79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" січня 2019 р. Справа №914/819/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Кордюк Г.Т.
Кравчук Н.М.
при секретарі Михайлишин С. В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" б/н від 03.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/673/18 від 23.10.2018),
на рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.18, суддя Мазовіта А.Б. (повний текст складено та підписано 30.08.2018),
у справі №914/819/18,
за позовом:BIOBODEN GbR, Baden-Wurttemberg, Deutschland (Німеччина)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс", смт.Великий Любінь, Львівська область,
про стягнення 14050,24 євро,
за участю представників:
від позивача - Патько Н. Я.
від відповідача - не з'явився
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2018 у справі №914/819/18 позовні вимоги IMEX BIOBODEN GbR - задоволено частково. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" на користь IMEX BIOBODEN GbR, -Стягнуто 9 700,00 євро боргу, 4 569 грн. 42 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
23 жовтня 2018 року на адресу суду поступила апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" б/н від 03.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/673/18 від 23.10.2018), на вказане рішення суду, в якій останній просить рішення суду першої інстанції скасувати, а в позові відмовити.
При цьому зазначив, що на його думку, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та змінив фактично підставу позову. Відтак судом порушено процесуальні норми законодавства, а отже рішення підлягає скасуванню.
У відзиві на дану апеляційну скаргу представник позивача заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому зазначив, що суд першої інстанції, під час розгляду справи та дослідження всіх матеріалів, дійшов вірного висновку, що договір №2 від 01.09.2016 року не є новацією, а відтак договори № 1 від 17.06.2013 року та №2 від 02.12.2013 року є не припиненими і зобов'язання за ними підлягають виконанню сторонами у спосіб, визначений договорами. Окрім того, як зазначає позивач, в судовому засіданні директор ТОВ «Глянс» під звукозапис визнав, що дійсно його товариство не оплачувало рахунки та має заборгованість перед позивачем у розмірі 9700 євро і вважає за можливе задоволити даний позов в межах оплати цієї суми за договорами № 1 від 17.06.2013 року та №2 від 02.12.2013 року.
Представник позивача, в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих повідомлень.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
17 червня 2013 між IMEX BIOBODEN GbR (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глянс» (покупець) було укладено договір №1 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу).
За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) деревообробне обладнання Vierseitenhobelmashine Weinig (чотирьохсторонній стругальний станок) в кількості 1 шт. (марки Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug, заводський №2702/1101, тип PFA 22N), а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти товар та здійснити його післяоплату в повному обсязі.
Вартість товару становить 9 000,00 євро (п. 5.1. договору №1 від 17.06.2013).
Згідно п. 5.2. договору №1 від 17.06.2013 оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в перших числах кожного місяця.
Відповідно до акту прийому обладнання по договору №1 від 17.06.2013, відповідач прийняв деревообробне обладнання Vierseitenhobelmashine Weinig (чотирьохсторонній стругальний станок) в кількості 1 шт., укомплектований інструментом, заводський №2702/1101.
2 грудня 2013 між IMEX BIOBODEN GbR (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глянс» (покупець) було укладено договір №2 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу).
За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) шліфувальний верстат Breitbandschleifmashine SCM Sandya Uno RCS 2000 в кількості 1 шт. (заводський №R 001401), а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти товар та здійснити його післяоплату в повному обсязі.
Вартість товару становить 2 700,00 євро (п. 5.1. договору №2 від 02.12.2013).
Згідно п. 5.2. договору №2 від 02.12.2013 оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в перших числах кожного місяця.
Відповідно до акту прийому обладнання по договору №2 від 02.12.2013, відповідач прийняв деревообробне обладнання шліфувальний верстат (машину) SCM Sandya Uno RCS 2000 в кількості 1 шт. (заводський №R 001401).
Також, 1 вересня 2016 між IMEX BIOBODEN GbR (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глянс» (покупець) було укладено договір №2 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу).
За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) деревообробне обладнання:
- Vierseitenhobelmashine Weinig (чотирьохсторонній стругальний станок);
- Breitbandschleifmashine SCM (шліфувальна машина)
на суму 12 700,00 євро в кількості 2 шт. (Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug, Breitbandschleifmashine SCM Sandura Uno RCS 2000 R 001401 у відповідності із специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти товар та здійснити його оплату в повному обсязі і строки, передбачені даним договором.
Згідно п. 1.2. договору №2 від 01.09.2016 продавець підтверджує, що товар, який ним продається, належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною, арештом, не утримується третіми особами, не є предметом застави чи іншим способом забезпечення виконання зобов'язання перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою.
Пунктом 2.1. договору №2 від 01.09.2016 встановлено, що продавець бере на себе зобов'язання після підписання даного договору передати покупцеві визначене в п. 1.1 даного договору обладнання.
Відповідно до п. 5.1. договору №2 від 01.09.2016 вартість товару складає 12 700,00 євро.
Оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в перших числах місяця (п. 5.2. договору №2 від 01.09.2016). Згідно п. 5.3. договору №2 від 01.09.2016 розрахунок проводиться за наступною формулою розрахунку: 48 місяців х 334,38 євро, що відповідає 15% річних від вартості товару в рахунок погашення боргу + 7% річних на період розстрочки 48 місяців з моменту підписання акту приймання обладнання.
Згідно п. 9.5. договору №2 від 01.09.2016 сторони домовились, що уклавши даний договір купівлі-продажу деревообробного обладнання, договір №1 від 27.06.2013 вважається розірваним і сторони претензій одна до одної за вказаним договором не мають.
Відповідачем частково оплачено вартість обладнання у розмірі 2 000,00 євро, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №108086 від 03.11.2016, №648886 від 17.11.2016, №271444 від 15.06.2017, №297471 від 16.06.2017.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 14 050,24 євро боргу.
Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України.
Згідно ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону «Про міжнародне приватне право», при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.
Згідно ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право», при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Як встановлено судом, позивач на виконання умов договорів №1 від 17.06.2013 та договору №2 від 02.12.2013 передав відповідачу обладнання на загальну суму 11 700,00 євро, що підтверджується актами прийому обладнання, митними деклараціями, рахунками-фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт отримання вищевказаного товару відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.
В подальшому, як зазначив позивач у позовній заяві, між сторонами було укладено договір №2 від 01.09.2016, який є новацією у зобов'язаннях за договором №1 від 17.06.2013 та за договором №2 від 02.12.2013. Новацією було змінено вартість обладнання, яка, після укладення договору №2 від 01.09.2016, становить 12 700,00 євро.
Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, вказані висновки позивача про те, що договір №2 від 01.09.2016 виступає новацією у зобов'язаннях за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Одним із способів такого припинення зобов'язання є домовленість сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Проте, у договорі №2 від 01.09.2016 відсутнє посилання на первісні зобов'язання сторін (договори №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013), тобто, відсутнє чітке визначення, що даним договором встановлюється нове зобов'язання замість уже наявних (чітка ідентифікація за реквізитами договорів, предметом купівлі-продажу, умовами поставки, тощо).
Також у договорі №2 від 01.09.2016 відсутня умова про те, що укладенням даного договору (новації) припиняються первісні зобов'язання, а саме договори №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013. Натомість, договором №2 від 01.09.2016 припинено зобов'язання за договором від 27.06.2013, належне виконання якого не є предметом розгляду даної справи.
Слід також зазначити, що предметом договору №2 від 01.09.2016 є деревообробне обладнання, а саме: чотирьохсторонній стругальний станок (Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug) та шліфувальна машина (Breitbandschleifmashine SCM Sandura Uno RCS 2000).
Натомість, предметом договору №1 від 17.06.2013 є чотирьохсторонній стругальний станок Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug, а предметом договору №2 від 02.12.2013 - шліфувальний верстат Breitbandschleifmashine SCM Sandya Uno RCS 2000. Тобто, наявними є розбіжності щодо найменування шліфувального верстату з огляду на те, що за договором №2 від 02.12.2013 відповідачу було поставлено Breitbandschleifmashine SCM Sandya Uno RCS 2000, а у договорі №2 від 01.09.2016 зазначено про Breitbandschleifmashine SCM Sandura Uno RCS 2000. Сторонами доказів на підтвердження того, що вказане обладнання є тотожним, не представлено, як і не надано доказів того, що в найменуванні обладнання допущено помилку (описку).
За умовами договору №2 від 01.09.2016 (п.п. 1.1., 1.2, 2.1., 2.3.) у позивача виникло зобов'язання щодо поставки обладнання у майбутньому після укладення такого договору. Тобто, таке визначення зобов'язання позивача у новації щодо поставки не відповідало фактичним обставинам з огляду на те, що обладнання, яке було предметом договорів №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, на момент укладення договору №2 від 01.09.2016 вже було поставлено відповідачу та перебувало у його користуванні.
Таким чином, сукупність вказаних обставин вказує на те, що зобов'язання за договором №2 від 01.09.2016 є окремим самостійним зобов'язанням, а договори №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013 є дійсними та не припинили своєї чинності.
Вказана обставина також підтверджується тим, що після укладення договору №2 від 01.09.2016 відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого обладнання в сумі 2 000,00 євро. Зокрема, згідно меморіального валютного ордеру №108086 від 03.11.2016500,00 євро, згідно меморіального валютного ордеру №648886 від 17.11.2016 500,00 євро, згідно меморіального валютного ордеру №271444 від 15.06.2017 500,00 євро, згідно меморіального валютного ордеру №297471 від 16.06.2017 500,00 євро Ці оплати здійснювались із призначення платежу як оплата за договором від 17.06.2013 (меморіальні валютні ордери №108086 від 03.11.2016 і №297471 від 16.06.2017) та оплата за договором від 02.12.2013 (меморіальні валютні ордери №648886 від 17.11.2016 і №271444 від 15.06.2017). Позивачем кошти у розмірі 2 000,00 євро було прийнято, жодних зауважень щодо призначення платежу не було висловлено.
Враховуючи те, що договір №2 від 01.09.2016 не є новацією щодо зобов'язань сторін, які виникли у них за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, вказані договори станом на дату розгляду даної справи не є припиненими, зобов'язання за даними договорами підлягають виконанню сторонами у спосіб, який визначений ними та чинним законодавством.
Як зазначалося вище, поставлене позивачем за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013 обладнання вартістю 11 700,00 євро було оплачено відповідачем частково у розмірі 2 000,00 євро.
Таким чином, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013 станом на дату судового розгляду становить 9 700,00 євро. Дані обставини підтверджуються і директором товариства відповідача.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення боржником виконання зобов'язання за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, що, в свою чергу, є підставою для стягнення суми боргу, яка виникла за вказаними договорами, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Також колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про вихід суду за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивач у своїй позовній заяві вказував усі вищевказані договори, як підстави виникнення боргу, суд навпаки дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладені обставини, заперечення апелянта визнаються судом необґрунтованими, а відтак не приймаються судом до уваги.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" б/н від 03.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/673/18 від 23.10.2018) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2018 у справі №914/819/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.01.2019
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кордюк Г. Т.
Суддя Кравчук Н.М.