Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 січня 2019 р. Справа№0540/8000/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Рудь Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1658-25 від 20 березня 2018 року
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1658-25 від 20 березня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Позивач також є особою з інвалідністю, а саме учасником бойових дій, що підтверджується свідоцтвом про захворювання та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_1
02 лютого 2018 року позивачем помилково було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
05 лютого 2018 року позивачем було подано лист про скасування помилково поданого звіту ЄСВ до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, однак відповіддю на лист від 13.02.2018 за №305/70/05-16-08-01-13-04 у задоволенні заяви відмовлено, вказано на можливість звернення до Головного управління ДФС у Донецькій області з обґрунтуванням обставин помилково поданої звітності та проханням не визнавати дану звітність як податкову.
Керуючись такою відповіддю, 30 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про скасування помилково зайво поданого Звіту ЄСВ та не визнання такого Звіту як податкової звітності.
19 квітня 2018 року Головним управління ДФС у Донецькій області було відправлено лист про надання роз'яснення, яким вказано, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичним особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягає сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Також зазначено, що у разі несвоєчасної сплати самостійно визначеного зобов'язання такі особи несуть відповідальність відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
20 березня 2018 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1658-25 у розмірі 13202,55 грн.
Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1658-25 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та одночасно мають статус пенсіонера за віком або інваліда, звільнені від обов'язку сплачувати єдиний внесок, однак такі особи не позбавлені права бути платниками такого внеску на добровільних умовах.
Просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1658-25 від 20 березня 2018 року.
Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 25 вересня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 09 жовтня 2018 рік.
09 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 30 жовтня 2018 рік.
09 жовтня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Зокрема зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 8 ст. 9 Закону № 2464).
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 28.02.2018 рік становила 13202,55 грн.
На підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2018 №Ф-1658-25 в сумі 13202,55, згідно вимог чинного законодавства.
Стосовно посилання позивача на ст. 4 Закону №2464, відповідно до якої платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) відповідач вказав, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5№ частини першої цієї статті звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до Закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивачем 02.02.2018 було самостійно подано звіт з єдиного внеску, тобто добровільно задекларовано до сплати відповідні суми єдиного внеску.
Таким чином, враховуючи несплату єдиного внеску на підставі самостійно поданого звіту у позивача виник борг (недоїмка) у сумі 13202,55 грн. В свою чергу, відповідачем, на підставі норм чинного законодавства було винесено вимогу про сплату зазначеного боргу. Зазначене свідчить, що при прийнята оскаржуваної вимоги відповідач діяв у спосіб та в порядку, визначеними законодавством.
Ухвалою від 29 жовтня 2018 року суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 21 листопада 2018 року .
21 листопада 2018 року розгляд справи відкладено на 04 грудня 2018 рік.
04 грудня 2018 року розгляд справи відкладено на 18 грудня 2018 року.
Ухвалою від 18 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 січня 2019 рік.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, є фізичною особою-підприємцем, знаходиться на податковому обліку Покровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області та з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного внеску серії НОМЕР_2
Позивач є інвалідом війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та пенсіонером, який отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
02 лютого 2018 року позивачем було подано до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області в електронному вигляді звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб на суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік від 02.0.22018 року №9297758075.
05 лютого 2018 року позивач звернувся до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області з проханням скасувати помилково поданий звіт від 02.02.2018 року №9297758075.
Листом у відповідь від 13.02.2018 року за №30570/05-16-08-10-13-04 Покровська ОДПІ повідомила, що вирішення цього питання не належить до її повноважень.
30 березня 2018 року позивач звернувся з заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування помилково поданої звітності, на що отримав лист у відповідь від 19 квітня 2018 року за №17017/10/05-99-45-12, відповідно до якого було зазначено про те, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню.
20 березня 2018 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-1658-25, на суму 13202,55грн.
Позивач не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.
Так, згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дана норма кореспондує пункту 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435), згідно якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Як убачається з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Щодо тверджень відповідача, про те, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню, суд зазначає про таке.
Відповідно до відомостей облікової картки платника ЄСВ за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 13202,55 грн.
Судом враховано, що позивачем до прийнятті відповідачем оскаржуваної вимоги, подавались до Покровської ОДПІ ГУ ДФС та Головного управління ДФС у Донецькій області заяви з проханням скасувати помилково поданий звіт.
Отже, спірна податкова вимога від 20.03.2018 року №Ф-1658-25 винесена за наслідками не сплати самостійно визначеної позивачем суми єдиного внеску, згідно помилково направленого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб на суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік від 02.0.22018 року №9297758075.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є особою з інвалідністю, а саме учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням інваліда війни НОМЕР_1 Крім того, позивач є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 06.12.2018 року №2602/18.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 вказаного Закону визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 5 червня 2018 р. у справі №805/3787/14.
Також, 20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, у справі № №805/2195/17-а, розглядав позов фізичної особи підприємця до управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача через невідшкодування йому помилково сплаченого ЄСВ. У рішенні суд зауважив, що, відповідно до ч. 4 ст. 4 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування". Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач підпадає під зазначену у ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» категорію осіб, однак у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2017 рік помилково в таблиці 2 Звіту відобразив суми нарахування єдиного внеску.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).
Добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідачем не доведено обставини щодо обов'язку сплати ЄСВ з боку позивача. Помилкова подача позивачем звіту за 2017 рік не свідчить про добровільну участь ОСОБА_1 у системі страхування.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем складено вимогу від 20.03.2018 №Ф-1658-25 на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом. Проте, оцінюючи рішення за критеріями згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, варто зазначити, що оскаржувану вимогу прийнято нерозсудливо з огляду на наявне завчасне інформування (до прийняття вимоги) про помилковість наданого звіту, без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача як на виправлення помилки так і на добровільну участь у системі загальнообов'язкового страхування з огляду на статус пенсіонера і платника єдиного податку.
Відповідно пункту 6 Розділу VI Інструкції № 499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20 березня 2018 року №Ф-1658-25, скасуванню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1658-25 від 20 березня 2018 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1658-25 від 20 березня 2018 року.
Повний текст рішення складено та підписано 18 січня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної
сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Кониченко О.М.