16 січня 2019 року
м. Київ
справа № 910/19198/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.,
обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді здійснюються помічником судді Александренко К.І.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Біпродукт",
представник позивача - не з'явився,
відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика",
представник відповідача-1 - Кравчук А.С., адвокат (договір від 10.01.2018 № 01/01, ордер від 02.02.2018 № 000030),
відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш",
представник відповідача-2 - не з'явився,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика",
представник третьої особи - Тоцька А.О., адвокат (довіреність від 03.12.2018 б/н, свідоцтво від 28.02.2012 НОМЕР_1),
розглянув заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про перегляд за нововиявленими обставинами
постанови Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду від 20.06.2018
у справі № 910/19198/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" (далі - ТОВ "Біпродукт")
до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "ТЛК "Артика");
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" (далі - ТОВ "Нагваль-Фіш"),
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" (далі - ТОВ "Укрлогістика")
про визнання договору недійсним,
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимого щодо предмета спору ТОВ "ТЛК "Артика"
до ТОВ "Нагваль-Фіш"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ТОВ "Укрлогістика";
2) ТОВ "Біпродукт",
про визнання недійсним договору.
За результатами розгляду заяви Касаційний господарський суд
ТОВ "Біпродукт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Нагваль-Фіш" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Укрлогістика" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 26.07.2016 (далі - Договір), укладеного між відповідачами, посилаючись на приписи статей 92, 203, 215, 216, 232, 237, 238 Цивільного кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України та статтю 12 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Договір укладений між відповідачами за попередньою зловмисною домовленістю виконавчих органів сторін Договору та на порушення вимог статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що згідно із статтями 215, 232 ЦК України є підставою для визнання вказаного договору недійсним.
ТОВ "ТЛК "Артика" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору до ТОВ "Нагваль-Фіш" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Укрлогістика" та ТОВ "Біпродукт" про визнання недійсним Договору.
Позовні вимоги ТОВ "ТЛК "Артика" обґрунтовані тим, що:
- укладення Договору колишнім директором ТОВ "ТЛК "Арктика" призвело до втрати товариством власного активу (права на отримання прибутку), що свідчить про порушення приписів статті 92 ЦК України;
- згідно з відомостями ЄДРПОУ учасником ТОВ "Нагваль-Фіш", яким підписано спірний Договір, є ОСОБА_8, який був заступником директора ТОВ "ТЛК "Арктика";
- у даному випадку мала місце змова колишнього керівництва ТОВ "ТЛК "Арктика" ОСОБА_7 та ОСОБА_8 При чому ОСОБА_8 за рахунок майнових прав ТОВ "ТЛК "Арктика" та неправомірної відмови від них ОСОБА_7 за наслідком зловживання своїми службовими повноваженнями, отримав фактичний прибуток у вигляді коштів за оренду майна, належного ТОВ "ТЛК "Арктика";
- 07.08.2016 групою невстановлених осіб з ТОВ "ТЛК "Арктика" були вивезені всі фінансові та бухгалтерські документи, у зв'язку з чим ТОВ "ТЛК "Арктика" просив витребувати необхідні документи у сторін.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Біпродукт" та позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами ТОВ "ТЛК "Арктика" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- до поданих позовів та пояснень (заперечень) учасниками судового процесу було додано копії Договору, однак низька якість та нечіткість доданих копій унеможливлює встановлення всіх його умов та ознайомлення з його текстом у цілому;
- з метою встановлення дійсного існування Договору та його змісту господарський суд зобов'язував учасників судового процесу надати суду якісну, придатну для читання, належним чином засвідчену копію Договору та його оригінал для огляду в судовому засіданні. Однак ані якісних копій, ані оригіналів Договору на підтвердження його реального існування учасниками судового процесу, з посиланнями на його втрату, надано не було, як і не було надано належних доказів його виконання;
- посилання відповідачів на платіжні доручення від 03.08.2016 № 3679 та № 3680, від 04.08.2016 № 3704 та № 3711, від 15.08.2016 № 3979 як на підтвердження виконання спірного Договору не може свідчити про реальне його існування, адже призначенням таких платежів було визначено саме лист ТОВ "Нагваль-Фіш" від 26.07.2016, а не Договір;
- ТОВ "ТЛК "Арктика" належними та допустимими засобами доказування не було доведено факту існування Договору відступлення;
- подане ТОВ "Нагваль-Фіш" платіжне доручення від 31.01.2017 № 2550 про перерахування на рахунок ТОВ "ТЛК "Арктика" грошових коштів у розмірі 7 326,52 грн. з призначенням платежу: сплата винагороди 0,5% згідно з пунктом 3.2 Договору, здійснене під час вирішення даного спору, не спростовує факту недоведеності існування спірного Договору, адже за відсутності його оригіналу, у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017), проведена оплата не може бути підтвердженням існування Договору;
- оскільки матеріали справи не містять доказів реального існування укладеного між відповідачами за первісним позовом Договору, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про визнання такого Договору недійсним;
- підстави для припинення провадження у справі відсутні, оскільки припинення провадження у справі на підставі статті 80 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування у процесі розгляду справи, у той час як в даній справі, сторонами не доведено факту існування спірного Договору на момент порушення провадження.
Судом апеляційної інстанції справа розглядалась неодноразово.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- з огляду на обґрунтування ТОВ "Біпродукт" своїх вимог саме з посиланням на порушення його корпоративних прав, тобто ним обрано належний спосіб захисту своїх прав;
- підстава для визнання правочину недійсним, передбачена статтею 232 ЦК України може застосовуватися лише щодо тих правочинів, які вчиняються через представника, а не особою (фізичною чи юридичною) самостійно. У даному випадку спірний Договір було укладено від імені ТОВ "ТЛК "Арктика" безпосередньо директором товариства (тобто виконавчим органом), а не представником;
- питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами;
- у даному випадку відбулося виконання спірного правочину ТОВ "Нагваль-Фіш", що у свою чергу свідчить про добросовісність його поведінки, а також те, що укладення Договору відповідало внутрішній волі ТОВ "Нагваль-Фіш" і останній бажав реального настання правових наслідків, що обумовлені Договором, і такі наслідки насправді настали;
- у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що у власності ТОВ "ТЛК "Арктика" було відсутнє інше майно, ані ж те, що передано в оренду ТОВ "Укрлогістика" за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1 (далі - Договір користування), а також відсутні інші джерела доходу, внаслідок чого укладення спірного Договору могло призвести до збільшення боргових зобов'язань ТОВ "ТЛК "Арктика".
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду від 20.06.2018 рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ТОВ "ТЛК "Арктика" скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким позов третьої особи з самостійними вимогами ТОВ "ТЛК "Арктика" задоволено. Визнано недійсним Договір, укладений ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Нагваль-Фіш". В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 910/19198/16 залишено без змін.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
- судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. При цьому добросовісні та розумні дії - це дії, які, зокрема, не повинні погіршувати фінансове становище юридичної особи, а саме не повинні позбавляти права юридичної особи на отримання прибутку. Таким чином, укладення Договору, яким було відступлено право вимоги на отримання грошових коштів у розмірі 1 465 303,45 грн. за винагороду у розмірі 7 326,52 грн. не може свідчити про добросовісні та розумні дії директора ТОВ "ТЛК "Арктика", які призводять до позбавлення товариства на отримання прибутку за оренду належного йому на праві власності майна;
- платіжне доручення від 31.01.2017 № 2550, яким було сплачено винагороду у розмірі 0,5%, згідно з пунктом 3.2 Договору, не свідчить про добросовісність поведінки ТОВ "Нагваль-Фіш", оскільки такі дії ТОВ "Нагваль-Фіш" як нового кредитора були вчинені (31.01.2017) після отримання від ТОВ "Укрлогістика" як боржника коштів, право на отримання яких перейшло до ТОВ "Нагваль-Фіш" за спірним Договором (від 26.07.2016) та після порушення провадження у даній справі, що, у свою чергу, не може свідчити про вчинення дій ТОВ "Нагваль-Фіш" на виконання Договору та їх добросовісність;
- неправомірним є і посилання суду апеляційної інстанції на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що у власності ТОВ "ТЛК "Арктика" було відсутнє інше майно, ані ж те, що передано в оренду ТОВ "Укрлогістика" за Договором користування, а також відсутні інші джерела доходу, внаслідок чого укладення Договору могло призвести до збільшення боргових зобов'язань ТОВ "ТЛК "Арктика", оскільки предметом позову третьої особи з самостійними вимогами ТОВ "ТЛК "Арктика" є визнання Договору недійсним, а не погашення заборгованості перед іншими кредиторами, а тому предметом дослідження має бути саме відповідність спірного Договору вимогам законодавства, а не наявність чи відсутність інших джерел доходів товариства;
- спірний Договір суперечить вимогам частини третьої статті 92 ЦК України, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.
ТОВ "Укрлогістика" звернулось до Касаційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду від 20.06.2018 за нововиявленими обставинами, у якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018.
У заяві ТОВ "Укрлогістика" як на нововиявлену обставину посилається на укладений ТОВ "ТЛК "Арктика" та приватним підприємством "Дніпровський краєвид 07" (далі - Підприємство) договір відступлення права вимоги від 13.03.2017 (далі - Договір від 13.03.2017) та вважає, що така обставина має суттєве значення для вирішення даного спору.
За результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Касаційний господарський суд у складі Верхового Суду дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 321 ГПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 322 ГПК України заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції.
Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами визначений статтею 325 ГПК України, за змістом частини другої якої справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною четвертою статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (пункти 27-28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та пункт 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). При цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; пункти 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.
Крім того, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
Водночас ТОВ "Укрлогістика" у заяві як на нововиявлену обставину посилається на Договір від 13.03.2017, який був укладений ТОВ "ТЛК "Арктика" та Підприємством, на підставі якого виникають права і обов'язки між сторонами, що його уклали. Тобто Договір від 13.03.2017 створює правовідносини між його сторонами, оцінка яким надається в залежності від наданих сторонами доказів, що фактично є новим доказом, а не нововиявленою обставиною.
Також із заяви ТОВ "Укрлогістика" та Договору від 13.03.2017 не вбачається юридичного факту, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин, та який має істотне значення для правильного вирішення даної справи.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд вважає, що підстави, наведені у заяві ТОВ "Укрлогістика" про перегляд за нововияленими обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду від 20.06.2018 у справі №910/19198/16, не є істотними для даної справи та не можуть бути нововиявленими.
Відповідно до частини четвертої статті 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами суд постановлює ухвалу.
Керуючись статтями 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
1. Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду від 20.06.2018 у справі № 910/19198/16.
2. Постанову Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду від 20.06.2018 у справі № 910/19198/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя К. Пільков