Ухвала
17 січня 2019 року
м. Київ
справа № 329/860/17
провадження № 61-48217ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,81 га, розташовану на території Новомихайлівської сільської ради (Новомихайлівський старостинський округ) Чернігівського району Запорізької області, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданим 15 квітня 2005 року на підставі розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації від 30 жовтня 2003 року № 269 на ім'я ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу керівника Бердянської місцевої прокуратури задоволено, рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
05 грудня 2018 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року у вищевказаній справі.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначалося клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що він не був присутнім при постановленні оскаржуваної постанови апеляційного суду від 17 липня 2018 року, повний текст оскаржуваного судового рішення отримав лише 12 листопада 2018 року, що підтверджується супровідним листом Чернігівського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2018 року № 329/860/17 про направлення судового рішення та поштовим конвертом зі штрихкодовим ідентифікатором 7120201153493.
Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки). Отже, заявнику було відомо про вирішення справи саме 17 липня 2018 року. Також з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 17 липня 2018 року надіслана до реєстру 20 липня 2018 року, зареєстрована - 22 липня 2018 року, а оприлюднена - 24 липня 2018 року.
ОСОБА_1 не зазначено про те, що саме перешкоджало йому протягом чотирьох місяців після ухвалення судового рішення вжити заходів щодо реалізації своїх процесуальних прав.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року визнано підстави поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів, і встановлено строк для виправлення вказаних недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306300063308, заявник отримав вказану ухвалу 26 грудня 2018 року.
28 грудня 2018 року на виконання вимог ухвали ОСОБА_1 подано засобами поштового зв'язку заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яка обґрунтована тим, що після ухвалення рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили 18 листопада 2017 року, у нього були відсутні будь-які підстави вважати, що на це рішення буде подана апеляційна скарга. Отримавши рішення суду першої інстанції, до березня 2018 року він перебував за місцем своєї реєстрації та не отримував будь-яких відомостей про оскарження учасниками судового розгляду цього судового рішення, а 30 квітня 2018 року поїхав відпочивати на базу відпочинку «Азов Сервіс» в пгт Кирилівка Якимівського району Запорізької області, де перебував з 01 по 31 травня 2018 року. з 01 червня 2018 року він працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 сторожем на підставі наказу від 30 травня 2018 року № 1 та 31 серпня 2018 року був звільнений за власним бажанням, тобто з 01 травня 2018 року по 30 серпня 2018 року він постійно проживав на базі відпочинку, а з 01 вересня 2018 року він залишився на цій базі відпочивати і знаходився там до 30 вересня 2018 року, що підтверджується довідкою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 27 грудня 2018 року № 27/1. На базі відпочинку «Азов Сервіс» відсутні як електронні засоби зв'язку, так і взагалі Інтернет. Крім того, після набрання рішенням суду першої інстанції чинності, він розірвав договір зі своїм представником ОСОБА_3 Постійно перебуваючи на базі відпочину, він не мав можливості отримати ані апеляційну скаргу прокурора, ані судові повістки про виклик до апеляційного суду, ані ухвалені апеляційним судом судові рішення. Оскаржувану постанову апеляційного суду від 17 липня 2018 року він отримав лише 12 листопада 2018 року, що підтверджувається супровідним листом Чернігівського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2018 року № 329/860/17 та поштовим конвертом зі штрихкодовим ідентифікатором 7120201153493.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки вони не містять розумних пояснень щодо пропуску строку звернення з касаційною скаргою через чотири місяці після ухвалення оскаржуваного судового рішення. Крім цього, ОСОБА_1 не наведено підстав пропуску строку на касаційне оскарження в період з 01 жовтня 2018 року по 12 листопада 2018 року. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення. Інших підстав поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження заявником не наведено.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оскільки наведені заявником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення підстави є неповажними, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 393, пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року, наведені у заяві ОСОБА_1, неповажними.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук