Справа № 598/2229/18Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І.
Провадження № 33/817/56/19 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.2 ст.172-6 КУпАП
18 січня 2019 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Кременецької місцевої прокуратури Гарасимик Х.О. на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2018 року,-
Вказаною постановою відмовлено в притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, а провадження закрито за відсутністю в його діях складу адмінправопорушення.
На вказану постанову прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 н.м.д.г., що становить 850 грн.
Ознайомившись з доводами апеляційної скарги приходжу до висновку, що вона підлягає поверненню прокурору у зв'язку з наступним.
Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ (1697-18) було внесено зміни до ст.ст.7, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказані зміни, відповідно до розділу XII прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІ (1697-18), набрали чинності з наступного дня після його опублікування, а саме 26 жовтня 2014 року.
Згідно вказаних змін, частиною другою ст.294 КУпАП передбачений вичерпний перелік суб'єктів, наділених правом оскаржувати постанову судді у справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до змісту даної норми закону, таким правом наділені особи, яких притягнуто до адміністративної відповідальності, їх законні представники, захисники, потерпілі та їх представники. Прокурор наділений правом оскарження лише у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, зокрема у справах про застосування заходів примусового характеру і пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство та 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст.26 Закону України "Про прокуратуру" та спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.
Таким чином, як убачається з наведених вимог закону в даному випадку постанова судді у справі про адміністративне правопорушення не може бути оскаржена прокурором.
Безпідставними є посилання прокурора на ч.2 ст.250 КУпАП, оскільки нею передбачено його обов'язкову участь у розгляді судом справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-2 - 172-9 цього Кодексу, а не його повноваження на апеляційне оскарження рішення, постановленого за результатами такого розгляду.
Наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора про те, що його право на апеляційне оскарження ґрунтується на системному підході до розуміння норм КУпАП суперечать положенням ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З цих же підстав слід визнати необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що правом апеляційного оскарження в даному випадку прокурор наділений згідно з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України, що входить до розділу ІІ "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Крім того, вказані норми визначають права фізичних осіб, а не держави, від імені якої діє прокурор як сторона обвинувачення.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Також, ухвалою Конституційного Суду України № 49-у/2015 від 08 грудня 2015 року, якою відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.250 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями ч.5 ст.7, ч.1 ст.287, ч.2 ст.294 КУпАП, встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями Кодексу, які не узгоджуються між собою. Усунення таких неузгодженостей, може бути вирішене лише у законодавчому порядку.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що на даний час прокурор не наділений повноваженнями оскаржувати постанову судді Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2018 року, щодо ОСОБА_2, а тому в прийнятті апеляційної скарги слід відмовити, повернувши її прокурору.
На підставі наведеного керуючись ч. 5 ст. 7, ст. 287, ч. 2 ст. 294 КУпАП, суддя -
Відмовити у прийнятті апеляційної скарги прокурора Кременецької місцевої прокуратури Гарасимик Х.О. на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2018 року та повернути її прокурору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя - підпис