Справа № 361/5596/17
15 січня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком з 10.08.2017, в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, з урахуванням часу роботи позивача в зоні ЧАЕС, та скасувати дане рішення;
- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 10.08.2017, в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років встановленому для інвалідів війни, відповідно до ст.ст. 6, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та нараховувати пенсію за віком + з її підвищенням на мінімальну пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від 3,5 мінімальних пенсій за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС III категорії виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування норм міждержавного договору, право на які підтверджує посвідчення Серія II № 471074;
- визнати протиправними дії/бездіяльність Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за ненадання даних про відмову в переведенні на іншу пенсію, ненадання результатів які розміри пенсійних виплат міг отримати позивач при отриманні пенсії за віком, або по пенсії з інвалідності;
- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області компенсувати завдані позивачу матеріальні збитки в розмірі 1 000 гривень, та стягнути з відповідача кошти в розмірі 1 000 гривень за відмову в переведенні на пенсію за віком, компенсувати моральні збитки в розмірі 1 000 гривень, та стягнути кошти в розмірі 1 000 гривень, які підтверджуються тим, що, відповідач зловживаючи службовим становищем, безпідставно відмовив в переведенні позивача на пенсію за віком, в зв'язку з чим позивач зазнав емоційного стресу та тяжких моральних страждань;
- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області надати позивачу звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2018 позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком з 10.08.2017, в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, з урахуванням часу роботи позивача в зоні ЧАЕС; зобов'язано Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 10.08.2017, в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років встановленому для інвалідів війни, відповідно до ст.ст. 6, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та нараховувати пенсію за віком + з її підвищенням на мінімальну пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від 3,5 мінімальних пенсій за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС III категорії виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування норм міждержавного договору, право на які підтверджує посвідчення Серія ІІ №471074; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задоволено частково; рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2018 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком з 10.08.2017 у зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, з урахуванням часу роботи позивача в зоні ЧАЕС; зобов'язано Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про переведення останнього на пенсію за віком з 10.08.2017 у зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років встановленому для інвалідів війни, відповідно до ст.ст. 6, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про винесення додаткового судового рішення, в якій він просить винести додаткове рішення та поновити право позивача на отримання пенсійних виплат в частині суми отриманої пенсії з розрахунку у розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Колегія суддів, проаналізувавши постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, вважає, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення щодо всіх позовних вимог, які заявляв позивач.
Разом із тим, як вбачається із даних вимог норм процесуального права, якими керуються суди адміністративної юрисдикції, таких підстав для ухвалення додаткового рішення по справі, як вирішення питання щодо поновлення права позивача на отримання пенсійних виплат в частині суми отриманої пенсії з розрахунку у розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, немає.
При цьому, колегія суддів зазначає, що резолютивна частина постанови чітко визначає спосіб її виконання, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення необхідно відмовити.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому, даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно до положень ч.ч. 1-6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субґєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що до зазначеної вище заяви ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зазначене вище також не підтверджено і матеріалами справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1
Також, не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, оскільки доказів понесення позивачем таких витрат не надано.
Керуючись ст.ст. 252, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 17.01.2019.