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо недоведеності скаржником пропуску строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської міської ради колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду до уваги не приймаються з наступних підстав.
Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Частиною третьої наведеної вище норми встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Повноваження власника комунального майна, що є предметом оспореного договору, належать територіальній громаді м.Одеси, від імені якої діє Одеська міська рада, яка не вжила належних заходів, направлених на самостійне звернення з відповідними вимогами до суду, а тому з урахуванням викладеного вище колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для здійснення прокурором представництва у даній справі з метою захисту інтересів держави (№916/2403/16, №910/21265/17).
Посилання скаржника на те, що спірний договір не містить такої істотної для договору оренди комунального майна умови як страхування орендарем взятого ним в оренду майна не свідчить про те, що між сторонами укладено договір про спільну діяльність, а лише додатково вказує на його невідповідність чиному законодавству.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення 11.10.2018 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого процесуального акту колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дерева Раю" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2018 у справі №916/932/17 - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю „Дерева Раю".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.01.2019.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя М.А. Мишкіна
Суддя Л.В. Поліщук