Постанова
Іменем України
16 січня 2019 року
м. Київ
справа № 509/669/15-ц
провадження № 61-20108св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н.О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Оксі Банк»,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом),
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Оксі Банк», на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року у складі судді Куркана М. М. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А., Погорєлової С. О.,
У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», зараз акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява АТ «Райффайзен Банк Аваль» мотивована тим, що 26 квітня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - АППБ «Аваль»), правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/0043/74/57758, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 80 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування коштами, строком до 26 квітня 2026 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору від 26 квітня 2006 року № 014/0043/74/57758 між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 того ж дня було укладено договір поруки.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяті на себе зобов?язання належним чином не виконали, допустили утворення заборгованості, яка станом на 20 жовтня 2014 року становить 199 465,61 доларів США, що еквівалентно 2 583 312,23 грн, та яку АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку, а також витрати із сплати судового збору.
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до АТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа -
ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовано тим, що 26 квітня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 26 квітня 2006 року № 014/0043/74/57758.
Строк дії договору поруки визначався сторонами моментом повного погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, тобто конкретний строк припинення договору поруки не був встановлений.
02 липня 2009 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» на адресу ОСОБА_2 направив кредитну вимогу про дострокове повернення кредиту, тобто позивач змінив строк виконання основного зобов'язання, як це передбачено пунктом 5.5 договору та частиною другою статті 1050 ЦК України.
За вказаних обставин ОСОБА_3 вважає, що договір поруки припинив свою дію, ще у січні 2010 року.
Ураховуючи наведене та відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі
№ 6-190цс14, ОСОБА_3 просив суд визнати вище вказаний договір поруки припиненим з 02 січня 2010 року.
У серпні 2015 року ОСОБА_3 свій позов уточнив та просив суд вважати договір поруки припиненим з 27 квітня 2007 року. Вказане уточнення позивач мотивував тим, що відповідач за зустрічним позовом не пред'явив йому вимогу протягом року з дня укладення кредитного договору за яким він виступив поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим задоволено.
Визнано припиненим договір поруки, укладений 26 квітня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та
ОСОБА_3 на забезпечення виконання кредитного договору
від 26 квітня 2006 року № 014/0043/74/57758.
Стягнуто з АТ «Райффазен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі у сумі 244,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що банком пропущено строк звернення до суду з позовом. Крім того, суд дійшов висновку про те, що договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_3 в силу приписів частини четвертої статті 559 ЦК України є припиненим.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу АТ «РайффайзенБанк Аваль» відхилено.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 серпня
2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль», суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
13 червня 2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» не пропущено строк позовної давності звернення до суду, оскільки згідно з умовами кредитного договору, сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту 26 квітня 2026 року. При цьому порука не є припиненою.
19 вересня 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, у якому просить касаційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилити, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року залишити без змін.
У грудні 2018 року представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Верховного Суду із заявою про заміну сторони у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до АТ «РайффайзенБанк Аваль», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2019 року заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони у справі задоволено. Замінено позивача у справі (відповідача за зустрічним позовом) АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ПАТ «Оксі Банк».
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 26 квітня 2006 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/0043/74/57758, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 80 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування коштами, строком до 26 квітня 2026 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору від 26 квітня 2006 року № 014/0043/74/57758, між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «РайффайзенБанк Аваль», та ОСОБА_3 26 квітня 2006 року укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 взяті на себе зобов?язання належним чином не виконали, станом на 20 жовтня 2014 року утворилася заборгованість в розмірі 199 465,61 доларів США, що еквівалентно 2 583 312,23 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39 175,31 доларів США, що еквівалентно 507 365,94 грн, заборгованості із сплати процентів у розмірі 30 867,31 доларів США, що еквівалентно 399 767,66 грн, пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в розмірі 129 422,99 доларів США, що еквівалентно 1 676 178,63 грн.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями кредитного договору (пункт 5.5) передбачено, що банк має право вимагати (у тому числі й у судовому порядку) від позичальника дострокового виконання зобов'язань за договором, у разі, зокрема невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та /або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.
Крім того, пунктом 6.5 кредитного договору передбачено, що кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції та інші витрати, у випадках невиконання позичальником умов цього договору та /або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.
Суди встановили, що 02 липня 2009 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направив на адресу ОСОБА_2 кредитну вимогу про дострокове повернення кредиту, на підставі пункту 6.5 кредитного договору та частини другої статті 1050 ЦК України. ОСОБА_2 рекомендовано протягом 30-ти календарних днів з моменту надіслання кредитором на адресу позичальника цієї вимоги повернути у повному обсязі отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом, пеню, штраф.
Таким чином ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» змінив строк виконання основного зобов'язання (частина друга статті 1050 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК Українивстановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).
ОСОБА_2 подала до суду заяву про застосування строків позовної давності, оскільки АТ «РайффайзенБанк Аваль» звернулося до суду з позовом 17 лютого 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності (а. с. 159, т. 1).
Крім того, відповідно до частини першої статті 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Разом з тим відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору (пункт 4.1) встановлено, що він діє до повного погашення заборгованості позичальника за кредитним договором.
Якщо кредитним договором не визначено інших умов виконання основного зобов'язання, то в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів потрібно обчислювати з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Застосовуючи вимоги статті 599 ЦК України днем настання основного зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу 30 календарного дня з дати відправлення банком на адресу позичальника вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань. Наступні дії боржника не змінюють та не впливають на день настання строку виконання основного зобов'язання.
Таким чином, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши обставини та надавши належну правову оцінку доказам у справі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» до боржника у зв?язку з пропуском трирічної позовної давності (стаття 257, 267 ЦК України) про застосування якої просив відповідач, а також у зв'язку із припиненням поруки ОСОБА_3 відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Оксі Банк», залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. П. Курило