Провадження № 2/537/224/2019
Справа № 537/5369/18
18.01.2019 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі судді Маханькова О.В.,
за участі секретаря судового засідання Скічко Н.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про про виділення часток домоволодіння в натурі припинити права спільної часткової власності, визнання права власності на окремий об'єкт нерухомості та встановлення порядку користування земельною ділянкою, -
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про про виділення часток домоволодіння в натурі припинити права спільної часткової власності, визнання права власності на окремий об'єкт нерухомості та встановлення порядку користування земельною ділянкою, у якому прохав суд ухвалити рішення, яким прохав суд виділити із спільної часткової власності в натурі, припинити право спільної часткової власності та визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 право власності на окремий об'єкт нерухомості - 39/50 (тридцять дев'ять п'ятдесятих) часток житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, що в цілому складаються з:
а) житлового будинку літ. "А, А1, а, а1", загальною площею 63,0 квадратних метри, який складається з:
- коридору «1-1» площею 10,1 квадратних метри;
- передпокою «1-2» площею 15,8 квадратних метри;
- кімнати «1-3» площею 13,7 квадратних метри;
- кімнати «1-4» площею 13,0 квадратних метри;
- кухні «1-5» площею 10,4 квадратних метри;
б) по надвірним господарським будівлям та спорудам:
- погребу літ. бп;
- погребу літ. вп;
- літньої кухні літ. Б,б;
- сараю літ. В,в;
- сараю літ. Г;
- вбиральні літ. Д;
- літнього душу літ. Ж;
- гаражу літ. З;
- колодязя питного літ. К;
- вимощення І;
- вигрібної ями ІІ;
- огорожі № 1, 2, (зафарбовано синім кольором в Додатку № 1 до Висновку експерта № 10/2-18 за результатами проведення будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження, що складений 01.11.2018 року судовим експертом Шлапак С.Л.). Розподіл горищного приміщення провести згідно лінії розподілу будинку без спорудження перегородки; виділити в індивідуальне користування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 земельну ділянку площею 1497 квадратних метри, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (зафарбовано синім кольором в Додатку № 2 до Висновку експерта № 10/2-18 за результатами проведення будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження, що складений 01.11.2018 року судовим експертом Шлапак С.Л.), судові витрати покласти на Відповідачів.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, прохали суд задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з*явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечує проти задоволення позову, з порядком розподілу ознайомлений та не заперечує проти його задоволення.
Відповідач ОСОБА_4. в судове засідання не з*явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечує проти задоволення позову, з порядком розподілу ознайомлений та не заперечує проти його задоволення.
Суд, заслухавши позивача та його представника, вивчивши та проаналізувавши надані суду докази встановив наступне.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Пункт 7 ст. 92 Конституції України встановлює, що правовий режим власності визначається виключно законами України.
Стаття 321 ЦК України встановлює непорушність права власності. Зокрема, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов'язані з позбавленням його володінням майном.
В контексті ст.15 ЦК України право на захист порушеного права виникає у особи в разі його порушення, а способи захисту порушеного права прямо передбачені ст.16 ЦК України.
Доводячи суду обгрунтованість заявлених вимог, позивач просить винести рішення про захист порушеного права шляхом прийняття рішення про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін, суд, провівши аналіз представлених у справі доказів, з врахуванням рівності прав сторін щодо їх подання та доведення перед судом їх переконливості, дійшов висновку про те, що в суді знайшов підтвердження факт, що відповідачі втратили право користування житловим приміщенням, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, а спосіб захисту порушеного права цілком відповідає вимозі ст. 16 ЦК України.
В судовому засіданні встановлено, що 11 грудня 2015 року, на підставі договору купівлі-продажу (бланк НАС 184687- 184688) ОСОБА_1 придбав у власність 39/50 (тридцять дев'ять п'ятдесятих) часток житлового будинку, з господарськими будівлями АДРЕСА_1, що в цілому складаються з: житлового будинку літ. "А, А1, а, а1", житловою площею 55,8 кв.м., загальною площею 102,7 кв.м., літньої кухні літ. «Б, б, бп», сараїв літ. «В, в», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д», літнього душу літ. «Ж», гаражу літ. «З», колодязя літ. «К», бруківки І, вигрібної ями ІІ, огорожі № 1,2, розташованих на земельній ділянці комунальної власності площею 1919 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 567998353104.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна разом з ОСОБА_1 , на праві спільної часткової власності, вказане домоволодіння належить:
- гр. ОСОБА_3, частка 11/100, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.03.2009 року, за № 1-514, бланк ВМВ 638698 ;
- гр. ОСОБА_4, частка 11/100, на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину від 20.09.1994 року, виданого Другою Кременчуцькою держнотконторою за № 1874, взамін втраченого, виданого 10.03.1989 року за № 825.
Згідно висновку судового експерта № 10/2-18 від 01.11.2018 року з технічної точки зору можливо провести поділ вказаного домоволодіння, з виділенням в окремий об'єкт самостійного користування (окремий об'єкт нерухомості) належні мені 39/50 часток цього домоволодіння, який також містить варіант порядку користування земельною ділянкою під цим майном відповідно до ідеальних часток співвласників в спільній частковій власності.
Оцінивши усі докази у їх сукупності, вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.
Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проголошує, що «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Стаття 21 Конституції України проголошує, що «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».
Стаття 24 Конституції України проголошує, що «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом».
Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) проголошує, що «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання».
Частина 1 ст. 16 ЦКУ проголошує, що «Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу».
Частина 1 ст. 317 ЦКУ проголошує, що «Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном».
Частина 2 ст. 318 ЦКУ проголошує, що «Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом».
Частини 1-3 ст. 319 ЦКУ проголошують, що «1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав».
Частина 1 ст. 321 ЦКУ проголошує, що «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні».
Частина 3 ст. 358 ЦКУ проголошує, що «Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації».
Частина 1 ст. 364 ЦКУ проголошує, що «Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності».
Частина 2 ст. 364 ЦКУ проголошує, що «Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання».
Частина 3 ст. 364 ЦКУ проголошує, що «У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації».
Частина 1 ст. 377 ЦКУ проголошує, що «До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача)».
Частина 3 ст. 88 Земельного кодексу України (надалі - ЗКУ), проголошує, що «Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації».
Частина 2 ст. 120 ЗКУ, проголошує, що «Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача».
Частина 4 ст. 120 ЗКУ, проголошує, що «У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди».
Пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7 проголошує, що «Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК (2768-14) бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів, як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої».
Пункт 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7 проголошує, що «Суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. У резолютивній частині рішення в такій справі суд залежно від її обставин повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування, а також зазначити, як сторони мають проходити до будинку, будівель, споруд та на вулицю».
Підпункт «б» п. 2 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 року проголошує, що «Судам підвідомчі спори, пов'язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема: про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною власністю (частковою чи сумісною)».
Пункт 6 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 року проголошує, що «При вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів».
Пункт 7 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 року проголошує, що «В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику».
Пункт 11 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 року проголошує, що «Одночасно з розв'язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями, суд може також згідно зі ст. 105 ЗК вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної власності».
Щодо вимог про стягнення з відповідачів судових витрат слід відмовити в зв*язку з необгрунтованістю.
Керуючись ст.ст.. 4,5,10-13,18,76-81,130,141,223,263-266 ЦПК України, ст.ст. 358, 364 ЦК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділення часток домоволодіння в натурі припинити права спільної часткової власності, визнання права власності на окремий об'єкт нерухомості та встановлення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити частково.
Виділити із спільної часткової власності в натурі, припинити право спільної часткової власності та визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 право власності на окремий об'єкт нерухомості - 39/50 (тридцять дев'ять п'ятдесятих) часток житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, що в цілому складаються з:
а) житлового будинку літ. "А, А1, а, а1", загальною площею 63,0 квадратних метри, який складається з:
- коридору «1-1» площею 10,1 квадратних метри;
- передпокою «1-2» площею 15,8 квадратних метри;
- кімнати «1-3» площею 13,7 квадратних метри;
- кімнати «1-4» площею 13,0 квадратних метри;
- кухні «1-5» площею 10,4 квадратних метри;
б) по надвірним господарським будівлям та спорудам:
- погребу літ. бп;
- погребу літ. вп;
- літньої кухні літ. Б,б;
- сараю літ. В,в;
- сараю літ. Г;
- вбиральні літ. Д;
- літнього душу літ. Ж;
- гаражу літ. З;
- колодязя питного літ. К;
- вимощення І;
- вигрібної ями ІІ;
- огорожі № 1, 2, (зафарбовано синім кольором в Додатку № 1 до Висновку експерта № 10/2-18 за результатами проведення будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження, що складений 01.11.2018 року судовим експертом Шлапак С.Л.). Розподіл горищного приміщення провести згідно лінії розподілу будинку без спорудження перегородки.
Виділити в індивідуальне користування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 земельну ділянку площею 1497 квадратних метри, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (зафарбовано синім кольором в Додатку № 2 до Висновку експерта № 10/2-18 за результатами проведення будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження, що складений 01.11.2018 року судовим експертом Шлапак С.Л.).
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання рішення в повному обсязі. Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: О.В. Маханьков
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.01.2019 року.