05 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/7190/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 18.09.2018
у складі колегії суддів: Мартюк А.І. (головуючого), Алданової С.О., Зубець Л.П.
у справі № 910/7190/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція"
до Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління"
про стягнення 665 335,55 грн,-
1. У червні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» про стягнення 473 828,99 грн. основного боргу, 33726,00 грн. 3% річних, 157 780,56 грн. збитків від інфляції за прострочення виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт по договору № 9/04-12 Сп від 09.04.2012, право вимоги за яким позивач набув до Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» на підставі договору про відступлення права вимоги № 1 від 24.04.2018.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/7190/18 позов було задоволено повністю, було стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, оф. 606, код ЄДРПОУ 32347574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, код ЄДРПОУ 39069887) 473 828,99 грн. суми основного боргу, 33 726,00 грн. 3% річних, 157 780,56 грн. збитків від інфляції, 9 980,03 грн. суми судового збору.
3. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Укратоменергобуд» подав апеляційну скаргу, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.
4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 910/7190/18 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» задоволено повністю. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/7190/18 скасовано та прийнято нове рішення яким в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» до Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» відмовлено повністю.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
5. 22.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. № 181022-1 від 22.10.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 910/7190/18, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7190/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.10.2018.
7. Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/7190/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" вих. № 181022-1 від 22.10.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
8. Не погодившись з прийнятою постановою апеляційного суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, та направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
9. Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник зазначає наступне.
9.1 Судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано правової оцінки письмовим поясненням третьої особи та доданим до цих пояснень доказам і зокрема копії акту про відступлення права вимоги № 1 від 24.04.2018.
9.2 Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача.
9.3 Суд апеляційної інстанції з порушенням норм статті 269 Господарського процесуального кодексу України задовольнив клопотання відповідача та залучив до матеріалів справи додаткові докази погашення заборгованості.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
10. Третя особа подала відзив, в якому просить задовольнити касаційну скаргу.
11. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Позиція Верховного Суду
12. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
13. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції зазначено, що моментом переходу права вимоги виступає факт підписання сторонами Акту про відступлення права вимоги та передачею Первісним кредитором Новому кредитору документів, що підтверджують право вимоги до Боржника. Відтак, з огляду на наявні в матеріалах справи документи колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту права вимоги у відповідача спірної заборгованості.
16. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в даному конкретному випадку не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
17. При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
17.1 09.04.2012 між Закритим акціонерним товариством «Укратоменергобуд» (перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Укратоменергобуд») (відповідач, генпідрядник за договором), «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» (субпідрядник за договором) був укладений договір № 9/04-12 СП, на будівництво на об'єкті будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) м.Київ Солом'янського району, замовником робіт виступило Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд м.Києва».
17.2 За актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 5-23 за грудень 2012 на суму 2 604 825,60 грн., № 6-22/2 за грудень 2012 на суму 10 466,97 грн., №6-19 за грудень 2012 на суму 556 569,60 грн., субпідрядником були виконані підрядні роботи по об'єкту, а генпідрядником прийняті без зауважень, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на вказаних актах, які датовані 31.12. 2012, підсумковими відомостями та довідками КБ-3 до актів.
17.3 Генпідрядником було прийнято виконані субпідрядником роботи за актами № 5-23, № 6-22/2, № 6-19, всього на суму 3 171 862,17 грн., проте генпідрядник не виконав належним чином та в повному обсязі зобов'язання щодо їх оплати.
17.4 24.04.2018 між Комунальним підприємством «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» (позивач, новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1, за яким первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредитору на праві власності (що виникло на підставі Акту № 5-23 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012, Акту № 6-22/2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 (роботи виконані в червні 2012), Акту № 6-19 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 (роботи виконані в липні 2012), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за грудень 2012 за договором № 9/04-12 СП від 09.04.2012), а новий кредитор приймає у власність дане право вимоги до юридичної особи ПАТ «Укратоменергобуд» (боржник) на загальну суму 473 828,99 грн. Також за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника сплати 3% річних та збитків від інфляції за весь час прострочення оплати.
17.5 Відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги № 1 від 24.04.2018, право вимоги первісного кредитора переходить до нового кредитора в обсязі, обумовленому в п.1.1 цього договору з моменту підписання сторонами акту про відступлення права вимоги за даним договором, який є невід'ємною частиною договору. При цьому, обов'язку з повернення Боржнику позитивного сальдо, що утворилось на його користь між Первісним кредитором та Боржником відносно якого було укладено даний Договір про відступлення права вимоги у Нового кредитора, як на момент укладення Акту так і в подальшому, не виникає і у відповідності до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України є належним виконанням боржником свого обов'язку. Одночасно з складанням Акту визначеного в п.1.2 цього договору первісний кредитор передає новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, яке є предметом даного договору.
