14 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/1246/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.
учасники справи:
позивач - Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1"
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 03.09.2018
у складі колегії суддів: Радіонова О.О. (головуючий), Попков Д.О., Стойка О.В.
та ухвалу Господарського суду Донецької області
від 06.07.2018
у складі судді Лейби М.О.
у справі № 905/1246/18
за позовом Державного підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 28 609, 87 грн.
1. 27.09.2018 поштовим відправленням Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2018 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.07.2018 у справі №905/1246/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/1246/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Песков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2018.
3. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/1246/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018.
4. Ухвалою від 07.11.2018 Верховний Суд у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я. поновив Державному підприємству "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2018 та ухвали Господарського суду Донецької області від 06.07.2018 у справі №905/1246/18, відкрив касаційне провадження у справі №905/1246/18 Господарського суду Донецької області за касаційною скаргою Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" та ухвалив здійснити перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2018 та ухвали Господарського суду Донецької області від 06.07.2018 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
5. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Короткий зміст позовних вимог
6. Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (далі - ДП "Південнодонбаське №1", позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення збитків, заподіяних у зв'язку з нестачею вугілля під час перевезення вантажу в розмірі 28 609, 87 грн. без ПДВ. з огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з перевезення вантажу за залізничними накладними №48382360, №48612055, №48679229, №48698120, №48839310.
Короткий зміст рішення першої інстанції
7. Ухвалою від 06.07.2018 Господарський суд Донецької області повернув позивачу позовну заяву ДП "Південнодонбаське №1" до ПАТ "Укрзалізниця" про стягнення збитків, заподіяних у зв'язку з нестачею вугілля під час перевезення вантажу в розмірі 28 609, 87 грн. без ПДВ.
7.1. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що позивач просив стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" вартість нестачі вантажу, яка підтверджується різними комерційними актами, за п'ятьма договорами перевезення. При цьому, місцевий суд зазначив, що схожість вимог, договорів, відносин (їх однорідність), спільність предмета договорів і однаковість їхніх істотних умов, так само як і подібність документів, які є доказами невиконання умов договорів, не дає права позивачеві об'єднувати в одній позовній заяві вимоги із виконання двох і більше договорів і таке об'єднання вимог не відповідає вимогам частини 1 статті 173 ГПК України, і тому тягне за собою повернення позовної заяви, оскільки частина 5 статті 174 цього Кодексу зобов'язує, а не надає суду право повернути позовну заяву, якщо у ній об'єднані вимоги, не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. Постановою від 03.09.2018 Донецький апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ДП "Південнодонбаське №1" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.07.2018 у справі №9005/1246/18 залишив без змін.
8.1. Апеляційний суд, встановивши, що позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення заподіяних збитків у зв'язку з нестачею вугілля під час перевезення вантажу в розмірі 28 609, 87 грн., зазначив, що наявність таких збитків позивач пов'язує з тим, що відправлення здійснювались в рамках одного договору про надання послуг №07890/ДОН-2018 від 08.02.2018, укладеного між ДП "Південнодонбаське №1" та ПАТ "Укрзалізниця" на здійснення перевезення вантажів, наданням вантажних вагонів для перевезення та інші послуги з організації перевезення вантажів. При цьому, апеляційний суд встановив, що на виконання умов зазначеного договору здійснено відправлення за залізничними накладними №48382360, №48612055, №48679229, №48698120 та №48839310 до станції Покровськ, Донецької залізниці зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на адресу ПрАТ "ЦЗФ "Мирноградська".
8.2. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, місцевий суд правильно застосував положення статей 173, 174 ГПК України, оскільки ДП "Південнодонбаське №1" вимагає стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" збитки у зв'язку з нестачею вугілля під час перевезення вантажу в розмірі 28 609, 87 грн. за окремими договорами перевезення та які підтверджуються різними комерційними актами і для вирішення даного спору по суті потрібно дослідити предмет кожної накладної та обґрунтування розрахунків ціни позову окремо за кожним комерційним актом. Крім того, апеляційний суд зазначив, що розгляд зазначених вимог здійснюється шляхом дослідження різних доказів та підстав, отже їх об'єднання значно утруднить вирішення даного спору по суті, а позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною оформленою позовною заявою по кожній із зазначених вище залізничних накладних. При цьому, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги посилання скаржника на аналогічні позови, за якими відкрито провадження у справах №905/1247/18 та №905/1248/18, оскільки це не стосується предмета розгляду у даній справі.
Доводи скаржника (позивач у справі)
9. Скаржник, з посиланням на статтю 236 ГПК України, доводив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки фактичним обставинам справи про те, що зазначені відправлення здійснювались в межах одного договору про надання послуг №07890/Дон-2018 від 08.02.2018, укладеного між скаржником та ПАТ "Укрзалізниця", і внаслідок укладення якого здійснено відправлення за залізничними накладними №48382360, №48612055, №48679229, №48698120, №48839310. При цьому, скаржник зазначив, що відправлення були завантажені однорідним вантажем, на одній станції, одним відправником на одну станцію призначення та адресу одержувача. Крім того, скаржник зазначив про неодноразове звернення з подібними позовами, спричиненими втратою вантажу і в зазначених ним справах суди розглядали справи по суті.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
10. Цивільний кодекс України
Частина 1 статті 509 - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 909 - за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частина 3 статті 909 - укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частина 1 статті 914 - перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.
