30 листопада 2018 року Справа № 160/7872/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засіданняЗіненко А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача: Комлик О.М. Довгуль В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення №0341861320 від 10.08.2018р. в частині застосування штрафу у розмірі 51976,79 грн. та пені у розмірі 4067,98 грн., -
17.10.2018р. (згідно штепмеля поштового зв'язку) Товариство з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.11.2018р., просить:
- скасувати рішення відповідача за №0341861320 від 10.08.2018р. в частині застосування штрафу у розмірі 51976,79 грн. та пені у розмірі 4067,98 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваним рішенням до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску у розмірі 101367,02 грн. та нараховано пеню у розмірі 5286,79 грн. Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням в частині нарахування 51976,79 грн. штрафу та 4067,98 грн. пені за несвоєчасну сплату ЄСВ за травень 2018р. посилаючись на те, що відповідачем при його прийнятті порушені положення п.7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015р. (далі - Інструкція № 449) та п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України, а саме: акт перевірки не направлявся позивачеві, не вручався, що позбавило позивача можливості подати зауваження на зміст акту, окрім того, оспорюване рішення не містить чіткого розрахунку штрафу та пені, за який саме період контролюючим органом було застосовано штраф та пеня в порушення того, що п.2 розділу УІІ Інструкції №449 передбачено здійснення розрахунку фінансових санкцій на підставі даних інформаційних систем територіального органу ДФС. Додатково, в усних поясненнях представник позивача вказав і на те, що за несвоєчасну сплату ЄСВ за травень 2018р. до позивача уже було застосовано штрафні санкції за рішенням відповідача №0271341320 від 09.07.2018р. за період з 21.04.2018р. по 03.07.2018р. на суму штрафу у розмірі 86827,31 грн. та пені у розмірі 9170,71 грн., який позивачем був сплачений за платіжним дорученням №2167 від 25.07.2018р., а тому застосування штрафу та пені за один і той же період - за травень 2018р. двічі, вважає безпідставним і протиправним.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях, у відзиві та у додаткових поясненнях просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю посилаючись на те,що позивач згідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - Закон №2464) є платником єдиного внеску, проте, вимоги вказаного Закону позивачем належним чином не виконувалися, а саме: єдиний внесок за травень 2018р. сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Так, за травень 2018р. загальна сума єдиного внеску склала 259883,95 грн. згідно звітів позивача, граничний термін сплати вказаної суми є 20.06.2018р., а фактично вказана сума була сплачена позивачем 03.07.2018р. та 06.07.2018р. Враховуючи наведене, в інтегрованій картці платника розраховувалися штрафні санкції та пеня за оспорюваним рішенням на підставі даних інформаційної системи фіскального органу у відповідності до вимог ст. 25 Закону №2464. Щодо не складання та не направлення на адресу позивача акту перевірки згідно до п.7 Інструкції №449, то представник відповідача посилається на те,що за п.2 розділу УІІ Інструкції №449 рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску та розрахунок складаються на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.11.2018р.
Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» зареєстровано 25.04.2014р. як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 300, є платником єдиного внеску та перебуває на обліку у Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією змісту виписки з ЄДРПОУ від 17.04.2015р. (а.с.20-21).
14.06.2018р. та 12.07.2018р. позивачем було подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, зокрема, за травень 2018р. у сумі 259883,95 грн., що підтверджується копією відповідного звіту (а.с.70-78).
Зі змісту наданих суду копій платіжних доручень та розрахунку штрафних санкцій і пені за наведений вище період вбачається, що позивачем вказана суми єдиного внеску була сплачена з порушенням законодавчо встановлених строків, а саме: за травень 2018р. із граничним строком сплати до 20.06.2018р., фактично єдиний внесок у наведеній сумі було сплачено 03.07.2018р. та 06.07.2018р. ( копії платіжних доручень №4685 від 03.07.2018р., №4704 від 06.07.2018р.) - (а.с.33, 97).
