Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 січня 2019 р. Справа№200/14069/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1
до Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
12 грудня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії у розмірі 36 531,34 гривні;
- зобов'язати Маріупольське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії у розмірі 36 531,34 гривні.
Ухвалою суду від 17 грудня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, зазначено, що розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є спадкоємцем майна, що складається з недоотриманої пенсії в розмірі 36 531,34 грн., що належала померлій матері позивача (ОСОБА_2. Посилаючись на норми ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та положення ст. 1227 Цивільного кодексу України, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
11 січня 2019 року відповідачем через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначено, що УПФУ зобов'язане виплатити недоотриману пенсію за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, отже відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, а значить відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також відповідач зазначає, що позивач не звертався із відповідною заявою про виплату недоотриманої пенсії.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Судом встановлено, що разом із позивачем проживала її мама ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 знаходилась на обліку у Лівобережному об'єднаному Управлінні пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області та отримувала пенсію за віком.
З 01 березня 2016 року виплату пенсії ОСОБА_2 припинено.
29 жовтня 2017 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 16 листопада 2017 року видане Хрустальницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області та рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2017 року по справі № 425/2985/17 про встановлення факту смерті ОСОБА_2.
Позивач звернувся до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою у якій просила видати свідоцтво про право на спадщину, а саме на залишок недоотриманої пенсії у Лівобережному об'єднаному управлінні пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області, який залишився після смерті ОСОБА_2.
Розглянувши заяву, нотаріус прийняв постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії № 164/02-31 від 05 червня 2018 року, у якій вказано, що нотаріальна дія не може бути вчинена через те, що відсутні документи, за якими встановлюється коло спадкоємців, отримати які неможливо, так як органи, які мають право їх видавати тимчасово не здійснюють свої повноваження у м. Сніжне Донецької області, тобто на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України.
Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, з метою реалізації свого права на спадщину, звернувся до Куйбишевського районного суду Запорізької області з позовом про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на грошові кошти у виді недоотриманої пенсії в розмірі 36 531, 34 грн., які належали її матері ОСОБА_2, яка померла 29 жовтня 2017 року.
09 серпня 2018 року Куйбишевський районний суд Запорізької області розглянув справу № 319/839/18 та ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволений та визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на грошові кошти у виді недоотриманої пенсії в розмірі 36 531 (тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 34 коп., які належали померлій 29 жовтня 2017 року ОСОБА_2. Вказане рішення набрало законної сили 11 вересня 2018 року.
Позивач, 16 жовтня 2018 року, звернувся до відповідача із заявою про виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії в розмірі 36 531 (тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 34 коп., які належали померлій 29 жовтня 2017 року ОСОБА_2.
Листом від 30 жовтня 2018 року № 7857/34-3/04 Маріупольське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило позивачу у задоволенні заяви.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність відмови відповідачем у виплаті суми недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини.
В силу положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи ні.
Частиною другою статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що члени сім'ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно із частиною третьою статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Так, Цивільним кодексом України регулюються правовідносини у сфері спадкування.
Відповідно до частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною першою статті 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із частиною першою статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сімї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналізуючи зазначені положення законодавства суд вважає, що у даних спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме стаття 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як така, що регулює правовідносини, які виникли після смерті пенсіонера та після визнання певної суми недоотриманої пенсії спадщиною.
Натомість стаття 46 зазначеного Закону подібних вказівок не містить та, на думку суду, призначена для реалізації саме особою, яка безпосередньо отримує пенсію. Також положення зазначеної статті застосовуються лише у випадку встановлення власної вини пенсіонера, що полягає у недоотриманні пенсії. Втім наявність або відсутність вини не може бути інкримінованою лише за судженням установи пенсійного фонду.
Водночас суд зауважує, що належним способом захисту порушених прав позивача суд вважає зобов'язання відповідача виплатити позивачу залишок недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті його матері і увійшла до складу спадщини за рішенням суду, з урахуванням фактично виплачених сум.
Таким чином, враховуючи положення статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які підлягають застосуванню в контексті цієї справи, суд вважає за належне визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати позивачу недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини та зобов'язати відповідача виплатити позивачу недоотриману суму пенсії у розмірі 36 531,34 гривень, яка входить до складу спадщини.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 до Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 сум недоотриманої пенсії що належали ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсію, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 та увійшла до складу спадщини у розмірі 36 531 (тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять одна) гривня 34 копійки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, вул. Зелінського, 27а, 87548, Донецька, обл., м. Маріуполь) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 січня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Абдукадирова К.Е.