Ухвала
17 січня 2019 року
м. Київ
справа № 615/1509/17
провадження № 61-907ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області на рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Дергачівський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Дергачівська місцева прокуратура Харківської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства,
У листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, в розмірі 70 тис. грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 19 грудня 2016 року о 5:50 на пункті пропуску для автомобільного сполучення «Гоптівка» при перетині державного кордону України працівниками прикордонної служби було зупинено автомобіль «МАН-14280», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 Зазначений автомобіль належить йому на праві приватної власності з 24 жовтня 2014 року. Підставою для затримання автомобіля було спрацювання бази даних Інтерпола, згідно з якою автомобіль значиться викраденим у місті Києві за заявою від 12 вересня 2014 року. Автомобіль передано для проведення подальшої перевірки до Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області 19 грудня 2016 року, де він перебуває до цього часу. Під час ознайомлення з поданням та матеріалами, наданими старшим слідчим суду, виявилося, що 21 грудня 2016 року до ЄРДР надійшло повідомлення про те, що нібито під час огляду прикордонниками його автомобіля було виявлено факт «заміни номерних вузлів та агрегатів» та розпочато кримінальне провадження № 1201622080002555 за за статтею 290 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року накладено арешт на вказаний автомобіль, вилучено його та постановлено на майданчик зберігання Дергачівського відділу поліції. В подальшому старший слідчий Ільїн О. П., знаючи, що ніякої заміни номерних агрегатів на його автомобілі не було, зловживаючи службовим становищем, призначив декілька видів експертиз, однак протягом двох тижнів не отримував висновків. Висновок експерта старший слідчий отримав тільки 24 лютого 2017 року, але замість прийняття постанови про закриття провадження, продовжив затягування його розгляду, що позбавляло його як власника та підприємця можливостей використовувати автомобіль для виконання робіт. Отримавши висновок за номерним агрегатам, відповідно до якого встановлено відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого статтею 290 КК України, старший слідчий умисно призначив експертизу щодо свідоцтва про реєстрацію технічного засобу, що призводить до продовження тривалого простою належного йому автомобіля. Старшим слідчим змінено кваліфікацію зі статті 290 КК України на статтю 358 КК України. 14 липня 2017 року слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення за результатами проведених трасологічної експертизи від 03 лютого 2017 року та судово-технічної експертизи від 30 червня 2017 року. Внаслідок незаконних рішень, дій (бездіяльності) органів досудового слідства йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 70 тис. грн.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 23 травня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, в розмірі 12 098,38 грн. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області задоволено частково, рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 травня 2018 року змінено. Зменшено розмір стягнутої з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 компенсації за спричинену моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства з 12 098,38 грн до 7 тис. грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
03 січня 2019 року Дергачівська місцева прокуратура Харківської області подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн.
Ціна позову у цій справі щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, становить 70 тис. грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не дається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області на рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Дергачівський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Дергачівська місцева прокуратура Харківської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук