Справа № 761/14564/17 Суддя (судді) першої інстанції:Каракашьян С.К.
16 січня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2018 року ( повне рішення складено 01.11.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання рішення незаконним,
У квітні 2017 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати висновок Державної фіскальної служби України від 27.01.2017 року про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно ЗУ «Про міліцію» від 20.12.1990 року; зобов'язати Державну фіскальну службу негайно здійснити розрахунок належної йому одноразової грошової допомоги відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою КМУ №850.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що оскільки набув право на призначення одноразової допомоги набув після 12.03.2015 та у період чинності ст.23 ЗУ «Про міліцію» то розмір допомоги має бути визначений у відповідності із вказаним законом та у порядку, визначеному постановою КМУ № 850, а не постанови КМУ № 707.
08.01.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив, яким підтримав позицію суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що позивача згідно наказу Національного Університету Державної податкової служби України було прийнято на посаду старшого інспектора групи забезпечення режиму відділу режиму та оперативного реагування факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції.
Наказом № 121-к від 06.06.2016 року позивача було звільнено зі служби на підставі рапорта позивача та свідоцтва про хворобу №156/Зв від 11.03.2016 року.
Під час проходження служби у Національному Університеті Державної податкової служби України позивач отримав інвалідність 2 групи та втратив 70% професійної працездатності, що підтверджується копією виписки із акта МСЕК та довідки.
15.06.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.
22.11.2016 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.
Відповідно до довідки №190 від 06.03.2017 року про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги позивачу вбачається, що розмір одноразової грошової допомоги позивачу було визначено відповідно до п. 3 порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707.
Згідно висновку Університету ДФС України позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 70 936, 32 грн. відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції від 12.05.2007р. №707.
27.01.2017 року першим заступником Голови Державної фіскальної служби України було затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, відповідно до якого позивачу було призначено одноразову грошову допомогу у сумі 70936,32 грн.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та зазначив, що Законом України «Про міліцію» встановлені загальні підстави та розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті працівнику міліції чи податкової міліції у зв'язку з встановленням інвалідності, тоді як механізм підготовки та розгляду документів для призначення такої допомоги працівнику податкової міліції передбачений Порядком №707.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. № 565-XII та Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції Закону від 13.02.2015р. №208-VIII) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
07.11.2015р. втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ та набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIІI.
Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень нового Закону передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
На виконання статті 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що особам, які до набрання чинності (12.03.2015р.) Законом України від 13.02.2015р. №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверденого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. №707.
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 121-к від 06.06.2016 року позивача звільнено зі служби на підставі рапорта позивача та свідоцтва про хворобу №156/Зв від 11.03.2016 року.
Під час проходження служби у Національному Університеті Державної податкової служби України позивач отримав інвалідність 2 групи та втратив 70% професійної працездатності, що підтверджується копією виписки із акта МСЕК та довідки.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК та про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 18.05.2016 року, за результатами огляду, позивачу встановлена ІІ група інвалідності, причини інвалідності захворювання, пов'язане із проходженням служби в ОВС.
Отже, призначення одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови, що він мав право на отримання такої допомоги до 12.03.2015 року. Однак, оскільки позивач набув таке право після 12.03.2015 року та у період чинності ст.23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону №208-VIII від 13.02.2015 року, який набув чинності 12.03.2015 року), а за призначенням одноразової грошової допомоги він звернувся після набрання чинності Порядку № 850, то розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним Законом та у порядку, визначеному постановою КМУ № 850.
Так, положеннями підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 від 21.10.2015 року передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 від 21.10.2015 року грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.
За змістом п. 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що , що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному ст. 23 Закону України "Про міліцію", та в порядку, встановленому постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року, які були чинним на момент встановлення позивачу групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Зазначений висновок відповідає позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 ( справа № 822/456/16) та від 19.09.2018 (справа № 822/910/17).
Отже, при отриманні заяви позивача із відповідними додатками, Національний Університет Державної податкової служби України повинен був прийняти відповідні документи, сформувати висновок та надіслати їх до ДФС України, керуючись при цьому ст.23 Закону України "Про міліцію" (у редакції ЗУ "Про внесення змін до ст.23 ЗУ "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" від 13.02.2015 року №208-VІІІ) та постановою КМУ №850.
Національний Університет Державної податкової служби України сформувв, а ДФС України затвердило висновок 27.01.2017 року про призначення одноразової допомоги позивачу у розмірі 70 936,32,00 грн.
Відтак, висновок про призначення одноразової допомоги позивачу з врахуванням розміру, визначеному Порядком № 707 суперечать статті 23 Закону №565-XII.
Отже, відповідач - ДФС України при затвердженні висновку про призначення одноразової допомоги позивачу діяв протиправно, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 27.01.2017 року щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу в сумі 70 936,32 грн., підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ДФС України здійснити розрахунок належної йому одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає таке.
Вимога позивача щодо зобов'язання Державну фіскальну службу негайно здійснити розрахунок належної йому одноразової грошової допомоги відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою КМУ №850 є передчасною, оскільки уповноважений орган (Національному Університеті Державної податкової служби України) повинен подати відповідний висновок до розпорядника бюджетних коштів (Державної фіскальної служби України), а тому зобов'язання Державної фіскальної служби України до вчинення дій є передчасним.
В той же час відповідні позовні вимоги в межах даної справи до Національного Університету Державної податкової служби України не розглядалися.
Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 13.06.2018 заяву про зміну позовних вимог повернуто позивачу з підстав порушення вимог ст.47 КАС України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції за приписами статті 308 КАС України, не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання рішення незаконним.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 27.01.2017 року щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в сумі 70 936,32 грн. В іншій частині вимоги до задоволення не підлягають
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2018 року - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2018 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання рішення незаконним - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 27.01.2017 року щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в сумі 70 936,32 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18.11.2019.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма