Номер провадження: 11-сс/813/34/19
Номер справи місцевого суду: 496/4929/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.01.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 13.12.2018 р. про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12018161250000697 від 23.11.2018 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в рамках кримінального провадження №12018161250000697 від 23.11.2018 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Усатівського ВП Біляївського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене у ході проведення обшуку 10.12.2018 року за адресою: вул. Інтернаціоналістів 1, с. Усатове, Нерубайська сільська рада, Біляївського району Одеської області, зокрема, на спиртні напої без наявності ліцензії та без марок акцизного збору, а саме:174 пляшки з рідиною, ємкістю 2л, з надписом «Chivas Rigas», упаковано до картонних коробок; 5 пачок з надписом «Jelzin», з рідиною у середині, ємкістю 3 л.; три пачки, з надписом «Courvoistr», ємкістю 2л.; 1 пляшка з надписом «Brandy», ємкістю 2 л.; З пляшки ємкістю 2 л., на пачці надпис «Finland»; одна пляшка з рідиною, ємкістю 1 л., з надписом «Macallan», 10 пачок, ємкістю 2л, з надписом «Sauza»; 1 пачка з рідиною ємкістю 2л., з надписом « Absolut»; 11 штук пляшок з рідиною, ємкістю 1 л., з надписом «jameson», з приміщення будівлі, 27 штук каністр білого кольору, ємкістю 20 л., на яких є надпис «в муть», у середині яких знаходиться рідина з різким запахом алкоголю, біля на території ділянки біля будівлі, до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню.
Обґрунтовуючи відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вказане вище майно, слідчий суддя зазначив, що слідчим не доведено необхідності накладення арешту на вилучені в ході проведення обшуку 10.12.2018 року спиртні напої, не вказано правових підстав для цього та не конкретизована можливість використання зазначеного майна як доказу у вказаному кримінальному провадженні, враховуючи те, що відомості до ЄРДР внесені за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
На вказану ухвалу слідчого судді прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга, в якій останній зазначив, що вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою з підстав того, що слідчий суддя розглянув клопотання про накладення арешту на майно без належного виклику в судове засідання слідчого та прокурора, позбавивши тим самим орган досудового розслідування можливості безпосереднього доведення необхідності накладення арешту на майно.
Посилаючись на вищевикладене, прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою накласти арешт на вилучене в ході проведення обшуку 10.12.2018 року майно, зокрема, на спиртні напої без наявності ліцензії та марок акцизного збору відповідно до переліку, викладеного в клопотанні слідчого.
Власник майна та його представник в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, причини неявки не повідомили.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Враховуючи вимоги ст. 422 КПК України, щодо скорочених строків розгляду апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді, а також те, що предметом даного розгляду є апеляційна скарга прокурора на ухвалу слідчого судді про відмову в накладенні арешту на майно, у зв'язку з чим явка учасників провадження не є обов'язковою, апеляційний суд вважає можливим розглянути провадження за відсутності власників майна.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Оцінюючи доводи прокурора про розгляд слідчим суддею клопотання про накладення арешту на майно без належного виклику в судове засідання слідчого та прокурора, апеляційний суд звертає увагу на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Матеріали справи дійсно не містять спроб сповіщення органу досудового розслідування про місце та час розгляду клопотання про накладення арешт на майно. Разом із тим, в своїй ухвалі слідчий суддя стверджує, що прокурор в судове засідання викликався, однак у визначену дату та час не з'явився та про причини неявки суд не повідомив (а.с. 21).
На підставі даних, що містяться в матеріалах провадження, колегія суддів не в змозі дійти однозначного висновку про те, чи викликався прокурор в судове засідання суду першої інстанції для розгляду клопотання про накладення арешту на майно. Апеляційний суд в такому випадку приймає до уваги доводи слідчого судді та вважає їх такими, що відповідають дійсності, в силу того, що положення ч. 1 ст. 172 КПК України дозволяли судді розглянути клопотання про накладення арешту на майно за відсутності сторін провадження та водночас зобов'язували суддю розглянути таке клопотання на протязі двох днів з моменту його надходження до суду 12.12.2018 року (а.с. 1).
Що стосується доводів прокурора про наявність підстав для накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні слідчого, апеляційний суд повідомляє наступне.
З аналізу змісту клопотання слідчого (а.с. 4-7) та апеляційної скарги прокурора вбачається, що слідчий в якості мети накладення арешту на вилучені в ході проведення обшуку спиртні напої без ліцензії та марок акцизного збору наводить необхідність збереження зазначених речей як речових доказів.
Разом із тим, відповідно до матеріалів провадження, зокрема, витягу з ЄРДР (а.с. 8), відомості до ЄРДР були внесені за заявою гр. ОСОБА_9 за фактом вчинення відносно нього гр. ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, тобто хуліганства, або грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Таким чином, із аналізу диспозиції зазначеної вище ч. 4 ст. 296 КК України можна дійти висновку, що предметом зазначеного кримінального правопорушення виступає вогнепальна або холодна зброя або іншим предмет, спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень.
Спиртні напої без ліцензії та марок акцизного збору, на які просить накласти арешт орган досудового розслідування, взагалі не є предметом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, в рамках досудового розслідування якого слідчий подав клопотання про накладення арешту на майно.
Як зазначає сам прокурор в апеляційній скарзі, обшук складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 10.12.2018 року проводився саме з метою встановлення предмету (пістолету), який використовував ОСОБА_10 у відношенні ОСОБА_9 під час виниклого між ними конфлікту 19.11.2018 року. Крім того, відповідно до протоколу обшуку від 10.12.2018 року (а.с. 13-16) за вищевказаною адресою, окрім спиртних напоїв без ліцензії та марок акцизного збору, були також виявлені та вилучені 28 штук металевих предметів, схожих на гільзи, а також 6 предметів округлої форми з гумового матеріалу.
При цьому, ухвалою слідчого судді Біляївського райсуду Одеської області від 07.12.2018 року (а.с. 12) було надано дозвіл на проведення обшуку в кабінеті, який використовує ОСОБА_10 за вищезазначеною адресою з метою відшукання пристрою для відстрілювання гумових снарядів несмертельної дії «ПМР» та боєприпасів для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 КПК України, обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.
Враховуючи, що метою обшуку слідчий суддя визначив саме відшукання пристрою для відстрілювання гумових снарядів несмертельної дії та боєприпасів до нього, апеляційний суд наголошує на тому, що є незрозумілим, на якій саме підставі слідчим були вилучені спиртні напої, виявлені в приміщенні проведення обшуку, та на якій саме підставі слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на майно, яке не є предметом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про які були внесені в ЄРДР та в рамках якого був проведений обшук. Як наслідок, зазначені спиртні напої не відповідають вимогам, наведеним у ст. 98 КПК України, оскільки не являються ні предметом злочину, ні знаряддям його вчинення та не містять жодних відомостей, які б могли бути використані для доведення обставин в рамках зазначеного кримінального провадження за ознаками ч. 4 ст. 296 КК України.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя постановив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно, оскільки наведені в клопотанні спиртні напої не є речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження №12018161250000697 від 23.11.2018 року та не мають відношення до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, на підставі якого був здійснений обшук 10.12.2018 року.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 13.12.2018 року про відмову в накладенні арешту на майно, а саме на спиртні напої без наявності ліцензії та без марок акцизного збору відповідно до переліку в клопотанні слідчого в рамках кримінального провадження №12018161250000697 від 23.11.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4