Справа № 601/894/18Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А.
Провадження № 22-ц/817/59/19 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія - 27
17 січня 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,
з участю секретаря - Романюк Х.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні цивільну справу № 601/894/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2018 року, ухваленого суддею Коротич І.А., повний текст якого виготовлений 17 жовтня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту , -
В травні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. В обгрунтування вимог посилався на те, що 06.04.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінг приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають договір банківського обслуговування №б/н та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта. Свої вимоги за договором позивач виконав в повному обсязі, наддавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 20600,00 грн. В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав, на підставі чого виникла заборгованість в сумі 125658,51 грн.
Оскільки рішенням Господарського суду Тернопільської області №921/681/14-г/7 від 09.09.2014 року з відповідача на користь позивача стягнуто 36623,16 грн., просить стягнути різницю 89035,35 грн., яка складається з 46295,38 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 40908,07 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1831,90 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом та судові витрати.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2018 року в позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № Б/Н від 06.04.2011 року в розмірі 89 035,35 грн., яка складається з: 46295,38 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 40908,07 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1831,90 грн.- заборгованість по комісії за користування кредитом відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення Кременецького районного суду від 12.10.2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити. Вказує на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, а саме, здійснив розгляд справи поверхнево та упереджено. Відповідач не надав доказів в підтвердження своїх заперечень, а суд звільнив відповідача від майнової відповідальності. Крім того вказує на те, що суд помилково відмовив в позові на підставі наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, оскільки дана обставина не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що 06.04.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінг приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають договір банківського обслуговування №б/н та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.
З довідки банку № 08.7.0.0.0/171117164103 вбачається, що позивач відповідно до умов договору встановив відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в сумі 1000 грн. станом на 06.04.2011 року; в сумі 7500,00 грн. станом на 05.11.2012 року; в сумі 12500 грн. станом на 28.01.2013 року; в сумі 15600,00 грн. станом на 04.02.2013 року; 20600,00 грн. станом на 13.03.2013 року.
Згідно п.3.18.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (п.3.18.1.3 зазначених Умов).
Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку (п. 3.18.1.6 Умов).
Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (п.3.18.1.8 Умов).
За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (до п.3.18.4. Умов).
При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню (з наступного 20-го до 25-го числа місяця), протягом 90 днів з останньої дати такого періоду, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. При цьому, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п. 3.18.4.1.1 - 3.18.4.1.3 Умов);
Відповідно до п.3.18.2.3.4. Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами», змінити умови кредитування вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за кредитом в повному обсязі.
Згідно рішення Господарського суду Тернопільської області від 09 вересня 2014 року, позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено та стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 20354, 02 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 2381,57 грн. заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом; 3763,98 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором та 1827 грн. судового збору.
З наказу Господарського суду Тернопільської області про примусове виконання рішення від 26 вересня 2014 року вбачається, що стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 20354, 02 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 2381,57 грн. заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом; 3763,98 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 1827 грн. судового збору.
22 травня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно звернувся до суду з вимогою про погашення заборгованості за договором кредиту № б/н від 06.04.2011 року до позичальника ОСОБА_1
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову .
З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок про правильне застосування статей 1048,1050 ЦК України щодо нарахування та стягнення процентів від суми кредиту після спливу строку кредитування зробив Верховний Суд у постанові № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року.
Встановивши, що в кредитному договорі від 06.04.2011 року сторони визначили строк кредитування до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань та позивачем на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України було змінено строк виконання зобов'язання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що кредитор не вправі нараховувати проценти після закінчення строку кредитування.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повністю проігнорував всі доводи та обставини на які посилався позивач, досить однобічно дослідив докази, що містилися в матеріалах справи, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки суд з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2018 року залишити без змін.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 січня 2019 року.
Головуюча : Г.М. Шевчук
Судді: О.Я.Міщій
З.Є.Ткач