Частина 2 статті 914 - за довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.
Частина 1 статті 920 - у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частина 1 статті 924 - перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Частина 2 статті 924 - перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
11. Господарський кодекс України
Частина 1 статті 307 - за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частина 2 статті 307 - договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Частина 3 статті 307 - вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Частина 1 статті 314 - перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Частина 3 статті 314 - за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
12. Господарський процесуальний кодекс України в редакції з 15.12.2017
Стаття 14. Диспозитивність господарського судочинства
1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частина 1 статті 173 - в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
13. Статут залізниць України. затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998
Абзац 9 пункту 6 - накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;
Пункт 114 - залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 236 ГПК України.
А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права
15. Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України та частини 1 статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, частиною 1 статті 914 ЦК України та частиною 3 статті 307 ГК України передбачено, що вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Укрзалізниця" та ДП "Південнодонбаське №1" укладено договір №07890/Дон-2018 від 08.02.2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Отже, зобов'язання сторін з перевезення спірних вагонів регулюються укладеним договором від 08.02.2018
16. Повертаючи позовну заяву ДП "Південнодонбаське №1", суди зазначили, що позивач просить стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" збитки у зв'язку з нестачею вугілля під час перевезення вантажу на суму 28 609, 87 грн. за окремими договорами перевезення, якими суди визнали залізничні накладні та зазначали, що шкода по кожному з п'яти залізничних вагонів підтверджується різними комерційними актами, а тому об'єднання в одне позовне провадження вимог про стягнення збитків ускладнює розгляд справи, оскільки вимагає для вирішення даного спору по суті дослідження предмета поставки за кожною з п'яти накладних, обґрунтування розрахунку збитків та ціни позову окремо за кожним з п'яти комерційних актів.
Верховний Суд вважає необґрунтованими такі висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Виходячи з аналізу частини 3 статті 909 ЦК України, транспортна накладна є підтвердженням укладення договору перевезення вантажу у випадках не укладення довгострокового договору. При цьому, суди не обґрунтували причини та мотиви відхилення зазначеного договору в якості доказу, а також не зазначили про обставини, на підставі яких вони дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи накладні є окремими договорами про надання послуг перевезення вантажу за наявності доводів позивача про укладення довгострокового договору перевезення, в межах якого здійснювались перевезення окремими вагонами з оформленням окремих залізничних накладних.
Відповідно до пункту 3 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130-137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 08.07.2002 за №568/6856, претензії про відшкодування за втрату, псування або пошкодження вантажу пред'являються щодо кожної відправки окремо. На однорідні вантажі, завантажені на одній станції одним відправником на одну станцію призначення на адресу одного одержувача, допускається пред'явлення однієї претензії на групу відправок, але не більше п'яти, а на вантажі, на які складено один комерційний акт на маршрут або групу вагонів, - на всі відправки, зазначені в акті.
Також, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що суди повертаючи позовну заяву порушили принцип диспозитивності господарського судочинства відповідно до статті 14 ГПК України, згідно з яким судовий захист надається особі відповідно до поданої нею заяви, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а за приписами частини 1 статті 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відтак, суди не обґрунтували з належним посиланням на норми процесуального права правових підстав для обмеження прав позивача та порушили принцип диспозитивності заявлення позовних вимог, зокрема, права позивача на визначення предмета спору, оскільки чинне законодавство про залізничні перевезення допускає заявлення позовних (претензійних) вимог до перевізника про відшкодування збитків у залізничному перевезенні завантажених на одній станції, одним відправником на одну станцію призначення, на адресу одного одержувача, на групу відправок, але не більше п'яти, та передчасно дійшли висновку про повернення позовної заяви.
17. Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, №22330/05, від 05.02.2009).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. рішення Суду у справі Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014).
Оцінюючи прийняті у даній справі ухвалу місцевого суду про повернення позовної заяви та постанову апеляційного суду, яка залишила без змін ухвалу суду першої інстанції, крізь призму зазначеної практики ЄСПЛ, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що прийняті судами рішення зазначеним вимогам не відповідають як такі, що не спростували обґрунтованості доводів позивача про обрання ним на власний розсуд предмета спору в даній справі та який не обтяжує в значній мірі судовий процес і допускається згідно з нормами чинного процесуального законодавства. Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
18. Доводи скаржника, зазначені в пункті 9 описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 15-17 мотивувальної частини цієї постанови.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. З огляду на зазначене та наявність порушень норм процесуального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції та ухвали місцевим судом, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача, скасування постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду до Господарського суду Донецької області.
В. Судові витрати
20. У зв'язку із задоволенням касаційної скарги та направленням справи для розгляду до місцевого суду, питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не вирішується.
На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 310 (частиною 6), 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Державного підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2018 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.07.2018 у справі №905/1246/18 скасувати, справу №905/1246/18 направити для продовження розгляду до Господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді С.В. Жуков
В.Я. Погребняк