Номер провадження: 11-сс/813/57/19
Номер справи місцевого суду: 518/71/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.01.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 19.12.2018 року, якою відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, працюючого по найму, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в рамках кримінального провадження №12016160460000514 від 19.11.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України було частково задоволено клопотання начальника СВ Ширяївського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час до 17.02.2019 року із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обираючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя послався на те, що, не зважаючи на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні із необережності тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років та в зазначеному провадженні існує доведений органом досудового розслідування ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, прокурором та слідчим не була доведена недостатність застосування відносно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеному ризику. Натомість, слідчим суддя наголосив на тому, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вчинений в тверезому стані із необережності, останній раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, зокрема, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам КПК України, оскільки слідчий суддя залишив поза увагою той факт, що наявність стійких соціальних зв'язків не запобігла переховуванню підозрюваного від органів досудового розслідування з 10.07.2018 по 19.12.2018 року. Останній ігнорував неодноразові виклики до слідчого, вручені його дружині та 19.11.2018 року був оголошений у розшук, є не працевлаштованим та у 2018 році змінив номер мобільного телефону, що свідчить про можливість вчинення нових злочинів останнім та переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Посилаючись на вищевикладене, прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, підозрюваного та захисника, які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали, а доводи апеляційної скарги прокурора є надуманими і суперечать фактичним обставинам справи.
Так, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою та підтверджується: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.11.2016 року та схемами до нього; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 19.11.2016 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_13 від 20.11.2016 року; поясненнями ОСОБА_7 від 18.10.2017 року; висновками експерта №566-А від 03.01.2017 року, №108 від 24.11.2016 року та №18-2757 від 22.08.2018 року.
Разом з тим, слідчий суддя обґрунтовано зазначив в ухвалі, що в судовому засіданні сторона обвинувачення довела наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині, довела наявність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, однак не довела існування підстав, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, встановленому судом.
Так, доводи прокурора про те, що підозрюваний ОСОБА_7 в період часу з 10.07.2018 по 19.12.2018 року переховувався від органу досудового розслідування та 19.11.2018 року був оголошений у розшук колегія суддів оцінює критично, оскільки такі твердження жодними доказами не підтверджуються, матеріали провадження не містять постанови про оголошення останнього у розшук.
Окрім того, ОСОБА_7 отримав процесуальний статус підозрюваного в зазначеному кримінальному провадженні тільки 2018 року, до цього часу останньому жодний запобіжний захід не обирався та обов'язків на нього не покладалось. Водночас, підозрюваний самостійно з'явився в судове засідання Любашівського райсуду Одеської області для розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу.
Посилання прокурора як на обґрунтування наявності ризику можливого переховування від органів досудового розслідування на те, що підозрюваний в 2018 році змінив номер мобільного телефону, апеляційний суд вважає недоречним, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення пройшло більше двох років, запобіжний захід впродовж всього цього строку до ОСОБА_7 не застосовувався, заборони щодо зміни засобу зв'язку на нього покладено не було.
Окрім того, ч. 1 ст. 135 КПК України передбачає також інші способи виклику особи до слідчого для прийняття участі в процесуальній дії, зокрема, вручення повістки особисто, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, або телеграмою.
Водночас, враховуючи тяжкість кримінального порушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про те, що існує ризик того, що підозрюваний може вдатись до спроб переховування від органів досудового розслідування та суду.
Колегія суддів, погоджуючись із висновками слідчого судді, наголошує також на тому, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; відповідно до наданих стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду даних має міцні соціальні зв'язки, зокрема, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дочок 2005 та 2007 р.н.; має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується; злочин, у вчиненні якого підозрюється, є неумисним.
Також, прокурором під час апеляційного розгляду скарги не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_7 умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Останній з'явився до апеляційного суду для участі в апеляційному розгляді, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що застосований відносно нього слідчим суддею запобіжний захід в достатній мірі може забезпечити належну поведінку підозрюваного під час проведення досудового розслідування.
Отже, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, наявність в зазначеному кримінальному провадженні доведеного ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, обставини злочину, у вчиненні якого він підозрюється та особу підозрюваного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, є обґрунтованим.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 194, 370, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 19.12.2018 року, якою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 17.02.2019 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4