17.6 02.05.2018 новим кредитором було надіслано на адресу ПАТ «Укратоменергобуд» повідомлення за вих.№ 1805-1 від 02.05.2018 про відступлення первісним кредитором належного йому права вимоги за актами № 5-23 за грудень 2012, № 6/22-/2 за грудень 2012, № 6-19 за грудень 2012 за договором № 9/04-12 СП від 09.04.2012 до боржника на підставі договору про відступлення права вимоги № 1 від 24.04.2018 у сумі 473 828,99 грн., в якому також вказано, що сума основного боргу 473 828,99 грн., 3% річних, збитки від інфляції за весь час прострочення оплати підлягає сплаті новому кредитору - ТОВ «ВК «Укрспецстальконструкція».
18. Як встановлено судом апеляційної інстанції в якості доказу відсутності факту заборгованості, що є предметом спору, відповідачем через канцелярію Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме - копії банківських виписок по фінансовим операціям між ПрАТ «Укратоменергобуд та Комунальним підприємством «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління», що проводились у 2014 році в рамках договору підряду №9/04-12 СП від 09.04.2012 року на будівництво на об'єкті будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни), Солом'янський район, м. Київ на загальну суму 473 220.68 грн. (чотириста сімдесят три тисячі двісті двадцять грн. 68коп.).
19. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування неподання доказів погашення заборгованості, що є предметом спору у формі вказаних банківських виписок до суду першої інстанції відповідач посилається на порушення його процесуальних прав Господарським судом м. Києва, які полягали в наступному: «Ухвалою від 03.07.2018р. у справі №910/7190/18 Господарський суд міста Києва ухвалив провести судове засідання 17.07.18 о 17:30 год. Однак, прибувши в призначений судом час, представник відповідача, адвокат Ярошенко О.О., зателефонувавши в кабінет судді Ярмак О.М., дізналася, що судове засідання було проведено о 12:30.». Оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2018 було прийнято без представника відповідача.
20. Досліджуючи питання правомірності прийняття судом апеляційної інстанції вказаних доказів, які не були подані відповідачем до суду першої інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.
20.1 Згідно частин 1, 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
20.2 Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
20.3 Згідно частин 1, 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються в тому рахунку докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
20.4 Відповідно до частин 8, 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
20.5 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/1955/17 та призначено розгляд справи на 03.07.2018. Окрім того вказаною ухвалою запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня одержання даної ухвали.
20.6 Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с.3) відповідачем отримано вказану ухвалу суду першої інстанції 08.06.2018, тобто останнім днем строку встановленого вказаною ухвалою суду для подання відзиву на позов (з урахуванням того, що останній день такого строку припадав на вихідний день) було 25.06.2018, а не 17.07.2018 (дата останнього судового засідання в суді першої інстанції та винесення рішення).
20.7 Згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
20.8 Всупереч вказаним вимогам закону суд апеляційної інстанції не мотивував в чому полягає винятковість випадку неподання відповідачем зазначених вище доказів до суду першої інстанції у встановлений строк та не вказав доказів неможливості їх подання відповідачем до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього у строк встановлений судом.
20.9 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що доводи скаржника (пункт 9.3 постанови) є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
21. Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
22. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
23. Згідно статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
24. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
25. Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
26. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
27. Враховуючи укладення між Комунальним підприємством «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» договору про відступлення права вимоги №1 від 24.04.2018, те, що вказаний договір згідно п.5.3 набуває юридичної сили з моменту підписання та діє до його повного виконання сторонами, враховуючи повідомлення відповідача про відступлення первісним кредитором належного йому права вимоги новому кредитору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до позивача перейшло існуюче у первісного кредитора право вимоги щодо оплати відповідачем обсягу виконаних робіт за договором підряду №9/04-12 Сп по актах приймання виконаних будівельних робіт № 5-23, № 6-22/2, № 6-19 у вказаному розмірі, а суд апеляційної інстанції в свою чергу помилково не звернув уваги на вказані обставини.
28. За таких обставин, з огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних за договором підряду №9/04-12 СП від 12.10.2015 робіт (акт №5-23, 6-22/2, 6-19 за грудень 2012), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" до Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
29. Відтак, постанова суду апеляційної інстанції від 16.07.2018 прийнята з порушенням вимог статті 512 Цивільного кодексу України, статей 86, 269 Господарського процесуального кодексу України.
30. Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
31. Згідно з частинами 1 - 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
32. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
33. Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
34. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру.
35. Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено: "Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."
36. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
37. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
38. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
39. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
40. Однак, враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає.
41. При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд при розгляді справи всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.
42. Доводи скаржника про невідповідність постанови апеляційного господарського суду положенням чинного законодавства частково знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку.
43. Згідно пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
44. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" вих. № 181022-1 від 22.10.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 910/7190/18 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 910/7190/18 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/7190/18 залишити в силі.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді С.В. Жуков
Н.Г. Ткаченко