Ухвала
18 січня 2019 року
м. Київ
справа № 346/1618/18
провадження № 61-768ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом ОСОБА_2, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів,
Подана 08 січня 2019 року касаційна скарга не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
До касаційної скарги представником ОСОБА_1 ? адвокатом
ОСОБА_2 додано клопотання, в якому порушується питання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги у зв'язку з скрутним матеріальним станом. У клопотанні заявник посилається на положення пункту 9 частини першої статті 5 та пункту 1 частини першої статті 8 ЗУ «Про судовий збір». ОСОБА_1 має дитину з інвалідністю, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік.
На підтвердження цих обставин надано виписку, видану Коломийським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 27 грудня 2018 року за період з 2005 року по 2018 рік про розмір пенсії ОСОБА_1, копію посвідчення про право на отримання державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю, довідку про отримання державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю з надбавкою на догляд на дитину.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Посилання заявника на те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як мати дитини з інвалідністю є необґрунтованим, оскільки оскаржена постанова ухвалена у справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, а у справі позивач не діє як законний представник дитини з інвалідністю.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. До касаційної скарги не додано будь-яких інших доказів, окрім копії довідки Пенсійного фонду України, на підтвердження неможливості сплати судового збору за подання касаційної скарги, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволення не підлягає, а тому заявник має сплатити судовий збір у розмірі, визначеному підпунктом 7 пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Із постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада
2018 року вбачається, що ОСОБА_1(фізична особа) звернулася до суду першої інстанції у квітні 2017 року з позовними вимогами про стягнення грошових коштів у розмірі 1 605 582,44 грн.
Тобто позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового характеру.
Підпунктом першим пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду першої інстанції) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше
0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з
01 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600,00 грн.
Враховуючи викладене, судовий збір до суду першої інстанції становить
8 000,00 грн, а за подання касаційної скарги слід сплатити 16 000,00 грн
(8 000,00 грн х 200 %) судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у
Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: 31219207026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання, яке подане адвокатом ОСОБА_2, про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом ОСОБА_2, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 08 лютого
2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. П. Курило