На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, контролюючим органом 10.08.2018р. було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0341861320 за яким до позивача було застосовано штраф у розмірі 101367,02 грн. та пеню у розмірі 5286,79 грн. за період з 21.06.2018р. по 25.07.2018р. (за несвоєчасну сплату єдиного внеску за травень-червень 2018р.), що підтверджується копією відповідного рішення та розрахунком штрафної санкції та пені (а.с.11,33).
У подальшому, позивачем було оскаржено вищенаведене рішення у порядку адміністративного оскарження шляхом подання скарги до ДФС України за результатами розгляду якої за рішенням ДФС України від 28.09.2018р. скарга позивача була залишена без розгляду, що підтверджується змістом копії скарги та відповідного рішення (а.с.12-18).
Позивач звернувся з позовом та просить скасувати рішення відповідача за №0341861320 від 10.08.2018р. в частині застосування штрафу у розмірі 51976,79 грн. та пені у розмірі 4067,98 грн. за травень 2018р. посилаючись на те, що відповідачем уже було застосовано штраф і пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску за травень 2018р. за рішенням №0271341320 від 09.07.2018р. за період з 21.04.2018р. по 03.07.2018р. (за березень-травень 2018р.) на загальну суму 95998,02 грн., яка позивачем сплачена за платіжних дорученням №2167 від 25.07.2018р., а тому не може нести відповідальності за одне й те ж саме порушення двічі, а також оспорюване рішення складено без оформлення акту перевірки, без його направлення та вручення позивачеві в порушення вимог п.2, п.7 Інструкції №449 та п.86.2 ст.86 ПК України.
Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав про задоволення позовних вимог позивача повністю та скасування оспорюваного рішення в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 51976,79 грн. та пені у розмірі 4067,98 грн. за травень 2018р., виходячи з наступного.
Правовідносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - Закон №2464).
У відповідності до вимог ч.1, ч.2 ст.12 Закону №2464 завданням контролюючого органу є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, зокрема, контролюючий орган здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
За п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця - ч.8 ст.9 Закону №2464.
Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
У разі несвоєчасної або не у повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом - ч.11 ст.9 Закону №2464.
За приписами ч.10 ст. 25 Закону №2464 встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
При цьому, п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 передбачено, що орган доходів і зборів ( у даному випадку контролюючий орган) на платника єдиного внеску накладаються штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум.
Із аналізу наведених норм можна дійти висновку, що за зазначеними вище нормами на позивача, як на платника єдиного внеску, покладено обов'язок сплачувати єдиний внесок не пізніше 20 числа наступного місяця, тобто, позивач повинен був сплатити суми єдиного внеску за травень 2018р. - у строк до 20.06.2018р.
Проте, як встановлено судом із наданих учасниками справи документів, позивачем єдиний внесок у розмірі 259883,95 грн. за травень 2018р. було сплачено 03.07.2018р. та 06.07.2018р. згідно платіжних доручень №4685 від 03.07.2018р. та № 4704 від 06.07.2018р., що підтверджується розрахунком штрафних санкцій і пені та зазначених у ньому наведених платіжних доручень (а.с.33).
Вказаний факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску за травень 2018р. також не був спростований і представником позивача, а, навпаки, у ході судового розгляду справи, підтверджений його усними поясненнями.
Разом з тим, зі змісту рішення відповідача №271341320 від 09.07.2018р. видно, що за вищенаведене порушення (несвоєчасну сплату єдиного внеску за травень 2018р.) до позивача були застосовані штраф у розмірі 86827,31 грн. та пеня у розмірі 9170,71 грн. (загальна сума яких становить 95998,02 грн.), які позивачем були сплачені згідно платіжного доручення №2167 від 25.07.2018р., що підтверджується їх копіями, наявними у справі (а.с.102-104).
Також і зі змісту оспорюваного рішення №0341861320 від 10.08.2018р., наданого відповідачем розрахунку штрафу і пені вбачається, що до позивача застосовано штрафу розмірі 51976,79 грн. та пеня у розмірі 4067,98 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску у тому числі і за травень 2018р. (а.с.11,33).
Вказаний факт застосування до позивача штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за травень 2018р. за двома рішеннями (№271341320 від 09.07.2018р., №0341861320 від 10.08.2018р.) також підтверджений і представником відповідача у ході судового розгляду справи при дослідженні їх змісту та не спростований представником відповідача будь-якими іншими належними, достатніми та допустимими доказами.
Отже, із наведеного, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення №0341861320 від 10.08.2018р. та рішення №271341320 від 09.07.2018р. до позивача були застосовані штраф та пеня двічі за одне й те ж саме порушення, а саме: за несвоєчасну сплату єдиного внеску за травень 2018р., що не відповідає та суперечить вимогам статті 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, представником відповідача не було наведено жодних підстав та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем рішення №0341861320 від 10.08.2018р. у оспорюваній частині застосування штрафу і пені з урахуванням встановлених судом обставин, аналізу наведених норм та приписів ст. 61 Конституції України.
Між тим, судом відхиляються доводи позивача про те, що відповідачем не було складено акт перевірки, не направлено такий акт перевірки позивачеві, що є порушенням п.2, п.7 Інструкції №449, п.86.2 ст.86 ПК України, оскільки контролюючому органу (відповідачу) надано повноваження на складання рішення про застосування штрафу і пені на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів згідно до п.2 розділу УІІ Інструкції №449, а тому прийняття оспорюваного рішення на підставі таких даних за наданими позивачем Звітами про нарахування єдиного внеску без складання акту перевірки є правомірним та законним.
Посилання представника позивача на порушення відповідачем п.86.2 ст.86 ПК України взагалі є неспроможним та безпідставним, оскільки вказані норми не регулюють правовідносини щодо сплати єдиного внеску, такі правовідносини врегульовуються Законом №2464 та вищенаведеними нормами Порядку №449.
Судом також відхиляються і доводи представника позивача про те, що оспорюване рішення не містить розрахунку штрафної санкції і пені, а також періоду його нарахування, оскільки наведені твердження спростовуються змістом оспорюваного рішення із якого видно, що штраф і пеня застосовані за період з 21.06.2018р. по 03.07.2018р. (тобто за травень-червень 2018р.) та вказане рішення відповідає його формі (Додатку 12) до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (підпункт 2 пункту 2 розділу УІІ).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність прийняття відповідачем рішення №0341861320 від 10.08.2018р. в частині застосування штрафу у розмірі 51976,79 грн. та пені у розмірі 4067,98 грн. за травень 2018р. з урахуванням вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, при прийнятті вказаного рішення у оспорюваній частині, відповідач як контролюючий орган, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення такої дії).
Враховуючи наведене, при прийнятті вищенаведеного рішення у оспорюваній частині, відповідачем було порушено права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування рішення №0341861320 від 10.08.2018р. в частині застосування штрафу у розмірі 51976,79 грн. та пені у розмірі 4067,98 грн. за травень 2018р.
Приймаючи до уваги викладене, адміністративний позов позивача підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 67 коп., з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог від 30.11.2018р., понесені позивачем згідно платіжного доручення №2467 від 12.10.2018р.(а.с.3).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення №0341861320 від 10.08.2018р. в частині застосування штрафу у розмірі 51976,79 грн. та пені у розмірі 4067,98 грн. - задовольнити повністю.
Скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0341861320 від 10.08.2018р. в частині застосування штрафу у розмірі 51976,79 грн. та пені у розмірі 4067,98 грн.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» (53221, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.Електрометалургів, 300, код за ЄДРПОУ 39195133) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 67 коп. ( вісімсот сорок грн. 67 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено - 05.12.2018р.
Суддя С.О. Конєва