Постанова
Іменем України
16 січня 2019 року
м. Київ
справа № 551/1040/15-ц
провадження № 61-4345св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Сокуренко НаталієюВікторівною, на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року у складі судді: Колоса Ю. А. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Прядкіної О. В., Обідіної О. І.,
У жовтні 2015 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 03 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № PLXRRC00870026. За умовами договору позивач надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 4 400 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 36 місяців по 03 червня 2011 року. Погашення заборгованості за кредитним договором мало здійснюватись щомісячно в період з 20 по 25 число кожного місяця шляхом внесення позичальником щомісячного платежу в сумі 225,69 грн.
Свої зобов'язання щодо повернення суми кредиту, відсотків, відповідач не виконала належним чином, внаслідок чого станом на 24 вересня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 63 861,06 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3 778,89 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 474,05 грн, заборгованості за комісією за користування кредитом в сумі 1108,80 грн, заборгованості з пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 58 499,32 грн. Від вказаної суми заборгованості позивач віднімає суму заборгованості в розмірі 42 352,41 грн, яка рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року була стягнута з відповідача на користь позивача.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № PLXRRC00870026 від 03 червня 2008 року в сумі 22034,08 грн, яка складає різницю між загальною сумою заборгованості станом на 24 вересня 2015 року, в розмірі 63 861,06 грн та сумою заборгованості станом на 20 серпня 2013 року в розмірі 43 352,41 грн; штраф в сумі 500 грн (фіксована частина) та 1 025,43 грн (процентна частина); судові витрати по справі в сумі 1 218 грн.
Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 21 січня 2016 року було уточнено анкетні дані відповідача та на підставі копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1, виданого 21 травня 2014 року, змінено прізвище відповідача з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів для підтвердження своїх вимог. Суд з власної ініціативи не зобов'язаний збирати докази в обґрунтування обставин позову. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
У вересні 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» через представника Сокуренка Н. В. подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржені рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що розрахунок заборгованості було надано і відповідач має непогашену заборгованість.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
У грудні 2016 року відповідач надіслала заперечення на касаційну скаргу в якому просила касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивоване тим, що рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року було скасоване ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 19 квітня 2016 року, як незаконне. Позивач не надав належних та допустимих доказів для підтвердження своїх вимог. Останній платіж на погашення кредитної заборгованості вона здійснила 22 липня 2009 року. Отже з цієї дати починається перебіг позовної давності за вимогами, з кредитного договору. На час пред'явлення позову позовна давність сплинула.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 вересня 2017 року справа призначена до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 03 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за яким банк надав відповідачу строковий кредит в розмірі 4 400 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 36 місяців, до 03 червня 2011 року.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 43 352,41 грн, яка утворилася станом на 20 серпня 2013 року.
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року у справі № 200/27019/15-ц за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року рішення третейського суду було скасоване.
Предметом спору є сума заборгованості за кредитним договором, яка становить різницю між сумою боргу станом на 24 вересня 2015 року (63 861,06 грн) та сумою стягнутою рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року (43 352, 41 грн) станом на 20 серпня 2013 року, яка при цьому не входить до суми заборгованості, що позивач просить стягнути з відповідача.
Згідно з частинами першою та другою статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Разом з тим, при розгляді апеляційної скарги апеляційний суд обмежився висновком про те, що із розрахунку неможливо встановити розмір заборгованості за договором № PLXRRC00870026 від 03 червня 2008 року. При цьому докази, надані на підтвердження позовних вимог банком, що містяться в матеріалах справи, не досліджені апеляційним судом.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України). Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Сокуренко Наталією Вікторівною, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2016 року скасувати.
Передати справу № 551/1040/15-ц на новий розгляд до апеляційного суду.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована ухвала апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2016 року втрачає законну силу.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило