18 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2184/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області, відповідач) про зобов'язання здійснити нарахування (розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із травмою, заподіяною під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІІ групи інвалідності, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу у червні 2016 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з безпосередньою участю в АТО при виконанні службових обов'язків. У зв'язку із чим, позивач неодноразово звертався із заявами до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги. Однак відповідач відмовляв йому у виплаті, мотивуючи відсутністю коштів.
У відповідь на чергове звернення позивача ГУ НП у Волинській області зазначило, що ОСОБА_1 звертався із висновком в листопаді 2017 року на підставі якого затверджено рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги, після чого направлено заявку до Національної поліції України для виділення цільового фінансування.
Однак, в подальшому листом від 07.08.2018 ГУ НП у Волинській області повідомило позивача про те, що оскільки позивача було звільнено з поліції за власним бажанням, а не через хворобу, тому остаточне рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги не прийнято.
Позивач з такою відмовою не погоджується, оскільки має право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності по причині захворювання пов'язаного з безпосередньою участю в АТО при виконанні службових обов'язків та зазначає, що не підпадає під жодну з підстав для відмови у виплаті одноразової допомоги, встановлених статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію». З врахуванням наведеного, просить позов задовольнити.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а. с. 59-61) позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач звільнений зі служби в поліції 29.03.2016 за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», а не за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) вказаного Закону. Відтак, відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги. Просить в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом ГУ НП у Волинській області від 07.11.2015 № 1 о/с «По особовому складу» призначено на посаду старшого інспектора роти патрульної служби особливого призначення «Світязь», присвоївши йому спеціальне звання капітан поліції (а. с. 62).
Наказом ГУ НП у Волинській області від 28.03.2016 № 63 о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1, старшого інспектора роти патрульної служби особливого призначення «Світязь» ГУ НП у Волинській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 29.03.2016 (а. с. 34).
Відповідно до свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії УМВС України у Волинській області № 257 від 14.07.2015 встановлено факт отримання позивачем травми, так, пов'язаної з виконанням службових обов'язків (акт про нещасний випадок № 8 від 14.04.2015) (а. с. 29).
Згідно з випискою з акта огляду МСЕК серії 12ААА № 386106 від 10.06.2016 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною інвалідності є травма, так пов'язана з безпосередньою участю в АТО при виконанні службових обов'язків (а. с. 76).
У зв'язку із зазначеними обставинами, 14.11.2017 позивач звернувся до ГУ НП у Волинській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, за наслідком розгляду якої 27.11.2017 затверджено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (а. с. 74, 64).
ГУ НП у Волинській області листом від 28.11.2017 за № 1071/29/01-2017 направило розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського начальнику ДФЗБО Національної поліції України ОСОБА_2 (а. с. 65).
З листа ГУ НП у Волинській області від 07.08.2018 № 708/01/29-2018, адресованого ОСОБА_1, слідує, що у листопаді 2017 року йому затверджено висновок про виплату йому одноразової грошової допомоги та направлено до Національної поліції України заявку для виділення цільового фінансування.
Однак, у відповідності до вимог листа Національної поліції України від 03.03.2018 № 2628/09/30-2018 переглянуто матеріали на підставі яких виникла потреба щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, що звільнені з поліції за власним бажанням.
З наявних документів, вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», а не за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) вказаного Закону. Відтак, остаточне рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги не прийнято (а. с. 35).
Поряд з цим, розглянувши заяву позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги від 02.06.2018 Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України листом від 09.08.2018 № К-432/29/2/02-2018 повідомив останнього про відсутність правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги за пунктом 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» (а. с. 36).
З врахуванням вказаних обставин, 03.10.2018 ГУ НП у Волинській області затвердило висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а. с. 69) та 26.10.2018 надіслало позивачу лист за № 946/01/29-2018, яким повідомлено, що однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» є звільнення з поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону. Оскільки позивача звільнено з поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», а не за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) вказаного Закону, тому позивачу відмовлено у призначенні та виплаті вказаної допомоги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Тобто, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення).
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону №580-VIII прийнято Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 № 4 (далі - Порядок № 4), яким визначено механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності - є дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ НП у Волинській області від 28.03.2016 № 63 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 29.03.2016.
10.06.2016 медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною інвалідності є травма, так пов'язана з безпосередньою участю в АТО при виконанні службових обов'язків.
При цьому, суд звертає увагу, що встановлення групи інвалідності позивачу відбулося після звільнення його зі служби з підстави - за власним бажанням.
Тобто, підставою для відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги стало те, що останнього звільнено зі служби в поліції не внаслідок причин, зазначених у пункті 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII, що на думку суду, відповідачем здійснено у відповідності до приписів чинного законодавства.
Як вже зазначалося судом, положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення): 1) інвалідність повинна наступити внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції; 2) інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; 3) причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Вказаний перелік підстав призначення та виплати одноразової грошової допомоги є вичерпний та такий, що розширеному тлумаченню не підлягає.
Таким чином, якщо особу не було звільнено відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, а саме через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, а звільнено з інших підстав, передбачених даною статтею (в даному випадку - за власним бажанням), то підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав втрату працездатності внаслідок травми пов'язаної з безпосередньою участю в АТО при виконанні службових обов'язків, яка була встановлена не пізніше 6 місяців з дати звільнення з поліції, причина звільнення - за власним бажанням.
Разом з тим, оскільки у позивача відсутня одна з обов'язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги, а саме, причиною звільнення такої особи повинна бути хвороба, що зумовлена захворюванням, травмою, пов'язаною з безпосередньою участю в АТО при виконанні службових обов'язків, тому у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за пунктом 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII.
Отже, рішення про відмову позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги винесене відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та є законним.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання вчинити дії, то суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Пунктом 1 розділу ІV Порядку № 4 визначено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою (пункт 3 розділу ІV Порядку № 4).
Отже, саме за рішенням керівника та на підставі позитивного висновку проводиться особі виплата одноразової грошової допомоги.
Як встановлено судом, про що зазначалось вище, позивач неодноразово подавав заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та 27.09.2018 за наслідком їх розгляду, складено висновок, яким в призначені одноразової грошової допомоги відмовлено. Доказів оскарження та скасування такого рішення суду не надано.
Відповідно до частин третьої - четвертої 245 КАС України випливає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Питання щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відноситься до повноважень ГУ НПУ у Волинській області шляхом прийняття відповідного рішення, якому передує висновок. Відтак, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача, адже, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №712/8827/17.
Враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави виплати одноразової грошової допомоги, а також те, що судом зроблено висновок про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги за пунктом 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII, тому суд вважає, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчиняти дії щодо виплати одноразової грошової допомоги. В зв'язку з чим, в задоволенні позову необхідно відмовити.
Що стосується вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то суд зазначає, що оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк